83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.03.10 р. Справа № 24/22
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої
При секретарі судового засідання Афоніній І.Ю.
за участю:
Представників сторін:
від позивача не з'явився.
від відповідача не з'явився.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Содіс”, м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно Донбас”, м. Донецьк
про стягнення 10 991 грн. 81 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Содіс”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно Донбас”, м. Донецьк про стягнення 10 991 грн. 81 коп., з яких борг по орендній платі - 5 150 грн. 82 коп., борг по витратам - 2 687 грн. 17 коп., пеня - 1 179 грн. 83 коп., 3% річних - 130 грн. 23 коп., індекс інфляції на суму орендної плати - 1 200 грн. 77 коп., індекс інфляції на суму витрат - 642 грн. 99 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір оренди від 15.10.2007р., акт приймання-передачі від 15.10.2007р., акт приймання-здачі нежитлового приміщення від 11.08.2008р., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № С-00000015 від 05.11.2007р., № С-00000010 від 05.11.2007р., № С-00000017 від 15.02.2008р., № С-00000029 від 14.03.2008р., № С-00000040 від 04.04.2008р., № С-00000048 від 15.04.2008р., № С-00000066 від 12.05.2008р., № С-00000108 від 30.06.2008р., № С-00000098 від 30.06.2008р., № С-00000087 від 30.06.2008р., № С-00000120 від 31.07.2008р., № С-00000137 від 31.07.2008р., № С-00000141 від 15.08.2008р., № С-00000032 від 23.10.2007р., рахунки-фактури № С-00000390 від 04.07.2008р., № С-00000468 від 01.08.2008р., № С-00000034 від 23.10.2007р., № С-00000080 від 05.11.2007р., № С-00000083 від 05.11.2007р., № С-00000173 від 11.12.2007р., № С-00000024 від 14.01.2008р., № С-00000097 від 15.02.2008р., № С-00000150 від 13.03.2008р., № С-00000202 від 04.04.2008р., № С-00000228 від 15.04.2008р., № С-00000273 від 08.05.2008р., № С-00000324 від 03.06.2008р., № С-00000340 від 11.06.2008р., № С-00000413 від 30.06.2008р.
В ході розгляду справи позивач надав пояснення до позовної заяви, згідно якого просить стягнути 10 991 грн. 81 коп., з яких 5 150 грн. 82 коп. - боргу з орендної плати, 1 095 грн. 51 коп. - боргу за послуги зв'язку та інтернет, 1 591 грн. 66 коп. - боргу по витратам за спожиту електричну енергію, 1 179 грн. 83 коп. - пені на суму орендної плати, 52 грн. 39 коп. - 3% річних на витрати зв'язку та інтернет, 77 грн. 84 коп. - 3% річних на витрати за спожиту електричну енергію, 1 200 грн. 77 коп. - індексу інфляції на суму орендної плати, 263 грн. 97 коп. - індексу інфляції на суму витрат зв'язку та інтернет, 379 грн. 02 коп. - індексу інфляції на суму витрат за спожиту електричну енергію.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Донецької області.
Відповідно до відомостей Управління державної реєстрації Донецької міської ради № 1873 від 02.03.2010р. та довідки Головного управління статистки у Донецькій області від 09.03.2010р., які направлені до господарського суду за запитом, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно Донбас”, м. Донецьк на момент розгляду справи значиться у державному реєстрі як юридична особа та знаходиться за адресою, зазначеною позивачем у позові.
Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача суд ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Содіс”, м. Донецьк (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техно Донбас”, м. Донецьк (далі - орендар) укладено договір оренди від 15.10.2007р. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: 83023, м. Донецьк, пр-т Полеглих Комунарів, 81.
Факт передачі орендованого приміщення підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 15.10.2007р., підписаним обома сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 7.1 договору, його укладено строком на 11 місяців і діє з 15 жовтня по 15 вересня 2008р. Договір вважається пролонгованим на наступний строк, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору в письмовому вигляді не повідомить про намір його розірвати.
11.08.2008р. орендоване приміщення повернуто орендодавцю, що підтверджується актом здачі-приймання нежитлового приміщення, підписаним обома сторонами.
Таким чином, спірний договір за правовою природою є договором найму, а правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються умовами вказаного договору оренди, Цивільним та Господарським кодексами України.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 договору, орендна плата визначається в сумі 101 грн. 00 коп. за 1 м.кв. Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця.
