83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
31.03.10 р. Справа № 15/258
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Вілмар СНД” м. Южне (код ЄДРПОУ 33268860)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Три ведмеді” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 33614058)
про стягнення боргу в сумі 805000,00 грн., пені в сумі 186490,49 грн., 3% річних у розмірі 23305,07 грн., інфляції в сумі 265605,18 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Корх Є.В. за довіреністю № 4617 від 24.12.2009 р.
від відповідача: Федоров Є.Г. за довіреністю № 53-10/07-25 (в останнє судове засідання не з'явився)
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Вілмар СНД” м. Южне до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Три ведмеді” м. Макіївка про стягнення боргу в сумі 805000,00 грн., пені в сумі 186490,49 грн., 3% річних у розмірі 23305,07 грн., інфляції в сумі 265605,18 грн.
Ухвалою суду від 15.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/258, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.11.2009 р. до 10.12.2009 р.
Ухвалою суду від 10.11.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 12.12.2009 р.
Ухвалою від 10.12.2009 р. провадження по справі № 15/258 зупинено у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 11/212-09-5953, що розглядається господарським судом Одеської області.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 15.03.2010 р. строк вирішення спору продовжено на один місяць.
Ухвалою від 16.03.2010 р. провадження по справі № 15/258 поновлено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.
У порушення вимог ухвал суду від 15.09.2009 р., 07.10.2009 р., 10.11.2009 р., 16.03.2010 р. відповідач витребувані документи до суду не надіслав.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
23.07.2008 р. сторони уклали договір № 062-Т-0708, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, в асортименті, кількості та за ціною, передбаченими даним договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, кількість, період поставки, ціна, якісні та технічні характеристики кожного виду товару вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, визначений в специфікаціях, на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.5 договору при прийомі товару за даним договором кількість товару, прийнятого покупцем, вказується в накладній.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що умови та строки оплати товару вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 3.4 договору всі розрахунки по даному договору здійснюються в гривнях.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до даного договору дійсні за умови, що вони оформлені в письмовій формі та підписані представниками сторін.
Згідно п.п. 7.4, 7.5 договору він вступив в силу з дати його підписання та діяв до 31.12.2008 р. У випадку, якщо жодна зі сторін не пізніш одного місяця до закінчення строку дії договору письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір, дія договору продовжується на один рік на тих же умовах.
Сторони підписали специфікацію № 2 від 04.08.2008 р. з посиланням на контракт № 045-Т-0608 від 10.06.2008 р. Позивач надав до суду письмові прояснення № 4306 від 02.11.2009 р., в яких вказує на те, що дане посилання в специфікації на контракт № 045-Т-0608 від 10.06.2008 р. є помилковим, оскільки контракт за таким номером та датою ніколи між сторонами не укладався. Фактично специфікація № 2 від 04.08.2008 р. підписана в рамках спірного договору № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р.
В специфікації до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а також умови оплати протягом 45 календарних днів від дати відвантаження, поставку товару на умовах DDP Донецьк, Україна (Інкотермс 2000). Договір разом із специфікацією підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірені копії яких додані до позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р. за період з 28.08.2008 р. по 15.09.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1193500,45 грн. за видатковими накладними: № 1664 від 28.08.2008 р. на суму 238700,09 грн., № 1671 від 29.08.2008 р. на суму 238700,09 грн., № 1689 від 01.09.2008 р. на суму 238700,09 грн., № 1792 від 10.09.2008 р. на суму 238700,09 грн., № 1846 від 15.09.2008 р. на суму 238700,09 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 1193500,45 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових накладних та рахунках на оплату підставою поставки вказаний саме договір № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р. В податкових накладних до спірних видаткових накладних умовою поставки також вказаний договір. З пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
В позовній заяві позивач вказував, що відповідач отриманий товар оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за отриманий товар склала 805000,00 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат позивач надав до суду завірені копії банківських виписок.
В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.06.2009 р., з якого вбачається, що сальдо з боку відповідача на користь позивача складало 805000,00 грн. Акт звірки підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Крім того, позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 23.07.2008 р. по 23.09.2009 р. за підписом позивача, який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову.
Позивач направив відповідачу претензію № 22 (вих. № 2963 від 28.07.2009 р.) з вимогою оплатити основний борг. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком поштового штемпелю від 28.07.2009 р. Завірена копія претензії та оригінал опису вкладення містяться в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за контрактом, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Заявою вих. № 4035 від 02.11.2009 р. позивач згідно ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить стягнути: основний борг у сумі 805000,00 грн., пеню у сумі 125497,95 грн., 3% річних в розмірі 29475,60 грн., інфляцію в сумі 158671,78 грн. Усього уточнена сума позову до стягнення складає 1118645,33 грн. До уточнення додані нові розрахунки пені, 3% річних та інфляції.
29.03.2010 р. від позивача до суду надійшла заява вих. № 1180 від 26.03.2010 р. про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути: основний борг у сумі 805000,00 грн., пеню у сумі 125497,95 грн., 3% річних в розмірі 50616,56 грн., інфляцію в сумі 203425,50 грн. Усього уточнена сума позову до стягнення складає 1184540,01 грн. До уточнення додані нові розрахунки пені, 3% річних та інфляції. Факт направлення даної заяви позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком про оплату поштового відправлення відповідачу № 6133 від 26.03.2010 р. та описом вкладення до цінного листа з уточненнями позовних вимог вих. № 1180 від 26.03.2010 р. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В специфікації до договору № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р. сторони передбачили строк оплати отриманого товару протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження.
Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № 1846 товар був отриманий 15.09.2008 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 16.09.2008 р. по 30.10.2008 р., а вже з 31.10.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Таким чином, по всім спірним видатковим накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар у встановлений договором № 062-Т-0708 від 23.07.2008 р. з урахуванням специфікації до нього строк, в сумі 805000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 4.1 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 125497,95 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 4.1 договору у випадку прострочення покупцем оплати за товар він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф від суми простроченого платежу в розмірі: 0,5% за прострочку до 5 днів; 1,5% за прострочку від 6 до 20 днів; 2% за прострочку понад 20 днів.
Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вказані вимоги закону позивач при нарахуванні пені виконав.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 50616,56 грн. та інфляцію в сумі 203425,50 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою нових розрахунків суми пені та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 125497,95 грн., 3% річних в розмірі 50616,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіркою нового розрахунку інфляції судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок в частині повторного нарахування інфляції на суму основного боргу з урахуванням часткових оплат за один і той самий місяць, що призвело до неправильного визначення періоду для нарахування в кожному місяці. Вказані помилки не відповідають рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р.
Таким чином розрахунок позивача судом до уваги не приймається.
За власними розрахунками суду сума інфляції складає:
1) за видатковою накладною № 1664 від 28.08.2008 р.: 238700,09 грн. х 108,44% (жовтень 2008 р. - січень 2009 р.) = 258846,38 грн. - 238700,09 грн. = 20146,29 грн.; 238420,06 грн. х 101,5% (лютий 2009 р.) = 241996,36 грн. - 238420,06 грн. = 3576,30 грн.; 231259,61 грн. х 101,4% (березень 2009 р.) = 234497,24 грн. - 231259,61 грн. = 3237,63 грн.; 146259,61 грн. х 100,9% (квітень 2009 р.) = 147575,95 грн. - 146259,61 грн. = 1316,34 грн.; 75199,65 грн. х 100,5% (травень 2009 р.) = 75575,65 грн. - 75199,65 грн. = 376,00 грн.; 25199,65 грн. х 101,1% (червень 2009 р.) = 25476,85 грн. - 25199,65 грн. = 277,20 грн.; інфляція за липень-серпень 2009 р. не нараховується, тому як у вказаних місяцях відбувався процес дефляції; 20199,65 грн. х 107,63% (вересень 2009 р. - лютий 2010 р.) = 21740,88 грн. - 20199,65 грн. = 1541,23 грн.; загальна сума інфляції за даною видатковою накладною складає 20146,29 грн. + 3576,30 грн. + 3237,63 грн. + 1316,34 грн. + 376,00 грн. + 277,20 грн. + 1541,23 грн. = 30470,99 грн.;
2) за видатковою накладною № 1671 від 29.08.2008 р.: 238700,09 грн. х 122,79% (жовтень 2008 р. - лютий 2010 р.) = 293099,84 грн. - 238700,09 грн. = 54399,75 грн.;
3) за видатковою накладною № 1689 від 01.09.2008 р.: 238700,09 грн. х 120,73% (листопад 2008 р. - лютий 2010 р.) = 288182,62 грн. - 238700,09 грн. = 49482,53 грн.;
4) за видатковою накладною № 1792 від 10.09.2008 р.: 238700,09 грн. х 120,73% (листопад 2008 р. - лютий 2010 р.) = 288182,62 грн. - 238700,09 грн. = 49482,53 грн.;
5) за видатковою накладною № 1846 від 15.09.2008 р.: 238700,09 грн. х 101,5% (листопад 2008 р.) = 242280,59 грн. - 238700,09 грн. = 3580,50 грн.; 208700,09 грн. х 102,1% (грудень 2008 р.) = 213082,79 грн. - 208700,09 грн. = 4382,70 грн.; 68700,09 грн. х 116,5% (січень 2009 р. - лютий 2010 р.) = 80035,60 грн. - 68700,09 грн. = 11335,51 грн.; загальна сума інфляції за даною видатковою накладною складає 3580,50 грн. + 4382,70 грн. + 11335,51 грн. = 19298,71 грн.
Загальна сума інфляції по всім спірним видатковим накладним складає 30470,99 грн. + 54399,75 грн. + 49482,53 грн. + 49482,53 грн. + 19298,71 грн. = 203134,33 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 203425,50 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 203134,33 грн. В частині стягнення інфляції на суму 203425,50 грн. - 203134,33 грн. = 291,17 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Три ведмеді” (юридична адреса: 86156, Донецька область, м. Макіївка, мкр-н Зелений; код ЄДРПОУ 33614058; рахунок 26006301779259 в філії „Головного управління Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Вілмар СНД” (юридична адреса: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6; код ЄДРПОУ 33268860; рахунок 26008053459900 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) суму 1184248,84 грн. (а саме: основний борг на суму 805000,00 грн., пеню в розмірі 125497,95 грн., 3% річних в сумі 50616,56 грн., інфляцію в розмірі 203134,33 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 11842,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,94 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 291,17 грн.
У судовому засіданні 31.03.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя