Справа № 283/347/20
Провадження №2/283/239/2020
(заочне)
05 березня 2020 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Міхненка С.Д.
за участю
секретаря судового засідання - Ільніцької С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 квітня 2010 року в розмірі 30940,22 грн.,-
19 лютого 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 квітня 2010 року.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує повністю, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Зазначив, що відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі.
Відповідач свої зобов'язання за фактичне використання кредиту та погашення кредиту не виконував, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 15 грудня 2019 року заборгованість перед банком становить 30940,22 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов на подав.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані докази в межах позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що між сторонами 28 квітня 2010 року укладено кредитний договір, за яким АТ КБ «Приватбанк» зобов'язувався надати грошовий кредит, а ОСОБА_1 - повернути отримані в кредит грошові кошти в строки, вказані в договорі та сплатити кредитору проценти нараховані в період всього терміну використання грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.17).
Свої зобов'язання за договором відповідач виконувала неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок чого станом на 15 грудня 2019 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, становить 30940,22 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 20085,76 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 3613,80 грн., пеня - 5291,13 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1449,53 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.8-16).
Розмір заборгованості позичальником не спростований.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) зроблений відповідний правовий висновок, а саме:
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 лютого 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім суми кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
При цьому, банк не надав доказів, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за простроченима тілом кредиту в розмірі 20085,76 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Тому також підлягає задоволенню вимога про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України в розмірі 3613,80 гривень.
В решті вимог позову слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1610,09 грн.
Керуючись ст. ст. 12,23,76,81,258,259,263,265,280,289 ЦПК України, на підставі ст.ст.549,551,1054 ЦК України,суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса підприємства: 01001, м. Київ, вул.Грушевського,1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 квітня 2010 року в розмірі 23699,56 гривень, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 20085,76 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України в розмірі 3613,80 гривень та судові витрати в розмірі 1610,09 гривень.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: С. Д. Міхненко