Позивач, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з червня 2008р. по серпень 2008р. в розмірі 5 150 грн. 82 коп. звернувся до суду.
Згідно з п. 4.2 договору, орендар зобов'язаний, в тому числі своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідач зобов'язання за договором щодо внесення орендної плати належним чином не виконав у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з червня 2008р. по серпень 2008р. в розмірі 5 150 грн. 82 коп., яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає стягненню.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи оплату.
Згідно зі ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовну давність до вимог про стягнення пені встановлено в 1 рік.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 179 грн. 83 коп. за період з 01.11.2008р. по 31.10.2009р. за прострочення виконання грошового зобов'язання із сплати орендної плати.
Розрахунок пені здійснено з порушенням ст. 232 Господарського кодексу України, тому пеня перерахована судом з урахуванням умов п.п. 3.2, 3.4 договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином пеня з урахування періодів, визначених позивачем, а саме з 01.11.2008р. по 31.10.2009р. підлягає стягненню в наступному розмірі:
- за прострочення внесення орендної плати за червень 2008р. пеня за період з 01.11.2008р. по 10.12.2008р. - 24 грн. 14 коп.
- за прострочення внесення орендної плати за липень 2008р. пеня за період з 01.11.2008р. по 10.01.2009р.- 142 грн. 61 коп.
- за прострочення внесення орендної плати за серпень 2008р. пеня за період з 01.11.2008р. по 10.02.2009р. - 73 грн. 07 коп.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 239 грн. 82 коп.
Пеня в залишковій частині в сумі 940 грн. 01 коп. стягненню не підлягає у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Також позивач просить стягнути 1 095 грн. 51 коп. боргу за послуги зв'язку та інтернет за період жовтень 2007р. - серпень 2008р.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що вартість послуг зв'язку та інтернет не включається у вартість орендної плати і оплачується на підставі виставлених рахунків.
Сторонами в договорі не визначено строк оплати послуг зв'язку та інтернету.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на виконання умов договору були виставлені відповідачу рахунки-фактури № С-0000468 від 01.08.2008р., № С-00000080 від 05.11.2007р., № С-00000173 від 11.12.2007р., № С-00000024 від 14.01.2008р., № С-00000097 від 15.02.2008р., № С-00000150 від 13.03.2008р., № С-00000228 від 15.04.2008р., № С-00000273 від 08.05.2008р., № С-00000340 від 11.06.2008р., № С-00000413 від 30.06.2008р. Зазначені рахунки-фактури відповідачем отримані, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані обома сторонами № С-00000010 від 05.11.2007р., № С-00000017 від 15.02.2008р., № С-00000029 від 14.03.2008р., № С-00000048 від 15.04.2008р., № С 00000066 від 12.05.2008р., № С-00000108 від 30.06.2008р., № С-00000098 від 30.06.2008р., № С-00000137 від 31.07.2008р., № С-00000032 від 23.10.2007р., в яких є посилання на зазначені вище рахунки-фактури. Доказом отримання рахунку № С 00000173 від 11.12.2007р. є банківська виписка від 27.12.2007р., рахунку № С 00000024 від 14.01.2008р. - від 30.01.2008р., які містять посилання відповідача в призначеннях платежу оплаті саме на зазначені рахунки.
Відповідач зобов'язання за договором щодо внесення оплати вартості послуг зв'язку та інтернет належним чином не виконав у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1 095 грн. 51 коп. за період жовтень 2007р. - серпень 2008р., яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає стягненню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по витратам за спожиту електроенергію в розмірі 1 591 грн. 66 коп. за період жовтень 2007р. - серпень 2008р. посилаючись на усну домовленість сторін щодо сплати витрат за спожиту електричну енергію на підставі виставлених рахунків та підписаних актів здачі-приймання робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Із частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Між сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № С-00000010 від 05.11.2007р., № С-00000017 від 15.02.2008р., № С-00000029 від 14.03.2008р., № С-00000048 від 15.04.2008р., № С-00000066 від 12.05.2008р., № С-00000108 від 30.06.2008р., № С-00000098 від 30.06.2008р., № С-00000137 від 31.07.2008р., в яких визначена кількість спожитої електричної енергії та сума.
Таким чином сторони узгодили суттєві умови правочину.
