ун. № 759/639/19
пр. № 2-о/759/16/20
02 березня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Величко Т.О.,
при секретарі судових засідань Штанько В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві залі суду матеріали цивільної справи в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Нехаївська сільська Рада народних Депутатів Коропського району Чернігівської області про встановлення факту належності документа, суд,-
встановив:
У провадженні Святошинського райсуду м.Києва перебуває цивільна справа в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Нехаївська сільська Рада народних Депутатів Коропського району Чернігівської області про встановлення факту належності документа.
Як вбачається зі змісту заяви, в обґрунтування своїх позовних вимог заявник посилається на те, що 29.11.1990 року ОСОБА_2 , який був його дідом, склав на нього заповіт, Однак, при оформленні заповіту помилково записане його прізвище " ОСОБА_1 ", ця неточність стала перешкодою в оформленні спадщини, оскільки дід на даний час вже помер.
Заявник просить суд визнати факт належності йому вказаного заповіту.
14.01.2019 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Величко Т.О.
15.01.2019 року ухвалою судді заяву залишено без руху.
08.04.2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.
26.12.2019 року ухвалою судді задоволено клопотання представника заявника та витребувані докази у справі.
В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не з"явилась, про судові засідання була повідомлена належним чином. Направила до суду лист в якому просила розглядати справу без представника відділу за навяними документами та доказами, з урахуванням іактичних обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази встановив наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.27).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , її батьком був ОСОБА_2 (а.с. 29).
Згідно свідоцтва про шлюб, 21.12.1975 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 (а.с.28).
Згідно наданого свідоцтва про народження, батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.30).
Також судом встановлено, що 29.11.1990 року ОСОБА_2 було складено заповіт, який було посвідчено Нехаївською сільською Радою народних депутатів Коропського району Чернігівської області, зареєстровано в реєстрі за № 26, яким він заповів все майно, яке буде йому належати на день смерті і на яке він буде мати право, на ім"я свого внука ОСОБА_1 (а.с.32, 62).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК (чинних за Кодексом 2004 р.) Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.
Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).
Та обставина, що встановлення даного факту необхідно заявнику для реалізування права на прийняття спадщини за заповітом, підтверджується зібраними у справі доказами.
Оскільки у заповіті є розбіжності в написанні прізвища заявника ОСОБА_1 , а саме не вірно вказано " ОСОБА_1 ", усунення вказаних розбіжностей іншим способом не вбачається можливим, то заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Нехаївська сільська Рада народних Депутатів Коропського району Чернігівської області про встановлення факту належності документа - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що заповіт, складений від імені ОСОБА_2 і посвідчений 29.11.1990 року Нехаївською сільською Радою народних Депутатів, Коропського району, Чернігівської області, зареєстрований в реєстрі за № 26 на користь ОСОБА_1 , фактично складений на ім"я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Суддя: Т.О. Величко