05.03.2020 Справа№ 914/2704/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Яворського Б.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД», м. Київ
про забезпечення позову (вх.№ 647/20 від 03.03.2020)
у справі № 914/2704/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», м. Львів
про стягнення 681'494,60 грн.,
без повідомлення сторін,
На розгляд Господарського суду Львівської області 23.12.2019 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» про стягнення 681'494,60 грн. заборгованості за договором поставки № 024 від 19.03.2019 р., з яких: 616'595,00 грн. основного боргу, 50'797,29 грн. пені, 9'287,80 грн. інфляційних втрат та 4'814,51 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 024 від 19.03.2019 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.12.2019 справу № 914/2704/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних хвалах суду.
03.03.2020 ТзОВ «ТД «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» подав заяву (№647/20) про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 681'494,60 грн. заборгованості та 10'222,43 грн. сплаченого позивачем судового збору. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що керівництво відповідача не бажало врегулювати спір в досудовому порядку та надалі ухиляється від виконання своїх обов'язків, передбачених договором поставки. Зазначив також, що згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої станом на 26.02.2020, ТзОВ «Солар Трейл Плюс» належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 4610160300:08:001:0053, площею 0.0415 га, яка на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 03.10.2019 за номером 2870, перебуває в іпотеці по основному зобов'язанні - договору про реструктуризацію заборгованості від 29.07.2019 № 01/29.07.19, укладеного між ТзОВ «Солар Трейл Плюс» та ТзОВ «Галицька транспортна компанія». Крім того, як зазначає позивач, відповідач здійснює заходи направлені на обтяження належного йому майна, оскільки після виникнення у відповідача заборгованості перед ТзОВ «ТД «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» останній вчиняє дії щодо передачі третім особам в іпотеку належного йому нерухомого майна; інше нерухоме майно у відповідача відсутнє. Таким чином, позивач вважає, що незастосування судом заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та перешкодити поновленню його порушених прав.
Згідно ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 5) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 7) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 8) іншими заходами, у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
З викладених у позовній заяві обставин вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за поставлений у період травень-серпень 2019 року товар на загальну суму 3'317'595,00 грн., проте, відповідач оплатив лише 2'701'000,00 грн. (остання оплата відбулась 13.09.2019). Залишок заборгованості становить 616'595,00 грн.
Позивач в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача, стверджуючи про його складне фінансове становище, в обґрунтування чого посилається на ухилення відповідача від виконання наведеного в позові зобов'язання та перебування належної йому земельної ділянки у заставі (іпотеці).
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст.1 ЗУ «Про іпотеку»).
Зазначена у заяві іпотека землі зареєстрована на підставі договору про реструктуризацію заборгованості від 29.07.2019, у той час, як уже відзначалося остання оплата за отриманий від позивача товар відповідачем проведена 13.09.2019.
Відтак, наведені заявником обставини не обґрунтовують існування ймовірності, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що може призвести до ускладнення виконання рішення в разі задоволення позову. Зокрема, не викладено обставин та не надано доказів, які вказують на наміри відповідача вчиняти дії безпосередньо щодо приховання своїх активів.
Заявник не надав суду обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Слід також звернути увагу позивача на наступне.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 ЦК України).
Як випливає із умов договору поставки № 024 від 19 березня 2019 р., зокрема п.2.4, п.2.5 та п.2.9, у яких сторони погодили, що підтвердженням готовності придбати конкретну партію товару, є факт здійснення оплати покупцем згідно рахунку-фактури, виставленого від постачальника. Поставка товару здійснюється після попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару, що постачається. Прийняття кожного наступного замовлення покупця та поставка кожної наступної партії товару відбувається тільки за умови повного розрахунку покупця з постачальником за попередні поставки. При наявності заборгованості покупця перед постачальником за попередні поставки, постачальник залишає за собою право призупинити поставку товару до моменту повного розрахунку. При чому сторони погодили, що така затримка не є порушенням строків поставки.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, зокрема, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Разом з цим, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умови договору надавали можливість позивачу, виявивши розумну обачність, у разі відсутності 100% передоплати не здійснювати поставку або ж зупинити подальшу поставку товару, однак він цього не зробив. Відтак, здійснення продавцем на свій ризик поставки без попередньої оплати та у подальшому не повна оплата такої поставки не є обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову з посиланням при цьому на небажання керівництва відповідача врегулювати спір у досудовому порядку.
Посилання позивача на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором та безспірність, на думку позивача, позовних вимог не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки мотивована виключно припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, присутній у підготовчому засіданні 05.03.2020 представник відповідача не заперечив про наявність заборгованості і просив тільки зменшити розмір стягуваної суми неустойки, про що зазначено і у відзиві, поданому 05.03.2020. Також представник повідомив, що відповідач буде намагатися домовитися з позивачем про добровільну сплату заборгованості.
Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» (вх.№647/20 від 03.03.2020) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/2704/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Яворський Б.І.