Позивачем в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України були виставлені відповідачу до сплати рахунки-фактури № С-0000468 від 01.08.2008р., № С-00000080 від 05.11.2007р., № С-00000173 від 11.12.2007р., № С-00000024 від 14.01.2008р., № С-00000097 від 15.02.2008р., № С-00000150 від 13.03.2008р., № С-00000228 від 15.04.2008р., № С-00000273 від 08.05.2008р., № С-00000340 від 11.06.2008р., № С-00000413 від 30.06.2008р. Зазначені рахунки-фактури відповідачем отримані, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані обома сторонами № С-00000010 від 05.11.2007р., № С-00000017 від 15.02.2008р., № С-00000029 від 14.03.2008р., № С-00000048 від 15.04.2008р., № С 00000066 від 12.05.2008р., № С-00000108 від 30.06.2008р., № С-00000098 від 30.06.2008р., № С-00000137 від 31.07.2008р., № С-00000032 від 23.10.2007р., в яких є посилання на зазначені вище рахунки-фактури.
Надані позивачем рахунки-фактури № С 00000173 від 11.12.2007р. та № С 00000024 від 14.01.2008р. не є доказами того, що між сторонами відбувся правочин.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки суд дійшов висновку, що правочин щодо споживання електричної енергії виникає саме з підписанням актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а позивач не надав актів з посиланням на рахунки № С 00000173 від 11.12.2007р. та № С 00000024 від 14.01.2008р. і не довів іншими доказами наявність правочину, вимога щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за вказаними рахунками в сумі 366 грн. 78 коп. задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач зобов'язання за договором щодо внесення оплати по витратам за спожиту електричну енергію належним чином не виконав у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1 224 грн. 88 коп. за період жовтень 2007р. - серпень 2008р., яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає стягненню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1 200 грн. 77 коп. індексу інфляції на суму орендної плати за період з 11.11.2007р. по 01.10.2009р., 263 грн. 97 коп. індексу інфляції на суму витрат зв'язку та інтернет за період з 12.11.2007р. по 01.10.2009р., 379 грн. 02 коп. індексу інфляції на суму витрат з електроенергії за період з 12.11.2007р. по 01.10.2009р., 52 грн. 39 коп. 3% річних на витрати зв'язку та інтернету та 77 грн. 84 коп. на витрати електроенергії за період з 12.11.2007р. по 31.10.2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначені суми індексу інфляції на суми з орендної плати та витрат зв'язку та інтернету та 3% річних з витрат зв'язку та інтернету нараховані відповідно до діючого законодавства і підлягають стягненню.
Виходячи з того, що сума боргу за спожиту електричну енергію задоволена частково, суд самостійно перерахував індекс інфляції та 3% річних нараховані на суму витрат з електричної енергії.
Так, за період з 12.11.2007р. по 01.10.2009р. індекс інфляції на суму витрат з електроенергії складає 259 грн. 38 коп., 3% річних - 57 грн. 74 коп.
Таким чином вимоги щодо стягнення індексу інфляції на суму витрат за спожиту електричну енергію в залишковій частині в розмірі 119 грн. 64 коп. та 3% річних в розмірі 20 грн. 10 коп. задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. 11, 202, 205, 258, 509, 526, 527, 530, 536, 625, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 232, 283, 286 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Содіс”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно Донбас”, м. Донецьк про стягнення 10 991 грн. 81 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно Донбас” (83111, м. Донецьк, вул. Петровського, б. 258, кв. 57, р/р 26008101313028 ЗАТ ОТП Банк, МФО 335775, ЄДРПОУ 34627141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Содіс” (83023, м. Донецьк, пр. Пролеглих Комунарів, б. 81б, р/р 26000301593125 філ. Пролетарського від Промінвестбанку м. Донецька, МФО 334301, ЄДРПОУ 30628157) 5 150 грн. 82 коп. - боргу з орендної плати, 1 095 грн. 51 коп. - боргу за послуги зв'язку та інтернету, 1 224 грн. 88 коп. - боргу по витратам за спожиту електричну енергію, 239 грн. 82 коп. - пені на суму орендної плати, 52 грн. 39 коп. - 3% річних на витрати зв'язку та інтернету, 57 грн. 74 коп. - 3% річних на витрати за спожиту електричну енергію, 1 200 грн. 77 коп. - індексу інфляції на суму орендної плати, 263 грн. 97 коп. - індексу інфляції на суму витрат зв'язку та інтернету, 259 грн. 38 коп. - індексу інфляції на суму витрат за спожиту електричну енергію, 95 грн. 45 коп. - державного мита та 204 грн. 94 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.
Суддя