Справа № 466/7063/19
27 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Якимець Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за борговою розпискою, -
позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 24596,29 грн. за період з травня 2015 року по травень 2019 року включно інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму 7343,66 грн. за період з березня 2014 року по травень 2019 року включно, всього суму у розмірі 31939,95 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.02.2015 року по цивільній справі №466/7447/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг за розпискою у сумі 50000 грн, інфляційні втрати за період з березня по грудень 2014 року на суму 11940,00 грн, судові витрати в розмірі 619,40 грн, а всього 62559,40 грн.
08.04.2015 року Шевченківським районним судом видано виконавчий лист. 28.04.2015 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу у зв'язку з відсутністю в боржника майна і коштів.
11.11.2015 року рішенням Шевченківського районного суду м.Львова по цивільній справі №466/4349/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати з січня 2015 року по травень 2015 року на суму 20080,00 грн, а також судові витрати в розмірі 200,80 грн, а всього 20280,80 грн.
В межах примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11.02.2015 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 3416,11 грн.
У зв'язку із тим, що рішення Шевченківського районного суду від 11.02.2015 року та від 11.11.2015 року в повному обсязі відповідачем не виконано, позивач змушений звернутися до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просив застосувати строки позовної давності.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату розгляду справи. Подав до суду заяву, з якої вбачається, що він підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також оголошенням, розміщеним на сайті суду.
У відповідності до ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.02.2015 року по цивільній справі №466/7447/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг за розпискою у сумі 50000 грн, інфляційні втрати за період з березня по грудень 2014 року на суму 11940,00 грн, судові витрати в розмірі 619,40 грн, а всього 62559,40 грн.
08.04.2015 року Шевченківським районним судом видано виконавчий лист. 28.04.2015 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу у зв'язку з відсутністю в боржника майна і коштів.
11.11.2015 року рішенням Шевченківського районного суду м.Львова по цивільній справі №466/4349/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати з січня 2015 року по травень 2015 року на суму 20080,00 грн, а також судові витрати в розмірі 200,80 грн, а всього 20280,80 грн.
В межах примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11.02.2015 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 3416,11 грн. що стверджується платіжним документом №679 від 29.02.2016 року, платіжним документом №1590 від 29.03.2016 року, платіжним документом №1909 від 07.04.2016 року, платіжним документом №2616 від 10.05.2016 року, платіжним документом №3605 від 14.06.2016 року, платіжним документом №4748 від 03.08.2016 року, платіжним документом №43229421 від 05.09.2016 року, платіжним документом №6369 від 19.10.2016 року, платіжним документом №7836 від 03.11.2016 року, платіжним документом №8376 від 23.12.2016 року, платіжним документом №673 від 26.04.2017 року.
Разом з тим, рішення суду на момент ухвалення рішення в повному обсязі не виконане, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики не погашена.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 та постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 718/2080/17-ц.
Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачем на момент ухвалення рішення зобов'язання так і не виконане, на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з травня 2015 року по травень 2019 року та три відсотки річних за період з березня 2014 року по травень 2019 року.
Щодо вимоги ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна даність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до вирішення ним рішення.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.. 257 ЦК України).
Згідно ч.2 та ч.3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Суд не бере до уваги покликання відповідача про пропуск позивачем позовної давності, оскільки з ОСОБА_2 було стягнуто 26.04.2017 року на користь ОСОБА_1 272,73 грн у погашення суми заборгованості, у зв'язку із чим строк перервано.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 599, 611, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України,
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24596,29 грн (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень двадцять дев'ять копійок) інфляційних втрат за період з травеня 2015 року по травень 2019 року та 7343,66 грн (сім тисяч триста сорок три гривні шістдесят шість копійок) 3% річних за період з березня 2014 року по травень 2019 року, а всього 31939,95 грн (тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять гривень дев'яносто п'ять).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судових витрат.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Суддя О. І. Баєва