83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
31.03.10 р. Справа № 15/352
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32019384)
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00222999)
про стягнення основного боргу в сумі 13942,00 грн., 3% річних у розмірі 701,30 грн., інфляції в сумі 21214,13 грн.
за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” м. Донецьк
про стягнення штрафу за недопоставку товару по договору № 4186 від 22.01.2008 р. в розмірі 3418,12 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Здебська М.Д. за довіреністю № 130 від 15.05.2009 р.
від відповідача: Чередниченко В.І. за довіреністю № 26/50-ю від 26.10.2009 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.03.2010 р. до 23.03.2010 р., з 23.03.2010 р. до 31.03.2010 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 13942,00 грн., 3% річних у розмірі 701,30 грн., інфляції в сумі 21214,13 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/352, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 18.02.2010 року строк вирішення спору продовжений до 19.04.2010 р.
Ухвалою від 22.02.2010 року прийнято зустрічну позовну заяву відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” м. Донецьк про стягнення штрафу за недопоставку товару по договору № 4186 від 22.01.2008 р. в розмірі 3418,12 грн. до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 15/352.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
Первісні позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 13942,00 грн., 3% річних у розмірі 701,30 грн., інфляції в сумі 21214,13 грн. позивач засновував на виконанні сторонами умов договору поставки № 2797 від 05.05.2006 р. щодо поставки та оплати за товар згідно видаткових накладних № 29 від 21.01.08 р. на суму 4508,40 грн., № 37 від 23.01.08 р. на суму 1165,08 грн., № 36 від 23.01.08 р. на суму 4218,00 грн., № 186 від 03.03.08 р. на суму 6211,04 грн., № 235 від 24.03.08 р. на суму 9122,40 грн., № 296 від 08.04.08 р. на суму 18942,00 грн., усього на загальну суму 44166,92 грн.
Під час судового провадження по справі позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив підставу позовних вимог (заява № 275юр від 14.01.2010 р. з доказами поштового відправлення відповідачу 15.01.2010 р.), де вказує про те, що поставка товару відповідачу за спірною видатковою накладною № 296 від 08.04.08 р. на суму 18942,00 грн. відбулася на виконання умов договору № 4186 від 22.01.2008 р. Завірена копія цього договору з додатками та завірена копія спірної видаткової накладної додані до матеріалів справи. Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстави позову, оскільки предмет позову позивач при цьому не змінював.
Вартість отриманого товару за спірною накладною відповідач оплатив частково на суму 5000,00 грн., що підтверджено завіреною копією банківської виписки від 04.07.08 р.
Спірна видаткова накладна, податкова накладна № 296 від 08.04.08 р. на суму 18942,00 грн., довіреність на отримання ТМЦ серія ЯПБ № 572131 від 08.04.08 р., банківська виписка від 04.07.08 р. у призначенні платежу містять безпосередні посилання на договір № 4186 від 22.01.08 р., тому суд вважає, що спірні правовідносини між сторонами засновані саме на цьому договорі.
Залишок непогашеної заборгованості за отриманий товар по спірній накладній складає 18942,00 - 5000,00 = 13942,00 грн., що дорівнює сумі основного боргу за позовом.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував до сплати відповідачу згідно ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 701,30 грн. та інфляційні у сумі 21214,13 грн. (нові розрахунки позивача додані до заяви про зміну підстав позову). Усього загальна сума позову складає 35857,43 грн. (13942,00 грн.+701,30 грн.+21214,13 грн.)
Видаткові накладні № 814 від 18.09.09 р. на суму 316,80 грн. та № 835 від 23.09.09 р. на суму 365,64 грн., які позивач пов'язує також з виконанням умов спірного договору, були повністю оплачені відповідачем, що підтверджено матеріалами даної справи (банківські виписки від 04.09.09 р. на суму 316,80 грн. та від 23.09.09 р. на суму 365,64 грн.).
Заявою вих. № 10юр від 02.02.2010 р. позивач уточнив підставу позову та зменшив суму позовних вимог, просить стягнути: основний борг на суму 13942,00 грн., 3% річних на суму 662,24 грн., інфляційні нарахування на суму 2579,21 грн., усього - 17183,45 грн. Нові розрахунки позову по 3% річних наведені у тексті самої заяви, по інфляції - додані до цієї заяви. Також до заяви додана поштова квитанція про оплату відправлення на адресу відповідача від 03.02.2010 р. Суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду вказану заяву та в подальшому розглядав зменшену суму вимог.
