Справа № 755/20511/19
"07" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: змінити розмір аліментів, який було визначено за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року по цивільній справі № 755/6080/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2000 гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1200 гривень на утримання кожної дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, посилається на наступне, що за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року з позивача стягується на користь відповідача на утримання малолітніх доньок сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання кожної дитини в розмірі 2 000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця починаючи з 12 квітня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. З моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів у позивача змінилися певні обставини життя, а саме: по-перше, погіршився стан здоров'я позивача та на теперішній час потребує довготривалого та коштовного лікування, що підтверджується виписками з лікарні, по друге, на теперішній час на утриманні позивача знаходиться його бабуся, яка є інвалідом 2-ї групи, яка потребує постійного догляду та лікування. Окрім того, позивач не має постійного місця роботи, має тимчасові підробітки, яких ледве вистачає на утримання його самого, бабусі та житла, тому позивач вважає, що зазначені обставини є підставою для зменшення розміру аліментів.
30 січня 2020 року відповідач подала відзив на позовну заяву в якому просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та повідомила наступне. Позивачем до позовної заяви надані виписки з лікарні, однак всі ці виписки датовані до 2019 року, тобто вони підтверджуються саме той факт, що здоров'я позивача після винесення рішення про стягнення аліментів ніяким чином не погіршилося. Надалі позивач посилається на те, що на його утриманні знаходиться бабуся ОСОБА_7 та на даний час не має постійної роботи, однак на дані обставини позивач посилався також ще при розгляді справи про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Таким чином, будь яких об'єктивних підстав для зменшення розміру стягнення аліментів.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні з підстав викладених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо позовної заяви в повному обсязі та просив відмовити у її задоволенні.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши повно та всебічно наявні докази, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 12 квітня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду з вимогою про зміну розміру аліментів, позивач посилається на те, що на його утриманні перебуває бабуся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, а також на даний час в нього немає постійного заробітку та погіршився стан здоров'я, тому за склавшись обставин позивач не спроможний сплачувати аліменти в розмірі визначеному за рішенням суду.
З наданих копій виписок не можливо встановити, яке саме захворювання у позивача та якого лікування він потребує. Окрім цього, всі ці виписки датовані минулими датами, а саме: 18 березня 2019 року, 30 березня 2007 року та 24 червня 2000 року.
Відповідно до копії посвідчення № НОМЕР_3, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом ІІ групи. (а.с.24).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виходячи з положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, положення ст. 192 СК України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.
При цьому, частиною 3 ст. 181 СК України встановлено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину: у частці від доходу платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів, визначений судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, буде менший ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду із позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.
Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», встановлено, що з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 12 вересня 2018 року (справа №459/2181/17).
Виходячи з підстав позову, позивач просить змінити розмір аліментів, присуджених до стягнення за рішенням суду у розмірі 2000 гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1200 гривень на кожну дитину щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем не доведено належними доказами, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх доньок, погіршився стан здоров'я позивача, змінилось його матеріальне становище, виникли інші обставини, які відіграють суттєву роль в житті позивача, та у відповідності із ст.192 Сімейного кодексу України, є підставою для зміни розміру аліментів, визначених рішенням суду, крім того, суд не приймає до уваги надані позивачем копії виписок з лікарень на підтвердження погіршення стану здоров'я та необхідністю довготривалого та коштовного лікування, оскільки вони датовані ще до ухвалення рішення від 30 вересня 2019 року та були враховані при винесенні рішення про стягнення аліментів.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача, що на даний час на його утриманні перебуває бабуся ОСОБА_7 , оскільки належних та допустимих доказів, які могли би підтвердити дану обставину, позивачем до суду не було надано.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 180, 181, 183, 184, 192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.О. Яровенко