Справа №:755/1886/20
"10" лютого 2020 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, АТ «ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів відповідно до виконавчого провадження,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, АТ «ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів відповідно до виконавчого провадження.
04 лютого 2020 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
Статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Відповідно до предмету позову, позивач просить суд: «визнати виконавчий напис від 14 січня 2019 року № 301 вчинений Хара Н.С.- приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 17 343,27 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» фактично понесені кошти (з пенсійних відрахувань) відповідно виконавчого провадження в сумі 4670,93 грн.».
Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За правилами ст.1 КАС України, цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - це, переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17 та № 820/4243/17 від 14 листопада 2018 року. Свою позицію колегія аргументує тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено ряд документів на підставі яких здійснюється примусове виконання рішень. Серед них є і виконавчі написи. Порядок оскарження рішень та дій виконавця врегульований статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка вказує те, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Оскарження рішень та дій виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 181 КАС України де вказано, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішення, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. З огляду на зазначене, що чинним законодавством не передбачено окремого порядку оскарження дій виконавців за виконавчими провадженнями відкритими за виконавчими написами, то суд прийшов до висновку, що такі справи повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 279/2369/17. У даному судовому рішенні колегія суддів підходить до аналізу статті 181 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) та статті 287 КАС України (у редакції після 15 грудня 2017 року), які визначають, що учасники виконавчого провадження можуть оскаржити дії виконавця до адміністративного суду, але лише у випадку, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. При цьому порядок оскарженні рішень, дій чи бездіяльність виконавців був врегульований розділом VII ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року), а зараз регулюється тим же самим розділом тільки іншими статями - 447-453 ЦПК України і він передбачає інший порядок оскарження порушених виконавцем прав. Так, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішення, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Отже за правилами цивільного судочинства розглядаються скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчиненні під час виконання судових рішень, ухвалених у цивільних справах. До такого висновку щодо порядку оскарженні дій виконавців у цивільних справах Велика Палата приходила неодноразово та відображала їх у своїх Постановах № 757/21143/15-ц від 23 травня 2018 року, № 201/10328/16-ц від 29 серпня 2018 року, № П/811/84/16 від 20 вересня 2018 року, № 14-354цс18 від 14 листопада 2018 року.
Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В той же час, в порядку ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до предмету спору позивачем окремо заявлено вимогу про відшкодування за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. коштів які стягнуто з боржника в процесу виконавчого провадження, тому за суб'єктивним складом сторін та предметом спору в цій частині спірні питання підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п.2 ч.4ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог, про що постановлюється ухвала.
За встановлених обставин, суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки виходячи зі змісту позовної заяви позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються в в порядку цивільного та адміністративного судочинства, об'єднання цих вимог в одному провадженні є недопустимим в силу положень цивільного процесуального законодавства, оскільки передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ та дотримання певної форми звернення з такими вимогами до суду, що зумовлює застосування положень п.2 ч.4ст.185 ЦПК України.
Відповідно до ч.7ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись п.2 ч.4 ст. 185, ст. 259-260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, АТ «ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів відповідно до виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.