Справа № 466/8636/19
(заочне)
03 березня 2020року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі с/з Шаповалової Ю.О.
справа № 466/8636/19; 2/466/499/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -
установив:
22.10.2019 Орган опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просить позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини на користь державного закладу або фізичної особи чи юридичної особи, кому буде переданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 3000,00гривень у твердій грошовій сумі, щомісячно, що підлягає індексації згідно закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття; витрати пов'язані із розглядом справи в суді стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що у відділі «Служба у справах дітей» Шевченківського району малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку дітей, що опинились у складних життєвих обставинах через неналежне виконання мамою своїх обов'язків щодо його виховання та утримання, що впливає на його життя і здоров'я, психічний та розумовий розвиток, а відтак повноваженнями щодо захисту прав та законних інтересів дитини є обов'язком Органу опіки і піклування відповідно до закону.
З боку матері прослідковується повне та систематичне ігнорування і свідоме нехтування батьківськими обов'язками щодо дитини. ОСОБА_1 не співпрацює з відділом соціальної роботи Шевченківського району з метою виходу із кризової ситуації, і не ставить питання про повернення дитини на виховання.
Відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району м. Львова вичерпані можливі заходи впливу до матері в межах повноважень. За адресою проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 надіслано письмове запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації із зазначенням, що буде розглядатись питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак нею воно проігноровано.
Об'єктивно мама в житті дитини відсутня. Немає будь-якої інформації чи доказів, або можливих письмових та усних звернень про чинення відповідачці перешкод з боку органів чи посадових осіб уповноважених на виконання обов'язку Органу опіки та піклування в питанні про повернення дитини на виховання. Згідно інформації закладу де перебуває дитина мама хлопчика не відвідує.
Враховуючи вказану інформацію та загальний аналіз обставин не виконання батьківських обов'язків відповідачкою, відсутність її у житті дитини, Органом опіки і піклування Шевченківською районною адміністрацією надано висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав №4-2608-1326 від 03.07.2019 р. щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Враховуючи наведене, і те що мама ОСОБА_1 фактично не виконує обов'язки, покладені на неї законодавством України, з метою захисту прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 , керуючись Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 19, 164 Сімейного кодексу України, «Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, орган опіки та піклування - Шевченківська районна адміністрація вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а саме 3000 грн. з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового розгляду (а.с.69).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20.01.2020 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с.84).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів (а.с.88).
Відповідач у судове засідання не з'явилась повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Льві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 18.01.2017, актовий запис № 58 (а.с.66).
У відділі «Служба у справах дітей» Шевченківського району відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 року №27 про «Порядок ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку дітей, що опинились у складних життєвих обставинах через неналежне виконання мамою своїх обов'язків щодо його виховання та утримання, що впливає на його життя і здоров'я, психічний та розумовий розвиток, а відтак повноваженнями щодо захисту прав та законних інтересів дитини є обов'язком Органу опіки і піклування відповідно до закону (а.с.48).
21.02.2019 року складено Акти проведення оцінки рівня безпеки дитини щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зв'язку із тим, що перебування малолітніх на вихованні матері потенційно несло певну загрозу та загалом не відповідало їхнім інтересам, мама дітей часто їх покидала на тривалий час, а місце перебування її було невідоме 6 місяців. Керуючись «Порядком взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800, відповідно до п. 31 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 діти були вилучені із негативного середовища та тимчасово поміщені в дитячі заклади відповідно до віку (а.с.30-36)
Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації від 28.03.2019 малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштований у Будинок дитини №2 для дітей з ураженням центральної нервової системи і порушенням психіки на повне державне утримання та виховання (а.с.50).
Мама дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,яка неодноразово помічалася в стані алкогольного сп'яніння, зловживала алкоголем і неналежно виконувала батьківські обов'язки. За адресою: АДРЕСА_1 умови для проживання не належні. В помешканні брудно, кімнати захаращені непотрібом. Постіль брудна. Санвузол та туалет в незадовільному санітарному стані (додаток фотофіксація житла). Відповідача неодноразово попереджалося про відповідальність за неналежний догляд за дітьми. За вказаною адресою також проживають інші родичі відповідача, а саме брати ОСОБА_1 , які також зловживають алкоголем, не працюють (а.с.64).
На ОСОБА_1 складено протокол за ч.2 ст.184 КУпАП за неналежне виконання нею батьківських обов'язків. За пошуком на сайті «Судова влада України» громадянку ОСОБА_1 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме постановами Шевченківського районного суду м. Львова від 03.10.2018 справа 33/466/2480/18 та від 13.03.2019 року справа №466/2042/19 (а.с.46).
На засідання комісії з питань захисту прав дитини, мати дитини ОСОБА_1 не з'явилась, жодних пояснень з цього приводу не надала, також комісією не встановлено аргументованих доказів щодо можливих поважних причин, які унеможливлюють виконання відповідачкою своїх обов'язків, що доводить абсолютне нехтування і не розуміння загальноприйнятих норм поведінки та моралі і доводить певну девіантну поведінку відповідачкою.
Будь-якої матеріальної, фінансової чи натуральної допомоги відповідачка закладу, де перебуває дитина, не надає. Крім цього, не несе жодних додаткових витрат щодо сина, а навпаки з боку ОСОБА_1 вбачається повне не бажання цікавитись дитиною у будь-якій формі. Крім цього, відповідач не купляє дитині одяг та інші необхідні йому речі, ліки при потребі, а отже не цікавиться і станом здоров'я сина, його потребами та проблемами.
Також ОСОБА_1 не створила умови для проживання дитини, оскільки її очевидно влаштовує перебування дитини у закладі, а на роз'яснювальні бесіди не реагує, крім цього також і не виконує рекомендації посадових осіб уповноважених на виконання функцій та обов'язку органу опіки і піклування.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року). Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував заяву про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах за період з 06.03.2019 року до липня 2019 року який затверджений на комісії з питань захисту прав дитини відповідач не виконала. Відповідач не працює і веде спосіб життя, який безумовно є негативним прикладом для малолітньої дитини (а.с.39-42).
Згідно листів відділу соціальної роботи Шевченківського району ЛМЦСССДМ №4-2607-72 від 11.02.2019 року та 31.05.2019 року №4-2607-266 оскільки ОСОБА_1 не співпрацює із фахівцями відділу з метою подолання складних життєвих обставин, не виконує умов супроводу, рекомендують винести на засідання комісії з питань захисту прав дитини питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (а.с.15, 60).
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).
Також практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Суд повно, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків та його небажання виховувати сина, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, законними та відповідача належить позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною 3 ст. 166 СК України встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи відсутність інформації щодо майнового стану відповідача та те, що позбавлена батьківських прав особа не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, а також те, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку щодо утримання дитини, а тому вважає за необхідне вирішити питання щодо стягнення з відповідача на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь державного закладу або фізичної чи юридичної особи, кому буде переданий ОСОБА_2 , в розмірі 3000,00гривень, щомісячно, що підлягає індексації згідно закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір в розмірі 1536,80гривень, підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.
Керуючись ст. 141, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283, 352 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 на користь державного закладу або фізичної особи чи юридичної особи, кому буде переданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 3000,00 гривень(три тисячі грн.) у твердій грошовій сумі, щомісячно, що підлягає індексації згідно закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду - 22.10.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі через Шевченківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Суддя В. В. Свірідова