83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.03.10 р. Справа № 25/18
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія Дондніпромаш” м. Дніпропетровськ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол” м. Докучаєвськ Донецької області
про стягнення 111922грн.56коп.
За участю:
представників сторін:
від позивача: Кінько В.М. - адвокат (довіреність № 1 від 02.03.2010);
від відповідача: Ротко О.В. - представник (довіреність № б/н від 04.06.2009)
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія Дондніпромаш” м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол” м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення 111922грн.56коп., у тому числі заборгованість за поставлений товар в сумі 106138грн.06коп., індекс інфляції в сумі 3927грн.09коп., 3% річних у розмірі 1857грн.41коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2009, підписаний обома сторонами, договір поставки № 01/12/08 від 01.12.2008, специфікації до договору поставки № 9 від 06.03.2009, № 8 від 25.02.2009, № 6 від 09.02.2009, № 5 від 06.02.2009, №4 від 04.02.2009, № 3 від 12.01.2009, № 2 від 09.01.2009, № 1 від 01.12.2008, додаткову угоду № 1 від 31.07.2009 до Додатку № 1 (специфікації № 1) від 01.12.2008 до договору поставки № 01/12/08 від 01.12.2008, накладні № 1 від 09.01.2009, № 2 від 12.02.2009, № 3 від 26.02.2009, № 4 від 26.02.2009, № 5 від 26.02.2009, № 6 від 26.02.2009, № 7 від 06.04.2009, № 8 від 24.04.2009, № 9 від 13.05.2009, № 10 від 15.05.2009, № 11 від 22.05.2009, № 12 від 01.06.2009, довіреності № 5 від 09.01.2009, № 86 від 12.02.2009, № 118 від 26.02.2009, № 117 від 26.02.2009, № 160 від 06.04.2009, №203 від 24.04.2009, № 239 від 13.05.2009, № 244 від 15.05.2009, банківські виписки.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що строк оплати залишку суми не наступив, оскільки відповідач не отримував від позивача жодного повідомлення про готовність продукції до відвантаження, як-то передбачено умовами договору та додатків до нього. До того ж, зазначив про те, що позивач взагалі не поставив продукцію, передбачену Специфікацією № 1, отримавши попередню оплату, як передбачено умовами цієї Специфікації в розмірі 30000,00грн.
23.03.2010 відповідач через канцелярію господарського суду за супровідним листом надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки з ЄДРПОУ АА № 051729 та копію довіреності № б/н від 04.06.2009.
Перелічені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.
В поясненнях на відзив відповідача позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наголосив на тому, що факт передачі товару відповідачу підтверджується накладними та довіреностями. Повідомлення покупця (відповідача) про готовність до відвантаження не має практичного змісту та суперечить умовам поставки СРТ (товар доставлений на склад покупця та отриманий ним). Вказаними повідомленнями передбачена оплата товару до його отримання покупцем, а не після його фактичного отримання. Посилання відповідача на ст. 530 ЦК України в даному випадку є необґрунтованим, оскільки позивач пред'являє вимогу по оплаті не по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, а по факту його поставки. Також, позивач на виконання вимог суду конкретизував період розрахунку 3% річних, а саме: з 01.08.2009 по 01.03.2010, що пов'язано з наявністю заборгованості згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2009 та на момент подачі позову. До пояснень додав таблицю поставки та взаєморозрахунків по договору.
Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
01.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія Дондніпромаш” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол” (Покупець) був укладений договір поставки № 01/12/08, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити продукцію, а Покупець зобов'язався, зі свого боку, прийняти цю продукцію та оплатити Постачальнику її вартість на умовах цього договору.
Кількість та вартість продукції зазначаються в Специфікаціях, які оформлюються на кожну партію продукції і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
01.12.2008, 09.01.2009, 12.01.2009, 04.02.2009, 06.02.2009, 09.02.2009, 25.02.2009, 06.03.2009 Сторони підписали Специфікації № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 8 та № 9, відповідно, до договору поставки № 01/12/08 від 01.12.2008, якими узгодили найменування, ціну, кількість, загальну вартість продукції, умови оплати (попередня оплата 50%, залишок 50% по факту повідомлення про готовність до відвантаження протягом 5-ти банківських днів), умови поставки (СРТ склад Покупця - згідно Специфікацій № 2 - № 9, ЕХW склад Постачальника - згідно Специфікації № 1) та строки поставки.
31.07.2009 Сторони підписали додаткову угоду № 1 від 31.07.2009 до Додатку № 1 (специфікації № 1) від 01.12.2008 до договору поставки № 01/12/08 від 01.12.2008, у відповідності до якої змінили умови Додатку № 1 (специфікації № 1).
Згідно умови даної угоди Сторони узгодили найменування, кількість, ціну продукції та умови оплати (попередня оплата 50%, залишок 50% по факту повідомлення про готовність до відвантаження протягом 5-ти банківських днів). Умови Специфікації № 1, не оговорені в даній Додатковій угоді, втратили свою силу.