Відповідач 18.02.2010 р. надав до суду відзив на заяву від 14.01.2010 р. про зміну підстав позову, яким заперечує щодо змінених вимог тим, що вважає дії позивача такими, які не відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, тому як позивач одночасно змінив підставу позову - з одного договору на інший, та предмет позову - стягнення заборгованості з одних видаткових накладних на інші. Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги по двом різним договорам не можуть бути об'єднаними в одному провадженні, а стягнення заборгованості за підстав, викладених позивачем у заяві від 14.01.2010 р., може бути проведено лише в рамках окремого позовного провадження, не пов'язаного з даною справою.
Такі заперечення судом не приймаються до уваги, оскільки вони є надуманими та не відповідають фактичним обставинам по даній справі. Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Предметом позовних вимог по справі є стягнення заборгованості, що виражено в грошовій сумі, підставою позовних вимог є правовідносини за договором. Позивач змінив підставу вимог та зменшив розмір вимог, що повністю відповідає ст. 22 ГПК України.
Відзивом від 18.02.2010 р. на заяву від 02.02.2010 р. про зменшення позовних вимог відповідач заперечує стосовно нових розрахунків позивача по 3% та інфляції по періоду їх нарахування (неправильно визначений початок періоду прострочення) та стосовно визначення сукупного індексу інфляції за період прострочення. Вказані заперечення суд прийняв до уваги при розгляді даної справи, перевірив правильність розрахунків позивача.
Крім заперечень на позовні вимоги відповідач здійснив захист своїх прав шляхом подачі зустрічного позову до суду про стягнення штрафу за недопоставку товару по договору № 4186 від 22.01.2008 р. в розмірі 3418,12 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог сторона посилається на умови та строки поставки товару згідно договору № 4186 від 22.01.2008 р., передбачені п. 3.1; відповідальність за затримку поставки або недопоставку у вигляді штрафу у розмірі 20% від вартості продукції, передбачену п. 6.7 договору. Конкретні строки поставки, найменування, асортимент, кількість товару були передбачені специфікаціями до договору № 3, 4, 5. Фактично товар був поставлений на умовах договору № 4186 від 22.01.2008 р. за накладними № 296 від 08.04.08 р. на суму 18942,00 грн., № 814 від 18.09.09 р. на суму 316,80 грн. та № 835 від 23.09.09 р. на суму 365,64 грн.
За результатами поставки станом на 01.02.2010 р. продавець недопоставив покупцю ботинки у кількості 81 пара за ціною 55,56 грн. на суму 4500,36 грн. та ботинки з металевим носком у кількості 161 пара за ціною 78,20 грн. на суму 12590,20 грн., усього сума штрафу складає (4500,36 + 12590,20) х 20% = 3418,12 грн.
04.03.2010 р. до суду надійшли уточнення до зустрічної позовної заяви, в яких позивач за зустрічним позовом надає нові розрахунки щодо кількості непоставленого товару: ботинки робочі 30 од. за ціною 55,57 грн., ботинки з металевим носком 47 од. за ціною 78,20 грн., халат робочий 50 од. за ціною 33,00 грн. Уточнення до позовних вимог засновані на врахуванні поставок спірного товару згідно договору № 4186 від 22.01.2008 р. та специфікацій до нього № 4, 5 за видатковими накладними № 186 від 03.03.2008 р., № 235 від 24.03.2008 р., № 296 від 08.04.2008 р., які раніше не бралися до уваги при розрахунках суми зустрічного позову. Тому загальна сума заявленого штрафу була зменшена до 1678,21 грн. (нові розрахунки сум штрафу наведені у тексті заяви про уточнення зустрічного позову). Крім того, позивач за зустрічним позовом змінює предмет позовних вимог додатковими вимогами про стягнення пені в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення поставки товару, що передбачено п. 6.4 договору № 4186 від 22.01.2008 р. Загальна сума пені складає 1528,81 грн., її розрахунки наведені у тексті уточнень до зустрічного позову. Також до уточнень додана завірена копія квитанції про оплату поштового відправлення на адресу відповідача за зустрічним позовом від 01.03.2010 р.
Фактично вказані уточнення суд приймає до розгляду як заяву про зменшення суми штрафу та зміну предмету зустрічного позову додатковими вимогами про стягнення пені. Такі права позивача передбачені нормами ст. 22 ГПК України.
Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічні вимоги, яким позов не визнає, оскільки на умовах договору покупець повинен був отримати товар на складі продавця власним транспортом. Продавець в установлений договором строк готувався передати товар покупцю, але той не з'явився за товаром за власними причинами. Також п.2.3 договору № 4186 від 22.01.2008 р. передбачає, що у разі недопоставки товару продавець зобов'язаний протягом 10 днів з дня отримання акту допоставити товар до повного обсягу. Але продавець від покупця такого акту або вимог на допоставку товару, претензій щодо його кількості не отримував. На думку відповідача за таких обставин не мала місце недопоставка товару, тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним.
Відповідач за зустрічним позовом аналогічні обставини виклав у письмових поясненнях від 17.03.2010 р., де також заявив про застосування до вимог про стягнення штрафу та пені спеціального строку позовної давності згідно ст. 258 ЦК України. До письмових пояснень додана окрема заява відповідача про застосування позовної давності та відмови у задоволенні позову з цих підстав.
Розглянувши позовні вимоги, як по первісному позову, так і по зустрічному, заперечення на них, суд дійшов наступного висновку:
1) По первісному позову:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 4186 від 22.01.2008 р. та специфікацій до нього 1, 2, 3..... Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі №.4186 від 22.01.2008 р. передбачили здійснення 100% оплати за поставлений товар протягом 20 днів з моменту поставки/відвантаження товару. У специфікаціях № 3 від 25.02.2008 р., № 4 від 06.03.2008 р., № 5 від 12.03.2008 р. сторони погодили додаткові умови оплати за поставлену по даним специфікаціям продукцію протягом 20-ти банківських днів з моменту відвантаження.
Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № 296 товар був отриманий відповідачем 08.04.2008 р., строк оплати наступив у період з 09.04.2008 р. по 12.05.2008 р. включно (з врахуванням вихідних та святкових днів та перенесень вихідного дня на наступний робочий день у разі збігу святкового дня з вихідним), а вже з 13.05.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 13942,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 2579,21 грн., 3% річні в сумі 662,24 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою нового розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача щодо періоду його нарахування (з 01.05.2008 р. по 01.12.2009 р.) не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому не приймається судом як належний доказ у даній справі. За власним розрахунком суду стягненню підлягає: (13942,00 грн. (сума боргу, на яку нараховується 3% річні, зазначена самим позивачем) х 3% / 366 х 233 дні) + (13942,00 грн. х 3% / 365 х 335 днів) = 266,27 + 383,88 = 650,15 грн. Вимоги про стягнення 3% річних на суму 662,24 - 650,15 = 12,09 грн. задоволенню не підлягають.
Позивач розраховує інфляційні за період з травня 2008 р. по жовтень 2009 р. на суму 2579,21 грн. За розрахунком суду за цей же період на суму боргу 13942,00 грн. (зазначена самим позивачем) інфляційні складають 2658,57 грн., що перевищує заявлену до стягнення суму позовних вимог. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляції на суму 2579,21 грн.
2) По зустрічному позову:
Умовами спірного договору сторони передбачали, що продавець зобов'язаний поставити товар на умовах FCA м. Донецьк (ИНКОТЕРМС 2000 р.) протягом п'яти днів з моменту підписання специфікації до цього договору (п. 3.1).
Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року) передбачено, що термін FCA - FREE CARRIER (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Відповідно до ст. А.4 терміну FCA обов'язками продавця щодо поставки товару є наступне:
Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Згідно ст. А.7 терміну FCA продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. У випадку неприйняття перевізником поставки у відповідності з статтею А.4 в узгоджений термін, продавець зобов'язаний відповідно сповістити про це покупця.
Відповідно до ст. Б.4 терміну FCA покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.
Згідно ст. Б.7 терміну FCA покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.
Також, п. 2.3 спірного договору сторони передбачили, що у випадку поставки неякісного товару або його недопоставки, продавець зобов'язаний протягом 10 днів від дня отримання акту здійснити заміну неякісного товару на якісний або допоставку до повного обсягу. Але цей пункт договору безпосередньо витікає з попереднього п. 2.2 цього ж договору, яким встановлений порядок прийняття продукції за кількістю та якістю, застосування Інструкцій П-6 та П-7. Тобто, на підставі аналізу вказаних умов договору суд вважає, що складання акту та зобов'язання продавця протягом 10-ти днів допоставити товар до повного обсягу можливе та обов'язкове у випадку виявлення покупцем недостачі відвантаженого та перевезеного перевізником товару. До даного конкретного випадку, коли спір стосується не недостачі як різниці між обсягом фактично отриманого товару по конкретним накладним та відображенням кількості товару у самих накладних, а виконання зобов'язання продавця передати товар у кількості, передбаченої специфікаціями до договору та в установлений договором строк, застосування п. 2.3 договору є неправильним. З цих підстав заперечення відповідача за зустрічним позовом в частині відсутності акту та вимог про неповний обсяг поставленого товару суд до уваги не приймає.
