83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
31.03.10 р. Справа № 19/3
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі Перекрестній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Бабешко І.О., за довіреністю
від відповідача: без участі представника
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства Фірма „Мрія”, м.Донецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк
про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у розмірі 4 219,17 грн.
Приватне підприємство Фірма „Мрія”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у розмірі 4 219,17 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір банківського вкладу №15/05/02 від 15.05.2009р., платіжне доручення № 127 від 15.05.2009р. на суму 500 000,00 грн., меморіальний ордер №339_169 від 30.06.2009р. на суму 500 000,00 грн., претензію № 01/108 від 09.12.2009р., лист вих. № 3/82 від 12.01.2010р., несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором банківського вкладу з повернення суми депозиту, внаслідок чого позивачем нарахована пеня у розмірі 4219,17 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що надав відзив на позовну заяву № 3/1124 від 19.03.2010р. Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. До моменту виконання зобов'язань за зазначеним договором у зв'язку із розгортанням світової фінансово - економічної кризи відбулися істотні зміни функціонування фондового, грошово - кредитного та валютного ринків України. Рецесія економік розвинутих держав, криза ліквідності у світовій фінансовій системі, дефіцит капіталу та втрата довіри інвесторів до політики Уряду України призвели до відпливу інвестицій з України. За відповідний період валюта балансу ВАТ „АКБ „Капітал” зменшилася на 115,5 млн. грн. У зв'язку із великим обсягом відтоку грошових коштів відбулося порушення поточної ліквідності банку, тобто істотно змінився баланс відповідності строків повернення кредитів зі строками повернення депозитів. Це не могло не вплинути на регулятивний капітал банку. Зокрема, виконання зобов'язання перед приватним підприємством „Фірма „Мрія” призвело б до порушення цього співвідношення регулятивного капіталу на рівні, що становить не менше 8 відсотків зважених до ризику активів і позабалансових зобов'язань. Банк повернув суму вкладу у розмірі 500 000,00 грн. 30.06.2009р., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача. Фактично, повернувши вклад у строк в період з 17.06.2000р. по 30.06.2009р., банк вжив заходів для недопущення інфляційних збитків у свого клієнта. Адже, відповідачем не понесені інфляційні збитки.
Таким чином, ВАТ „АКБ „Капітал” прострочив виконання зобов'язання за відсутності його вини та через непереборні обставини, що є підставою для звільнення від відповідальності на підставі ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України розмір пені підлягає зменшенню за рішенням суду, оскільки заявлена сума пені надмірно велика порівняно із збитками кредитора. Окрім того існують інші обставини, які мають істотне значення відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України. До таких обставин можна віднести: незначний час затримки повернення вкладу - лише 14 днів; недопущення з боку банку інфляційних збитків у свого клієнта; ступінь виконання зобов'язання боржником - банк виконав зобов'язання у повному обсязі; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язані - скрутне фінансове становище банку як складову ланку банківської системи України, яка знаходиться під впливом світової банківської кризи. Крім того, відповідно до ст.ст. 614,617 ЦК України, ст. 218 ГК України є підстави для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки: прострочення виконання грошового зобов'язання сталося не з вини відповідача через непереборні обставини; банк вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та недопущення збитків внаслідок порушення зобов'язання у свого клієнта ПП „Фірма „”Мрія”.
Просить суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.03.2010р. по 31.03.2010р.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом,
15.05.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк в особі Голови правління (Банк) та Приватним підприємством „Фірма „Мрія” (Вкладник) був укладений договір № 15/05/02 (далі договір).
Відповідно до п.1.1.договору Вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок № 26103155098004 у ВАТ „АКБ „Капітал” грошові кошти у сумі 500 000,00 грн. з правом подальшого збільшення суми депозиту.
Остаточний строк повернення грошових коштів на поточний рахунок Вкладника - 16.06.2009р. (п.1.3 договору).
Банк приймає на зберігання грошові кошти Вкладника на умовах і в строки, передбачені даним договором (п.2.1). Вкладник передає грошові кошти Банку протягом 1 банківського дня з моменту підписання даного Договору шляхом їх перерахування з поточного рахунку на депозитний рахунок, зазначений у п.1.1 Договору (п.2.2 договору).
Банк приймає на себе зобов'язання ( п. 3.1. договору), зокрема: прийняти грошові кошти Вкладника у відповідності з умовами Договору (п. 3.1.1); забезпечити повернення грошових коштів по закінченню строку дії договору шляхом перерахування їх на поточний рахунок Вкладника 26009155098001 у ВАТ АКБ „Капітал”, код банку 334828 відповідно до умов цього договору (п.3.1.3 договору).
За порушення строків, передбачених п.1.3, п.2.2, п.2.3.2 Договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочки (п.4.3 договору).
Відповідно до п.5.1 договору вкладник доручає Банку перераховувати суму вкладу або його частину з вкладного рахунку № 26103155098004 у ВАТ АКБ „Капітал”, код Банку 334828, на поточний рахунок вкладника № 26009155098001 у ВАТ АКБ „Капітал”, код банку 334828, меморіальним ордером Банку при закінчені строку дії договору.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором (п.5.4 договору).
З поданих позивачем матеріалів вбачається, що на виконання договору № 15/05/02 від 15.05.2009р. позивач платіжним дорученням № 127 від 15.05.2009 р. перерахував на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 500 000,00 грн.
16.06.2009 р. ( остаточний строк повернення грошових коштів на поточний рахунок Вкладника) Банк не забезпечив повернення грошових коштів на поточний рахунок вкладника.
Кошти з депозитного рахунку позивача в сумі 500 000,00 грн. повернуті на поточний рахунок останнього 30.06.2009 р., що підтверджується меморіальним ордером № 339_169 від 30.06.2009 р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договору банківського вкладу №15/05/02 від 15.05.2009р. в частині повернення в строк грошових коштів на поточний рахунок Вкладника, претензією № 01/108 від 09.12.2009р. позивач вимагав від Банку сплати пені у розмірі 4219,17 грн. за період несвоєчасного повернення суми депозиту.
Листом № 3/82 від 12.01.2010 р. Банком надано відповідь № 3/82 від 12.01.2010р. на претензію, в якій зазначено, що підставою затримки повернення банківського вкладу в передбачені договором строки стало розгортання фінансової кризи, стійкий відтік грошових коштів з банківського ринку у зв'язку з масовим зняттям депозитних коштів, неповернення кредитів та ін.
Позивач наполягає, що за порушення строку, передбаченого п.1.3. договору, сторона, що порушила вказаний строк сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочки. Відповідач допустив прострочення повернення коштів в сумі 500 000,00 грн. з депозитного рахунку, пеня в сумі 4 219,17 грн. відповідачем добровільно не сплачена, тому позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4219,17 грн. ( за період 16.06.2009р. по 29.06.2009р.) за порушення строків повернення грошових коштів.
З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.
Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком ( ст.55 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).
Згідно приписів ст. 340 Господарського кодексу України, депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором( ст. 1058 Цивільного кодексу України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. ( ст. 1060 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вкладник виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши на депозитний рахунок грошові кошти, передбачені договором.
Відповідач не надав доказів своєчасності виконання зобов'язань за договором банківського вкладу № 15/05/02 від 15.05.2009р., тому на підставі п. 4.3. договору, позивачем за несвоєчасне повернення депозиту, строк повернення якого настав 16.06.2009р., нарахована пеня за період з 16.06.09 р. по 29.06.09 р. в сумі 4219,17грн.
Проте, позивачем не вірно визначений період, з якого має починатись нарахування пені. Оскільки остаточним строком повернення грошових коштів на поточний рахунок Вкладника сторонами визначено 16.06.09р., то нарахування пені може здійснюватися лише з 17.06.09р.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за договором № 15/05/02 від 15.05.2009 р. підлягають частковому задоволенню у сумі 3917,81грн. У задоволенні залишку вимог позивачу відмовляється.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, слід зазначити наступне.
За приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вказувалось вище, відповідачем порушені умови договору, що тягне за собою відповідні правові наслідки у вигляді сплати пені.
В обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідачем зазначено, що останнім допущено незначний час затримки повернення вкладу, недопущення з боку банку інфляційних збитків у свого клієнта, виконання банком зобов”язання у повному обсязі та скрутне фінансове становище банку.
Проте, право позивача на стягнення пені не пов”язане з понесеням останнім будь-яких збитків, а прямо випливає з умов договору та норм чинного законодавства.
Крім того, відповідачем не надано доказів, що ВАТ „АКБ „Капітал” знаходиться у скрутному фінансовому становищі та не міг виконати свої зобов'язання за договором своєчасно, не надано і доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені. Розмір неустойки, заявленої позивачем не є надмірно великим.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання( ст. 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
На підставі вищенаведеного, суд відмовляє відповідачу у задоволені зазначено клопотання.
Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити частково позов Приватного підприємства Фірма „Мрія”, м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно - комерційний банк „Капітал”, м. Донецьк про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у розмірі 4219,17 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно - комерційний банк „Капітал”, м. Донецьк на користь Приватного підприємства Фірма „Мрія”, м. Донецьк 3917,81 грн. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за договором № 15/05/02 від 15.05.2009 р., 94,71 грн. витрат по сплаті державного мита, 219,14 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні залишку вимог позивачу відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення оголошено в судовому засіданні 31.03.2010 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя