Справа № 464/5412/19
пр.№ 2/464/94/20
04.03.2020 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/5412/19
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
вимоги: визнання особи такою, що втратила право користування житлом
Обставини справи
Позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , покликаючись на порушення її права власності.
Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) учасників справи.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Мотиви та висновки суду
Відповідач ОСОБА_2 з 03 листопада 2009 року зареєстрована квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2019 року за № 34-8244.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 травня 2018 року позивач набула у власність квартиру АДРЕСА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 травня 2018 року). Актуальність інформації щодо права власності вказаного об'єкту перевірено судом - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04 березня 2020 року.
Отже позивачка є новим власником спірної квартири та набула право приватної власності на спірну квартиру на законних підставах, оскільки відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивачка покликається, що відповідачка у її квартирі з 2002 року не проживає, що підтверджується актами житлового органу ЛКП «Під Зуброю» від 12 березня 2019 року, 03 червня 2019 року, 10 вересня 2019 року. Суд враховує, що у липні 2018 року відповідачкою на позивачку видано довіреність (строком на 1 рік), посвідчену американським нотаріусом в м.Кейп Корал, Сполучені Штати Америки, з наданням права бути представником у відповідних організаціях, установах, підприємствах незалежно від галузевої належності та форми власності з питань зняття з реєстрації місця її проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень ч.1 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Права власника жилого будинку, квартири, визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Аналізуючи наведені вище норми закону та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідно із положеннями ст.64 ЖК України відповідачка не є членом сім'ї позивачки та не набула самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо (ст.810 ЦК України, ст.ст.61, 64 ЖК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Отже позовні вимоги позивачки про визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, є підставними та обґрунтованими, і суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Судові витрати
Розподіляючи судові витрати, в порядку ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення 768,40 гривень судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2
Повне судове рішення складено 04 березня 2020 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.В.Тімченко