Справа № 752/13555/17
Провадження № 2/752/391/20
Іменем України
(заочне)
20.01.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участю секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши в порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне акціонерне товариства «Страхова група «Нова» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В липні 2017 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 19750,00 грн та відшкодувати сплачений за подання позову судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.04.2016 в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Renault Master» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі та виїхавши на другорядну дорогу, не надав дорогу транспортному засобу - автомобілю марки «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі праворуч від нього, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. На час дорожньо-транспортної пригоди відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в АТ «СГ «Нова». Позивач повідомив третю особу про настання страхового випадку та місцезнаходження пошкодженого майна. Проте третя особа у строки, встановлені Законом України № 1961-ІV від 01.07.2004 року свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків не направив.
Згідно інформації розміщеної на офіційному сайті МТСБУ, АТ «СК «Нова» припинило своє членство в Бюро. Інформація щодо ліквідації чи визнання банкрутом даної страхової компанії відсутня.
Враховуючи зазначене, Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 19750,00 грн. та відшкодувати сплачений за подання позову судовий збір.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2018, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача, надав заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку; будь-яких заяв та клопотань не надав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надійшло.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 07.04.2016 приблизно о 08 год. 55 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Renault Master» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі та виїхавши на другорядну дорогу, не надав дорогу транспортному засобу - автомобілю марки «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі праворуч від нього, під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби тримали механічні пошкодження.
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2016, у справі № 761/14452/16-п, ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова судді оскаржена не була та вступила в законну силу.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
08.04.2016, позивач надав страховику заяву та документи для отримання страхового відшкодування.
Відповідно до акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 № 04.07.16г. вартість відновлювального ремонту становить 19750,00 грн.
Вирішуючи спір, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України, встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України, визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.
Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Таким чином, потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика, як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Окрім цього п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що при визначення розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
З огляду на правову позицію Верховного Суду України від 20.01.2016, яка в силу ст. 306-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав. Що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений права пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлено, що відповідач є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Позивача. Відповідно до акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 № 04.07.16г. вартість відновлювального ремонту становить 19750,00 грн.
В ході розгляду справи стороною відповідача доводи та обґрунтування позову, спростовано не було та будь-яких клопотань, а також належних та допустимих доказів, зокрема, щодо спростування суми завданих збитків, відповідачем та третьою особою суду надано не було.
Враховуючи викладене, а також проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем, якому заподіяно матеріальної шкоди з боку винної особи, правомірно заявлені вимоги до відповідача про стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 19750,00 грн., а відтак позов підлягає задоволенню.
Суд, вважає також в порядку ст. 141 ЦПК України, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню документально підтверджена сума судового збору в розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне акціонерне товариства «Страхова група «Нова» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) суму шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 19750 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Мазур