ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2020Справа № 910/77/20
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення 38815,86 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» 38815,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на підставі договору добровільного страхування №202.17.2370632 від 18.09.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія.» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3381398, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/77/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, залучено до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
27.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що належна до виплати сума відшкодування за спірним страховим випадком становить 16025,71 грн, яку ним було сплачено після відкриття провадження у справі. Як стверджує відповідач, при здійсненні розрахунку суми відшкодування позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу деталей пошкодженого транспортного засобу. При цьому, відповідач вважає, що ДТП сталася за обопільної вини водіїв обох транспортних засобів.
11.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Третя особа пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалася.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
18.09.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.17.2370632 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем KIA, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
01.06.2019 у місті Луцьк сталася ДТП за участю автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
У вказаному європротоколі зазначено, що ОСОБА_1 визнає себе винним у скоєнні ДТП.
Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Відповідно до п. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми, а також відсутні зауваження водіїв стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також зазначено про відсутність постраждалих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 01.06.2019 як належний доказ вчинення 01.06.2019 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , та автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1 .
Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, суд приходить до висновку про порушення Правил дорожнього руху (п. 10.9) водієм транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , та наявності вини водія Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, посилання відповідача на Висновок інженерно-транспортного дослідження №1576-19-АТ від 25.06.2019 до уваги судом не приймається, оскільки вказаний висновок не відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Проте, у висновку інженерно-транспортного дослідження №1576-19-АТ від 25.06.2019 не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України наявності обопільної вини водіїв обох транспортних засобів, як про те зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідач суду не довів.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі страхового акта №3.19.1434-1 від 25.06.2019, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у сумі 39315,86 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Приватного акціонерного товариства «Волинь-Авто», що підтверджується платіжним дорученням №ЦО02952 від 25.06.2019.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 39315,86 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем у встановленому законодавством порядку не спростовано, що ДТП сталася з вини водія автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 .
Станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія.» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3381398.
Вказаним договором (полісом) №АО/3381398 передбачено, що франшиза становить 500,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У відповідності до рахунку-фактури №VA00003629 від 06.06.2019 та акту виконаних робіт №ЗНVA05526 від 22.07.2019, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Приватним акціонерним товариством «Волинь-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 40265,86 грн.
Відповідачем не наведено заперечень щодо переліку та вартості робіт, зазначених у рахунку-фактурі №VA00003629 від 06.06.2019 та відповідному акті виконаних робіт.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, стверджує, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми відшкодування позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, оскільки відповідний автомобіль раніше відновлювався ремонтом.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Водночас, відповідно до п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Методика), значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2017 року випуску, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищує 5 років.
Стверджуючи про наявність підстав для застосування значення коефіцієнта фізичного зносу деталей транспортного засобу таким, що становить 0,2360, відповідач посилається на Звіт №375/06-19 від 22.08.2019, складений оцінювачем ОСОБА_4 .
Однак, Звіт №375/06-19 від 22.08.2019 не відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, а тому не є допустимим доказом наявності підстав для застосування значення коефіцієнта фізичного зносу 0,2360 при здійсненні розрахунку належної до виплати суми відшкодування.
Відтак, оскільки належних та допустимих доказів наявності підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу деталей пошкодженого транспортного засобу таким, що дорівнює 0,2360, відповідач суду не надав, значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається судом таким, що дорівнює 0.
За приписами п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначалось вище, франшиза за договором (полісом) №АО/3381398 становить 500,00 грн.
Таким чином, враховуючи визначені полісом №АО/3381398 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 38815,86 грн (39315,86 грн мінус 500,00 грн франшизи за полісом).
Листом вих.№4796/07-3.19.1434 від 13.08.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 01.06.2019. Вказана вимога отримана відповідачем 15.08.2019 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0420521544502), а відтак, з огляду на положення ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 13.11.2019.
Однак, як свідчать обставини справи, відповідачем своїх зобов'язань належним чином виконано не було. Після відкриття провадження у даній справі Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія.» сплатило позивачу частину із належної до виплати суми відшкодування у розмірі 16025,71 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №28422 від 22.01.2020 на суму 2025,71 грн, №28375 від 21.01.2020 на суму 2000,00 грн, №28337 від 20.01.2020 на суму 3000,00 грн, №28717 від 17.01.2020 на суму 3000,00 грн, №28686 від 16.01.2020 на суму 3000,00 грн, №28774 від 15.01.2020 на суму 3000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадженні у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки після відкриття провадження у справі частина із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування (у розмірі 16025,71 грн) відповідачем сплачена, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
З огляду на те, що доказів сплати решти заявленої до стягнення суми відшкодування відповідачем не надано, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 22790,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м.Київ, Печерський район, вулиця Велика Васильківська, будинок 15/2, ідентифікаційний код 36086124) суму страхового відшкодування у розмірі 22790 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто) грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Провадження у справі №910/77/20 в частині вимог про стягнення суми відшкодування у розмірі 16025,71 грн закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова