Справа № 296/7922/19
2/296/2435/19
заочне
"20" лютого 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
при секретарі судових засідань Тузенко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В серпні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 27581,44 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов"язань за кредитним договором №б/н від 14.01.2011р.
Обгрунтовуючи позов АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що 14.01.2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 2400,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 15.07.2019 року, становить 27581,44грн., з яких: 11106,21 грн. заборгованість за тілом кредита; 5953,94 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 7938,92 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 792,78 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; 500 грн. - штраф - (фіксована частина); 1289,59 грн. - штраф (процентна складова).
Від відповідача відзив на позов до суду не надходив. В судові засідання, призначені на 25.11.2019р. та 20.02.20р. відповідач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Заявляючи позовні вимоги, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» зіслався на те, що 14.01.2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надав грошові кошти у розмірі 2400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження умов договору відповідач АТ КБ «ПриватБанк» надав суду копії наступних докуметів: анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.01.2011р. (а.с.4-27).
Слід вказати, що анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію та оформлена для отримання відповідачем пенсійної картки, про що зроблена відмітка у відповідній графі (а.с.11).
Крім того, указана анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені.
Також, суд звертає увагу на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не підтверджує факт надання банком та отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 2400 грн.
Тому зазначена анкета-заява не може слугувати належним доказом на підтвердження існування зобов'язальних правовідносин за кредитним договором між сторонами.
Виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я відповідача та на який банком було зараховано кредитні кошти, до позовної заяви не додано.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису ОСОБА_1 .
Великою Палатою Верховного Суду 03 липня 2019 року було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не містить підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що ні анкета-заява відповідача, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ні довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а ні розрахунок заборгованості за договором №б/н від 14.01.2011р. не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами кредитного договору та наявність у ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 27581,44 грн., за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та досягнення сторонами всіх істотних його умов.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.06.2018р. у справі №700/3902/15-ц, 31.10.2019р. у справі №753/8552/16-ц, від 07.06.2018р. у справі №755/17553/16, від 06.06.2018р. у справі №364/594/17, від 24.05.2018р. у справі №630/366/16-ц, від 10.05.2018р. у справі №357/16301/15-ц.
Інші письмові докази на підтвердження факту видачі банком і отримання позичальником указаної в позовній заяві кредитної картки, тобто отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, в матеріалах справи відсутні.
Жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі відповідачу відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), про що стверджував позивач.
З урахуванням зазначеного, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ «КБ «Приватбанк».
З огляду на те, що в позові АТ КБ "Приватбанк" відмовлено, суд з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.258-259, 268, 272-283 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Cуддя В. П. Маслак