Справа № 459/2881/19
Провадження № 2/459/335/2020
27 лютого 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,
з участю секретаря судових засідань Шульган Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Червонограда за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15.10.2019 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 22004, 60 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.07.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.07.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 1200, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 31.08.2019 року за відповідачем числиться заборгованість у вказаному вище розмірі.
21.11.2019 року відповідач подала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що підписана нею та представником банку заява містить лише дані про розмір бажаного кредитного ліміту, базову процентну ставку та строк пільгового періоду. Умов щодо строку, обсягу повернення кредитних коштів, процентів, нарахування неустойки, її розміру вищевказана заява не містить, а тому позовні вимоги є безпідставними. Подала заяву про застосування позовної давності.
03.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав заяву, у якій просить розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності відповідача, у задоволенні позову просить відмовити.
Враховуючи, що у справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення немає потреби, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін без фіксування судового процесу відповідно до вимог ст.247 ЦПК України.
З'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Судом установлено, що 25.07.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем підписано заяву у якій відповідач просить надати йому кредитку «Універсальна 55 днів пільгового періоду». Згідно цієї заяви, кредитний ліміт 1200 грн., базова процентна ставка за кредитом 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 0%. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутися до суду позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. +5% від суми позову. Відповідач погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Згідно наданого позивачем розрахунку, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 31.08.2019 року за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 22004, 60 грн., яка складається із: 1041, 72 грн. - заборгованість за кредитом, 17579, 08 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2097, 87 грн. - заборгованість за пенею та комісяєю, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 1035, 93 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, суд вважає порушеним право позивача у зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом за умовами зазначеними у заві відповідача від 25.07.2008 року (2,5 % на місяць на залишок заборгованості). Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення підвищених відсотків.
Банк, пред'являючи позов, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просив стягнути з відповідача пеню, комісію та штрафи.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою (далі - Правила).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила у відповідній редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи 25.07.2008 року заяву, а також те, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати пені, штрафів та підвищених відсотків.
За таких обставин та без наданих підтверджень про погодження з конкретними запропонованими відповідачу Правилами, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені, штрафів та підвищених відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують зазначених обставин.
Надані позивачем Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Правила, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.07.2008 року. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді підстави сплати пені, штрафів та збільшення відсоткової ставки за користування кредитом. У заяві йдеться про те, що розмір щомісячної комісії 0%. Не можна вважати частиною кредитного договору й довідку про умови кредитування, що наявна у матеріалах справи.
При укладенні договору з відповідачем банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Отже, відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача пені, комісії та штрафів.
Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Оскільки останній платіж відповідачем вчинено 12.02.2012 року, а з позовом до суду банк звернувся 15.10.2019 року, ураховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом за умовами, зазначеними у заяві відповідача від 25.07.2008 року (2,5 % на місяць на залишок заборгованості), у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності, який розпочав свій перебіг 13.02.2012 року.
Непорушення прав позивача у частині стягнення з відповідача підвищених відсотків, пені, комісії, штрафів та відмова у позові по суті у цій частині виключає необхідність перевірки пропуску позивачем строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ)
Відповідач: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .)
Повне рішення складено 03.03.2020 року.
Суддя: В. В. Грабовський