На виконання умов зазначеного договору та Специфікацій до цього договору позивач поставив відповідачу продукцію, обумовлену Специфікаціями, а саме:
- по Специфікації № 2 за накладною № 1 від 09.01.2009 відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 700,00грн.;
- по Специфікації № 3 за накладною № 3 від 26.02.2009 відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 131932,92грн.;
- по Специфікації № 4 за накладною № 4 від 26.02.2009 відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 9999,96грн.;
- по Специфікації № 5 за накладною № 5 від 26.02.2009 відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 12000,00грн.;
- по Специфікації № 6 за накладною № 2 від 12.02.2009 відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 700,00грн.;
- по Специфікації № 8 за накладною № 6 від 26.02.2009 відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 705,60грн.;
- по Специфікації № 9 за накладними № 7 від 06.04.2009 на суму 20803,20грн., № 8 від 24.04.2009 на суму 20803,20грн., № 9 від 13.05.2009 на суму 22770,00грн., № 10 від 15.05.2009 на суму 20803,20грн., № 11 від 22.05.2009 на суму 25783,20грн., № 12 від 01.06.2009 на суму 20803,20грн. відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 131766,00грн.
Всього було поставлено продукції на суму 287804грн.48коп.
Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується зазначеними накладними з відмітками про отримання (підписом уповноваженої особи про отримання) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 5 від 09.01.2009, № 86 від 12.02.2009, № 118 від 26.02.2009, № 117 від 26.02.2009, № 160 від 06.04.2009, №203 від 24.04.2009, № 239 від 13.05.2009, № 244 від 15.05.2009.
Як вбачається з банківських виписок від 22.12.2008, від 13.01.2009, від 06.02.2009, від 26.03.2009, від 29.04.2009, від 05.05.2009 та від 07.05.2009 відповідач перерахував на рахунок позивача в якості попередньої оплати за продукцію 181666грн.42коп.
Зокрема, факт сплати 50% попередньої оплати у повному обсязі, навіть більше, як-то передбачено умовами договору та Специфікацій до нього, підтверджує відповідач, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (пункт 2 відзиву).
Враховуючи суму сплаченої попередньої оплати за товар та загальну вартість товару, залишок суми, належної до сплати за поставлену продукцію, становить 106138грн.06.коп. (287804,48грн. - 181666,42грн. = 106138,06грн.).
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В порушення умов договору та специфікацій до нього, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання по оплаті залишку 50% по факту повідомлення про готовність до відвантаження протягом 5-ти банківських днів товару на момент готовності продукції не виконав належним чином.
Загальна сума заборгованості становить 106138грн.06коп.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2009, підписаний з боку відповідача без заперечень, відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 106138,06грн.
Відповідач проти суми заборгованості заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме: відповідач вважає, що строк оплати залишку суми не наступив, оскільки відповідач не отримував від позивача жодного повідомлення про готовність продукції до відвантаження, як-то передбачено умовами договору та додатків до нього.
Дані заперечення суд не приймає до уваги, оскільки, в даному випадку, такі повідомлення про готовність продукції до відвантаження носять формальний характер та не узгоджуються з умовами договору та Специфікацій до нього. Так, Сторони в договорі не оговорили, яким чином таке повідомлення доводиться до відповідача. Зокрема, таким повідомленням може виступати накладна. Умови поставки, оговорені в Специфікаціях, - СРТ склад Покупця. Отже, доставка товару на склад Покупця також може виступати в якості повідомлення. До того ж, сторони в договорі визначились, що 50% відповідач повинен сплатити в якості попередньої оплати, залишок 50% вже не є попередньою оплатою, а прив'язується до готовності продукції до відвантаження та, водночас, поставки продукції відповідачу та отримання її останнім.
Окрім того, ст. 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття.
А виставлені рахунки-фактури на оплату продукції, на які посилається відповідач в довіреностях на отримання продукції, є вимогою у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України. В своєму листі від 17.11.2009 Вищий господарський суд України виходить з того, оскільки ч. 2 ст. 530 ЦК України не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом виставлення рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою претензією тощо.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані.
На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 106138грн.06коп. не погасив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період вересень 2009р. - грудень 2009р. та 3% річних за період з 01.08.2009 по 01.03.2010 (індекс інфляції та 3% річних розраховані з огляду на підписання між сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2009). Відповідно до розрахунку 3% річних становлять 1857грн.41коп., індекс інфляції - 3927грн.09коп.
Нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено, розміри 3% річних та індексу інфляції на правильність розрахунку судом перевірені, отже 3% річних в сумі 1857грн.41коп. та індекс інфляції в сумі 3927грн.09коп. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач платіжним дорученням № 192 від 22.09.2009 оплатив державне мито на загальну суму 1400грн.72коп.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993, з змінами, передбачено, із заяв майнового характеру держмито сплачується в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову складає 111922,56грн.
З огляду на ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, держмито повинно бути сплачене в розмірі 1119грн.23коп.
Отже, позивачем сплачена сума державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено Декретом. Тому, зайво сплачена сума в розмірі 281грн.49коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Витрати по сплаті державного мита в сумі 1119,23грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія Дондніпромаш” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол” м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення 111922грн.56коп., у тому числі заборгованість за поставлений товар в сумі 106138грн.06коп., індекс інфляції в сумі 3927грн.09коп., 3% річних у розмірі 1857грн.41коп., задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол” (вул. Індустріальна, 3, м. Докучаєвськ Донецької області, 85740, код ЄДРПОУ 33176162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія Дондніпромаш” (вул. Писаржевського, б. 22, кв. 10, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 35806875) основний борг в сумі 106138грн.06коп., індекс інфляції в сумі 3927грн.09коп., 3% річних у розмірі 1857грн.41коп., держмито в сумі 1119грн.23коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.
Позивачу видати довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 281грн.49коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Вик. Тимошенко О.О.
Надруковано 3 примірники:
1 прим. - до справи;
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу