79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.03.2020 Справа № 914/2533/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м. Львів
до відповідача: Комунального підприємства “Стрийводоканал”, м. Стрий
про стягнення 872 856, 72 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
за участю представників:
від позивача: Дятлов О.Л. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Стрийводоканал” про стягнення 872 856, 72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням укладеного сторонами договору постачання/закупівлі електричної енергії споживачу №90136 від 30.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за використану електричну енергію в сумі 846 049, 95 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 20 725, 80 грн пені та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 4 489, 54 грн інфляційних втрат, 1 591, 43 грн 3% річних.
23.12.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повністю визнав заборгованість перед позивачем в сумі 872 856, 72 грн за електроенергію по договору про постачання електричної енергії споживачу, що був укладений на підставі заяви-приєднання відповідача до цього договору від 30.08.2019. Також відповідач визнав факт отримання рахунків позивача за електроенергію за період вересень-жовтень 2019 року; факт купівлі електроенергії у позивача помісячно за період вересень-жовтень 2019 року в обсягах, які зазначені у відповідних рахунках та додатково підтверджені актами приймання-передачі фактичних обсягів, які підписані ПрАТ «Львівобленерго»; ціну за 1 1 кВт/год за період вересень-жовтень 2019 року. Зазначив, що у відповідача немає жодних зауважень щодо доказів, які подані позивачем.
16.01.2020 позивачем подано суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 846 049, 95 грн та повернення судового збору.
Клопотання обґрунтоване тим, що після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив основний борг за електричну енергію на суму 846 049, 95 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.
24.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, в якому просить звільнити його від сплати штрафних санкцій (пені, 3% річних та втрат від інфляції) у зв'язку з погашенням основної заборгованості та скрутним матеріальним становищем.
28.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, а саме, балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2019 року, довідки про фінансово-господарську діяльність КП “Стрийводоканал”.
Ухвалою суду від 02.03.2020 визнано поважними причини пропуску Комунальним підприємством “Стрийводоканал” процесуального строку на подання доказів та поновлено його.
У судовому засіданні 02.03.2020 представник позивача підтримав подане клопотання про закриття провадження у даній справі в частині основного боргу та підтримав позовні вимоги в частині нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.
30 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (далі - постачальник) та Комунальним підприємством “Стрийводоканал” (далі - споживач) укладено договір постачання/закупівлі електричної енергії споживачу №90136 (далі-договір), відповідно до п.2.1. якого постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2019 році товар (код ДК 021/2015-09310000-5 - електрична енергія) (далі-електрична енергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.
Договірні обсяги постачання/закупівлі електричної енергії визначені в Додатку №1 до договору, а саме, орієнтовний обсяг купівлі електричної енергії згідно з договором на 2019 рік: по точкам споживача, що обладнані розрахунковими приладами обліку електричної енергії: 1333 400 кВт.год. Загальна вартість основного договору на 2019 рік становить 3 632 048, 26 грн.
Ціна за 1 кВт.год електричної енергії з 01.09.2019, враховуючи додатковий договір № 1 від 03.10.2019 становить 2, 48918 грн.
Додатком № 2 до договору врегульовано порядок розрахунків, п. 5 якого передбачено, що остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка.
Якщо сформований постачальником рахунок за електроенергію в електронному вигляді в персональному кабінеті або в паперовому вигляді в структурному підрозділі постачальника не був отриманий споживачем на 4 (четвертий) календарний день наступний за розрахунковим - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ним ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення (п. 9.3 Додатку № 2).
Згідно з п. 15 Додатку № 2 у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та штраф в розмірі 10% від вартості поставленої електричної енергії у звітному періоді.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв за розрахунковий період вересня 2019 року електричну енергію в обсязі 262 417 кВт.г вартістю 653 204, 21 грн та у жовтні 2019 року - 283 600 кВт.г вартістю 706 081, 93 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі товарної продукції від 30.09.2019 та від 31.10.2019.
01.10.2019 та 01.11.2019 сторонами підписано акти приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за вересень та жовтень 2019 року.
02.10.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок за електричну енергію за вересень 2019 року на суму 198 351, 06 грн зі строком оплати - до 11.10.2019.
02.11.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок за електричну енергію за жовтень 2019 року на суму 866 321, 58 грн зі строком оплати - до 11.11.2019.
Відповідач не здійснив повної оплати за поставлену електроенергію за вересень-жовтень 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 846 049, 95 грн.
Сторонами підписано акт звірки розрахунків, в якому зазначено про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 846 432, 99 грн станом на 27.11.2019.
Таким чином позивач зазначив, що станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за договором постачання/закупівлі електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 846 049, 95 грн, на яку останнім нараховано на підставі договору 20 725, 80 грн пені за період 12.10.2019-30.10.2019, 12.11.2019-30.11.2019; на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 4 489, 54 грн інфляційних втрат та 1 591, 43 грн 3% річних за період з 12.10.2019-30.10.2019, 12.11.2019-14.11.2019, 16.11.2019-30.11.2019.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу електричної енергії у вересні-жовтні 2019 року на загальну суму 1 359 286, 14 грн та часткові проплати відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 846 049, 95 грн.
Зазначені обставини не заперечуються обома сторонами.
Поряд з цим, після подання позовної заяви до суду, відповідачем добровільно сплачено основний борг в сумі 846 049, 95 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, провадження у справі в частині заявленої до стягнення суми основного боргу - 846 049, 95 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
З позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату коштів за договором за період з 12.10.2019-24.10.2019 на суму заборгованості 198 351, 06 грн, з 25.10.2019-30.10.2019 та з 12.11.2019-30.11.2019 на суму заборгованості 866 321, 58 грн на загальну суму 20 725, 80 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що таким не враховано часткові проплати відповідача, тому пеня нарахована на неправильні суми. Здійснивши власний розрахунок пені судом встановлено, що така становить 20 298, 30 грн.
Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, в якому він просить звільнити його від сплати штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат), яке підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
З долучених відповідачем до матеріалів справи звіту про фінансові результати станом на 31.12.2019 та довідки про фінансово-господарську діяльність вбачається, що станом на 01.01.2020 збитки підприємства становлять 4 млн. 851 тис. грн, у тому числі із за відсутності обігових коштів, проблемами із виплатою заробітної плати, наявністю поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, розрахунки зі страхування.
Також суд бере до уваги, що відповідач в процесі розгляду даної справи погасив основну заборгованість, а позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, яке відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є збитковим підприємством.
Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.
Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати та його ступінь вини, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, відсутності основної заборгованості за поставлену електроенергію, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання частково, та зменшення розміру пені на 50 %.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 4 489, 54 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.10.2019-30.10.2019, 12.11.2019-14.11.2019, 16.11.2019-30.11.2019.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розрахунок боргу з врахуванням індексу інфляції повинен був бути визначений позивачем виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Тобто на суму заборгованості за вересень, строк оплати якої настав в жовтні, інфляційні втрати слід нараховувати починаючи з листопада, а на суму заборгованості за жовтень, строк оплати якої настав в листопаді, інфляційні втрати слід нараховувати починаючи з грудня.
Однак позивачем не враховано зазначені норми та безпідставно нараховано інфляційні втрати за жовтень та листопад 2019 року. Також не враховано позивачем, що інфляційні втрати нараховуються за повний місяць, в якому існувала заборгованість.
Тому в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 4 489, 54 грн слід відмовити.
Також позивачем заявлено до стягнення 1 591, 43 грн 3% річних за період з 12.10.2019-30.10.2019, 12.11.2019-14.11.2019, 16.11.2019-30.11.2019.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що таким не враховано часткові проплати відповідача, тому 3% річних нараховані на неправильні суми. Здійснивши власний розрахунок 3% річних судом встановлено, що такі становить 1 561, 54 грн. В задоволенні решти 3 % річних слід відмовити.
Поряд з цим, суд звертає увагу відповідача, що заявлені до стягнення нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями, тому не підлягають зменшенню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в частині позовної вимоги про стягнення 846 049, 95 грн основного боргу провадження слід закрити з огляду на добровільну сплату даної суми під час розгляду справи та стягнути з відповідача на користь позивача 1 561, 54 грн 3% річних, 10 149, 15 грн пені.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 914/2533/19 в частині стягнення 846 049, 95 грн основного боргу.
3. Стягнути з Комунального підприємства “Стрийводоканал” (місцезнаходження: 82400, Львівська обл., місто Стрий, вул. Нижанківського, будинок 49, ідент. код: 05432968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (місцезнаходження: 79016, місто Львів, вул. Шевченка, будинок 1, ідент. код: 42092130) 1 561, 54 грн 3% річних, 10 149, 15 грн пені та 1 566, 50 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 04.03.2020.
Суддя Галамай О.З.