Справа № 479/217/20
Провадження № 1-кп/474/62/20
про повернення обвинувального акту
05.03.20 року смт. Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув під час підготовчого судового засідання матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150250000384 від 04.12.2019р., за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красненьке Кривоозерського району Миколаївської області, гр. України, не працюючого, освіта професійно-технічна, який має на утриманні чотирьох малолітніх дітей та оформлений в управлінні соцзахисту по догляду за особою похилого віку, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
встановив:
28.02.2020р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150250000384 від 04.12.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
02.03.2020р. вирішено питання про призначення підготовчого судового засідання.
Прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи не має, а тому просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в судове засідання викликати сторони кримінального провадження, а також просить викликати в судове засідання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Потерпілий підтримав позицію прокурора.
Обвинувачений та його захисник заперечили щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт не відповідає приписам КПК України.
Заслухав доводи сторін кримінального провадження суд вважає встановленим таке.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Вирішуючи питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону, суд враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 24.11.2016р. у справі № 5-328кс16, відповідно до якого аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва “формула обвинувачення”); 3) формулювання обвинувачення.
Зі змісту цього ж судового рішення випливає правовий висновок Верховного Суду України про те, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Таке наведення фактичних обставин Верховний Суд України у своєму рішенні називає конкретністю обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Так, зокрема, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та на підставі яких сформулювано обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а саме:
“Досудовим розслідуванням встановлено, що 4 грудня 2019 року, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння разом із ОСОБА_9 , знаходився на території домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_2 разом із господарем вказаного домогосподарства ОСОБА_8
Того ж дня близько 15 години, точного часу досудовим слідством не встановлено, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_5 виник умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Виконуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні житлового будинку домогосподарства за вищевказаною адресою, в той час коли ОСОБА_9 перебував в положенні стоячи навпроти ОСОБА_5 , останній наніс потерпілому два удари рукою зжатими в кулак в область грудей та живота внаслідок чого ОСОБА_9 присів на ліжко, після чого ОСОБА_5 стоячи напроти сидячого на ліжку ОСОБА_9 наніс останньому два удари коліном ноги в область грудної клітки. Після чого ОСОБА_5 наніс ОСОБА_9 не менше двох ударів рукою зжатими в кулак в область обличчя.
Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_9 в область обличчя ОСОБА_5 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: синців і саден обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Окрім цього внаслідок нанесених ударів ОСОБА_9 в область грудей та тулубу ОСОБА_5 спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: подвійних, потрійних переломів 2-9 ребер з обох сторін, перелому груднини, травматичних розривів легенів з наступним розвиненням пневмотораксу (скупчення повітря в плевральних порожнинах), які відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя і знаходяться у прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Своїми навмисними неправомірними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке, тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.”
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у своїх рішеннях послідовно зазначає, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист (справа № 5-328кс16, пункт 7) та підтверджує правову позицію, що правильне застосування норми закону передбачає встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою (справа № 5-34кс13, № 5-27кс 14).
У міжнародних джерелах права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту “а” частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (“Девеер проти Бельгії” від 27.02.1980р.). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі “Маттоціа проти Італії” від 25.07.2000р., що в даному обвинувальному акті відсутнє.
Але аналіз змісту вказаного обвинувального акту показав, що він формально містить підрозділи: “Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення”, “Правова кваліфікація кримінального правопорушення” та “Формулювання обвинувачення”, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не відповідає правовій кваліфікації кримінального правопорушення.
Так ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
В обвинувальному акті викладено фактичні обставини щодо нанесення обвинуваченим ОСОБА_5 ударів ОСОБА_9 , після чого робиться висновок, що внаслідок нанесених ударів ОСОБА_9 в область грудей та тулубу ОСОБА_5 спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: подвійних, потрійних переломів 2-9 ребер з обох сторін, перелому груднини, травматичних розривів легенів з наступним розвиненням пневмотораксу (скупчення повітря в плевральних порожнинах), які відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя і знаходяться у прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Водночас обвинувальний акт не містить викладу жодних обставин щодо смерті ОСОБА_9 , а відтак в останньому не зазначено об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке інкримінується ОСОБА_5 .
Вищевикладене, в свою чергу, свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.ст. 2, 91 та 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а відтак, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 91, 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 370-372 КПК України, суд, -
постановив:
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150250000384 від 04.12.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,- повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1