05.03.2020 Справа № 756/3016/20
Номер справи 756/3016/20
Номер провадження 2/756/3599/20
05 березня 2020 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, -
ОСОБА_1 звернувся в Оболонський районний суд м. Києва з цивільним позовом до АТ «Дельта Банк», ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між ним та АТ «Дельта Банк» 15.03.2013 укладено кредитний договір № К-4923711, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 383 610,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 22.01.2014 укладено Іпотечний договір.
Проте в подальшому між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» було укладено договір відступлення права вимоги щодо вказаних вище кредитного та іпотечних договорів.
Позивач вважає спірний договір таким, що суперечать законодавству, а тому просить суд його визнати недійсним.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, що укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС».
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).
Вказаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена у ст. 20 ГПК України.
Наведеними законодавчими положеннями до юрисдикції господарських судів віднесено спори, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Господарським договором є домовленість, укладена за встановленим змістом та формою, між учасниками господарських правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків, досягнення конкретної мети та забезпечується у випадку порушення можливістю застосування небажаних наслідків.
Аналізуючи ознаки, притаманні господарському договору та зміст договору про відступлення права вимоги, що укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», суд дійшов висновку, що вказаний правочин є господарським договором.
Таким чином спір щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» підвідомчий господарському суду та не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи вищезазначене суд вважає, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відноситься до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку, визначеному ГПК України.
Керуючись ст. 19, 186 ЦПК України, ст. 2, 4, 20, 45 ГПК України, суд, -
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору відступлення права вимоги недійсним - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 про право звернення з позовними вимогами до господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: І.В. Белоконна