Справа № 752/810/19
Провадження № 2/752/1378/20
Іменем України
(заочне)
06.02.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участю секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
В січні 2019 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги, з врахуванням їх уточнення після усунення недоліків, позивач обґрунтовує тим, що 17.11.1993 ОСОБА_1 був виданий ордер на житлове приміщення № 8412 відповідно до якого вона та члени її сім'ї, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зайняли квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, на даний час у зазначеній квартирі зареєстровані наступні особи: позивач, син позивача - ОСОБА_5 , син позивача - ОСОБА_3 , онука позивача - ОСОБА_4 та онук позивача - ОСОБА_6 . Відповідач за вказаною адресою ніколи не проживав, господарство за вищезазначеною адресою не веде, своїх речей в даній квартирі не тримає, перешкод у користуванні жилим приміщенням йому ніхто не чинить, що підтверджується показаннями свідків.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2019, відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.
Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, при цьому, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на підставі ордеру на житлове приміщення № 8412 від 17.11.1993 року, виданого ОСОБА_1 , про те, що остання, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_3 зайняли в порядку обміну жилого приміщення жилою площею 29 кв.м., яка складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно наданих позивачем копій паспортів вбачається, що на даний час в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: позивач, син позивача - ОСОБА_5 , син позивача - ОСОБА_3 , онука позивача - ОСОБА_4 та онук позивача - ОСОБА_6 .
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 150 ЖК Української РСР, зазначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 47 Конституції України, встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК УРСР, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК УРСР, передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підстав рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові 6-467цс15 від 01.07.2015.
Виходячи з встановлених обставин, суд вважає що позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відповідач більше десяти років без поважних причин не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований, при цьому витрат на утримання вказаної кімнати не несе, суд приходить до висновку, що останній втратив право користування вказаним житловим приміщенням, а тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю.Ю. Мазур