Вимоги у зустрічному позові по пені та штрафу засновані на порушенні умов договору, викладених у специфікаціях № 4 від 06.03.2008 р. та № 5 від 12.03.2008 р. 5-ти денний строк поставки товару по вказаним специфікаціям закінчується 11.03.2008 р. та 17.03.2008 р. відповідно, з 12.03.2008 р. та 18.03.2008 р. починає витікати прострочення або затримання поставки, недопоставка товару, за що передбачена відповідальність згідно умов договору у вигляді штрафу та пені (п.п. 6.4, 6.7)
Перевіркою розрахунків позивача у зустрічному позові з врахуванням уточнення позовних вимог по штрафу та пені судом встановлені арифметичні помилки у розрахунках пені: замість суми пені 364,73 грн. за ботинки робочі правильною буде сума 364,10 грн., замість суми пені 803,72 грн. за ботинки з мет. носком правильною буде сума 802,70 грн. Загальна сума пені за розрахунком суду буде 1527,16 грн. (заявлена позивачем 1528,81 грн.). У розрахунку суми штрафу помилок судом не встановлено.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. До штрафних санкцій законом (ст. 230 ГК та 549 ЦК України) віднесено як штраф, так і пеню.
Позивач не врахував вказану норму закону при розрахунку штрафних санкцій, неправильно визначив період нарахування пені, не обмежив період нарахування 6-місячним строком. В останньому розрахунку позивача пеня нарахована за період з 31.08.2009 р. по 28.02.2010 р. (182 дні), формально нібито є обмеження 6-ти місячним строком. Але фактично правильним для нарахування пені є період у 6 місяців від початку витікання прострочення поставки товарів по кожній специфікації (зазначався судом вище по тексту рішення), який закінчується 12.09.2008 р. та 18.09.2008 р. відповідно.
Також суд приймає до уваги заяву відповідача у зустрічному позові про застосування позовної давності до вимог щодо штрафу та пені.
Відповідно до Глави 19 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач у зустрічному позові пропустив строк позовної давності стосовно вимог про стягнення штрафу та пені, який закінчився: 1) по штрафу через 1 рік після початку прострочення поставки по вказаним специфікаціям та виникнення права на звернення до суду із позовом, тобто 12.03.2009 р. та 18.03.2009 р. відповідно; 2) по пені однорічний строк позовної давності спливає кожного дня протягом періоду нарахування пені, останніми днями такого строку є 12.09.2009 р. та 18.09.2009 р. відповідно. Зустрічний позов надійшов до суду 18.02.2010 року. Будь-яких доказів переривання строку позовної давності або звернення до суду із позовом про стягнення штрафу та пені за недопоставку товару у вказаний період по спірному договору позивач не надав, із заявою до суду про відновлення пропущеного строку позовної давності не звертався, поважних причин для відновлення цього строку не зазначив. Пояснення позивача по зустрічному позову щодо відсутності підстав для застосування позовної давності суд до уваги не приймає, оскільки вони засновані на невірному тлумаченні діючого законодавства. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог та відмови у задоволенні позову - на позивача. У зустрічному позові судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” (юридична адреса: 84306, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6; код ЄДРПОУ 00222999; рахунок 26009673000 у відділенні № 1 ЗАТ КБ „Донгорбанк” м. Костянтинівка, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Первомайська, 24/1; код ЄДРПОУ 32019384; рахунок 26000048457101 в ПАБ “Брокбізнесбанк”, МФО 335678) суму 17171,36 грн. (а саме: основний борг на суму 13942,00 грн., інфляцію в розмірі 2579,21 грн., 3% річних в сумі 650,15 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 171,71 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113,02 грн.
Відмовити у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 12,09 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу на суму 1678,21 грн. та пені на суму 1528,81 грн.
У судовому засіданні 31.03.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя