ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2020Справа № 910/17690/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 62725,70 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 62725,70 грн. збитків, завданих незабезпеченням збереження належного позивачу майна - залізничних вагонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
24.12.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення. Відповідач, зокрема, посилається на те, що розукомплектування вагонів здійснено невстановленими особами, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення відповідальності на відповідача. Крім того, у накладних на перевезення значиться в графі щодо найменування вантажу - кукурудза та бобові, у зв'язку з чим перевезення пошкоджених вагонів здійснювалося не в якості вантажу, за втрату якого залізниця несе відповідальність.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що залізниця несе відповідальність за перевезення порожніх вантажних вагонів, які зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості. Також зауважив, що долучені до матеріалів справи залізничні накладні є достатнім підтвердженням прийняття залізницею на себе зобов'язання з перевезення вантажу.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач послався на те, що позивачем жодними доказами не підтверджено наявність вини залізниці у завданні збитків. Також відповідач послався на відсутність необхідних реквізитів у накладних, що свідчить про неукладеність відповідних договорів перевезення. Крім того, спірні вагони не мають статусу вантажу, оскільки в залізничних накладних вказано що вантажем є інший товар.
Судом згідно з викладеним у запереченнях на відповідь на відзив проханням визнано поважними причини пропуску процесуального строку та поновлено строк на їх надання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
До матеріалів справи позивачем долучено залізничні накладні № 33601634 (вагон №95220513), 33601626 (вагон №95242145), 33496589 (вагон №95245957), 33496522 (вагон №95329462), 33683822 (вагон №95329587), за якими відповідач, як посилається позивач у позові, здійснював перевезення вантажу у власних вагонах позивача.
На станціях Сарни, Здолбунів Львівської залізниці, Дарниця, Коростень Південно-західної залізниці виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, про що складено акти загальної форми, а саме: від 03.06.2019 щодо пошкодження вагонів № 95220513 (розукомплектована головна частина повітророзподільника) та №95242145 (розукомплектований ручний стояк гальма), від 22.05.2019 щодо пошкодження вагонів №95245957 та №95329462 (відсутні головні частини повітророзподільника), 11.06.2019 щодо пошкодження вагону №95329587 (розукомплектована головна частина повітророзподільника).
Із матеріалів справи вбачається, що 29.07.2019 позивач звертався до відповідача із запитом № УТЛ-430/07/19 щодо надання комерційних актів, однак останні відповідачем надані не були. Також позивачем 29.07.2019 направлені заяви до Головного управління Національної поліції України у Київській та Львівській областях про кримінальне правопорушення щодо розукомплектування вказаних вище вагонів.
Крім того, позивач звертався до відповідача з претензіями щодо відшкодування завданих розукомплектуванням вагонів збитків, однак у відповідях відповідач посилався на відсутність його вини у розукомплектуванні.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів № 95220513, 95242145, 95245957, 95329462, 95329587 позивач передав на підставі актів приймання-передачі експлуатаційним вагонним депо Ковель регіональної філії «Львівська залізниця», Дарниця регіональної філії Південно-західної залізниці у червні 2019 року власні деталі загальною вартістю 51900 грн., придбані за договором поставки від 01.11.2018 № 704/18.
Придбані позивачем деталі встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів використання давальницьких вузлів, наданих ПрАТ «Укртранслізинг» структурним підрозділам «Експлуатаційне вагонне депо Ковель» та «Експлуатаційне вагонне депо Дарниця» для ремонту власних вантажних вагонів у червні 2019 року.
Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 6420,18 грн. відповідно до актів від 18.06.2019 № 670/023, від 19.06.2019 № 677/023 та платіжними дорученнями від 29.06.2019 № 01029 та від 03.07.2019 № 01068.
Крім того, позивачем також понесені витрати на транспортування деталей до ПрАТ «Укртранслізинг» та від останнього до вагонних депо в загальному розмірі 1058,40 грн. 778,40 грн. (по 155,68 грн. за 1 деталь). Оплата позивачем послуг транспортування ТОВ «Муравей-Україна» деталей до ПрАТ «Укртранслізинг» здійснена платіжним дорученням від 13.12.2018 на суму 1476 грн.. Також позивач здійснив оплату послуг по транспортуванню необхідних деталей до вагонів № 95242145 та 95220513 до вагонних депо (місць ремонту) у розмірі 280 грн., що підтверджується експрес-накладною № 59000426101884 та платіжним дорученням від 14.06.2019 № 00973.
До того ж, позивачем понесені витрати по передислокації розукомплектованих вагонів до вагонних депо в загальній сумі 3347,12 грн., про що складені відповідні акти від 19.06.2019 № 677/023 та від 18.06.2019 № 670/023, оплачені згідно з платіжними дорученнями від 26.09.2019 № 01029, від 03.07.2019 № 01068.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
Відповідно до статті 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Із матеріалів справи слідує, що спірні накладні оформлювалися за формою СМГС. Згідно зі статтею 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
Параграфи 5 та 6 ст. 8 СМГС визначає, що договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому станцією відправлення вантажу і накладної на перевезення, прийом до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпеля станції відправлення. Після накладення штемпеля накладна є доказом укладення договору перевезення.
За параграфом ст.14 СМГС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.
Згідно з параграфом 11 статті 6 СМГС особливості застосування накладних ЦІМ/СМГС наведені в додатку 22 (Посібник по накладній ЦІМ/СМГС).
У додатку 2 до Посібника по накладній ЦІМ/СМГС викладені пояснення по заповненню накладної ЦІМ/СМСГ, в яких також передбачено проставлення календарного штемпеля на станції відправлення, що підтверджує дату укладення договору перевезення.
Разом із цим, додані позивачем до матеріалів позовної заяви накладні СМГС не містять проставлених на них календарних штемпелів, що мають бути проставлені на станції відправлення, а також не містять і відміток митних органів щодо дати проходження спірними вагонами із вантажем митних кордонів.
Таким чином, позивачем не доведено укладення відповідних договорів на перевезення, якими виступають залізничні накладні після проставлення на них календарного штемпелю станції відправлення.
Наведене унеможливлює також дійти висновку про наявність взаємозв'язку між наданими позивачем доказами на проведення ремонту спірних вагонів внаслідок їх розукомплектування під час перевезення та поданими залізничними накладними щодо прийняття залізницею вагонів на перевезення, оскільки такі накладні не містять доказів проведення перевезення саме в спірний період.
Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, наявні в матеріалах справи акти загальної форми, акти приймання-передачі експлуатаційним вагонним депо деталей на ремонт, акти використання давальницьких вузлів, рахунки та акти на технічне обслуговування вагонів не можуть підміняти собою належним чином оформлені залізничні накладні. Відтак, такі документи не можуть вважатися належними доказами прийняття відповідачем до перевезення власних вагонів позивача із вантажем у спірний період та слугувати підставою для покладення на відповідача відповідальності за їх пошкоджнення.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З урахуванням вище наведеного, оскільки відсутність проставленого календарного штемпелю на залізничних накладних унеможливлює суд дійти висновку про прийняття відповідачем до перевезення власних вагонів позивача із вантажем та ідентифікувати здійснення такого перевезення у відповідний спірний період, суд дійшов висновку про відсутність всіх елементів складу правопорушення, а саме вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, що є підставою для відмови в позові.
Інші доводи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору, покладаються відповідно до статті 129 ГПК України на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова