Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
Справа № 209/789/15-ц
Провадження № 2/209/10/20
іменем України
"03" березня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.
при секретарі Золотих Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кам'янське
Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним пунктів кредитного договору та розірвання договору, -
Короткий зміст позовних вимог
Представник АТ КБ «Приватбанк» Савіхіна А.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 170522,12 гривень за кредитним договором №DNI0AN02000986 від 16 жовтня 2007 року та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 жовтня 2007 року ОСОБА_3 (в подальшому прізвище було змінене на ОСОБА_1 ) та представник ПАТ КБ «Приватбанк» уклали кредитний договір №DNI0AN02000986. Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 52315,76- на термін до 15.10.2014 року, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку встановленим договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №DNI0AN02000986. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 10.02.2015 року має заборгованість у розмірі 106537,92 грн., яка складається з наступного: 36989,13 грн. - заборгованість за кредитом; 1318,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3515,52 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом 64714,73 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
14 лютого 2018 року представником ПАТ КБ "Приватбанк" Савіхіною А.М. надано до суду уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 170522,12 грн. за договором №DNI0AN02000986 від 16.10.2007 року, а також сплачений судовий збір.(том 2 а.с.58-59)
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, позовні вимоги не визнає повністю. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
22 лютого 2018 року до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано належних доказів про отримання відповідачем грошових коштів в обсязі вказаних в «розрахунку заборгованості». Крім того, при виконанні умов договору та прийняття платежів не в повному обсязі зараховані платежі, що штучно збільшувало нарахування % та пені. Таким чином неврахування в повному обсязі суми платежу, тягне за собою штучне збільшення заборгованості по кредитному договору, в зв'язку з нарахуванням відсотків на залишок заборгованості по кредиту. Позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності. У матеріалах справи відсутні дані про те, що між сторонами існує домовленість про збільшення позовної давності. А також, у матеріалах справи наявне повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13 вересня 2010 року, направлене відповідачу, із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року у тижневий строк з дати отримання цього повідомлення, а у разі невиконання нею порушенного зобов'язання, банк має намір звернути стягнення на предмет застави. Таким чином підвищивши відсоткову ставку по кредитному договору, позивач відмовився від прийняття належного виконання умов договору відповідачем щодо суми щомісячного платежу, а за таких умов відбулося прострочення кредитора. В задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості просить відмовити в повному обсязі.(том 2, а.с.68-74)
Крім того представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 надано до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій він просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , по основному зобов'язанню (тіло кредиту, %, комісія) на нарахування з 20 вересня 2010 року, по штрафним санкціям (пені) з 20 вересня 2010 року- з підстав пропущення строку позовної давності, та застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. (том 2, а.с.75-76)
22 лютого 2018 року до суду надано зустрічний позов ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним пунктів кредитного договору та розірвання договору, в якому просять: визнати недійсним пункти Договору №DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року, а саме: - п. 3.1, п.3.3, п.3.5, п 3.7, п.7.1 в частині: - кредитні кошти у розмірі 69612,48 грн. , винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1450,80 грн., щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору, який був укладений між ОСОБА_3 ( на даниий час ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 ) та ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570, з моменту його укладання - 16 жовтня 2007 року; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570, здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору №DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року, виключивши з початкової суми розрахунку винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 1450,80 грн. та з зарахуванням грошових коштів які були зараховані в рахунок щомісячної комісії в рахунок погашення кредиту (тіло кредиту); розірвати кредитний договір №DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року укладений між ОСОБА_3 на даниий час ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570; стягнути ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 витрати на правничу допомоги та витрати пов'язані з розглядом справи. (том 2, а.с.94-99)
В обгрунтування зустрічного позову зазначено, що позивач звернувся до суду в лютому 2015 року з позовом про стягнення заборгованості на загальну суму 106537, 92 грн. В лютому 2018 року, відповідач по первісному позову отримала уточнену позовну заяву якою було збільшено позовні вимоги до 170522,12 грн які складаються з: 36989,13 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 2334,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 131198,93 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Позивач за зустрічним позовом вважає, що представниками відповідача незаконно нараховувалася комісія та винагорода за користування кредитними коштами та обслуговування кредиту. Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.7, 7.1 Договору передбачено щомісячно погашення кредиту, процентів та винагороди. П. 7.1. Договору містить наступні відомості «Банк зобов'язується надати «Позичальникові» кредитні кошти на строк з 16.10.2007 по 15.10.2014 рік включно, у вигляді непоновлюваної лінії (далі Кредит) у розмірі 69612,48 грн. На наступні цілі: 48360,00 грн на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,00 грн. Для сплати реєстрації Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року, договором особистого страхування DNІ0AN02000986 від 16 жовтня 2007 року, на строк до 15.10.2008 у сумі 2470,96 грн, а також винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1450.80 грн. Та у розмірі 17296,72 грн на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку , передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,43% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору.» Згідно п. 7.2 Договору банк на виконання договору здійснив наступне: перерахував грошові кошти в розмірі 48360,0 грн на рахунок автосалону, 1450,8 грн - комісія банку, 2470,96 грн. на поточний рахунок страхової компанії. Також виходячи з наданого банком «розрахунку» вбачається, що банком щомісячно нараховувалася комісія у розмірі 73,24 грн яка сплачувалася при внесенні Позичальником чергового платежу. На підставі наведеного Позивач за зустрічним позовом вважає, що встановивши у кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, отже нарахування такої комісії законом не передбачено. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. На підставі наведеного Позивач за зустрічним позовом вважає, що окремі пункти кредитного догвору № DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року укладеному між ПАТ КБ «Приват Банк» та на той час ОСОБА_5 є недійсними в силу норм матеріального права , а саме : ст 203 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, та зараховані кошти від щомісячних платежів від 73,24 грн до 1000,0 грн. - щомісячно, винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1450,80 грн.( комісія банку) є - незаконною, що в свою чергу тягне за собою невідповідність розрахунку. Також позивач за зустрічним позовом, приймаючи до уваги дії представників банку, щодо нарахування непрорційно великого розміру пені у відношенні до начебто існуючої заборгованості по кредиту (тіло кредиту), врахування одноразової комісії в суму з якої розраховувався борг, утримання щомісячної комісії, врахування в суму боргу - 2470,96 грн., які начебто перераховані на рахунок страхової компанії, але страховий внесок був здійснений у меншому розмірі (звернутає увагу на той факт, що перерахування 2470,96 грн - на користь страхової компанії- «Інгосстрах» спростовується договором страхування наземного транспортного засобу від 16.10.2007 року, зі змісту якого випливає, що сума страхового внеску складає - 2229,16 грн.), а за таких обставин Позивач за зустрічним позовом вважає дії банку такими що порушують права споживача фінансових послуг банку, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві. До звернення до суду, ОСОБА_6 Суворова неодноразово зверталася до Відповідача про неправомірність розрахунків та перерахунок начебто існуючої заборгованості за кредитним договором з метою вирішення даного питання без звернення до суду, але до теперішнього часу воно залишається не вирішеним. Відповідачем на звернення Позивача лише надсилалися листи від 26.112009 р., 10.12.2009р. та від 13 вересня 2010 року, із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року в повному обсязі ( нараховані проценти, комісії та штрафні санкції ) у тижневий строк з дати отримання повідомлення. Також до звернення до суду з відповідним позовом, з метою отримання необхідного обсягу інформації про свої права, спосіб їх відновлення та захисту, складання документів (позову та відзиву), Позивач за зустрічним позовом понесла витрати на отримання правничої (правової ) допомоги, в даному випадку в розмірі 1500,00 грн. Також Позивач за зустрічним позовом вважає, що в зв'язку з подальшим розглядом справи, складанням необхідних процесуальних документів та отриманням правничої допомоги вона понесе додаткові витрати обсяг яких орієнтовно буде складати 3000,00 гривень.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року прийнято до свого провадження цивільну справу, розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання. (том 2, а.с.35)
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним пунктів кредитного договору та розірвання договору з первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.(том 2, а.с.113)
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, в зв'язку зі звільненням за власним бажанням судді Маслова Д.В., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.05.2018 року зазначена цивільна справа була передана для розгляду судді Ковальовій А.Б. Цивільну справу прийнято, розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання. (том 2, а.с.132)
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2019 року, в зв'язку з находженням судді Ковальової А.Б. на лікарняному по вагітності та пологам, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.05.2019 року зазначена цивільна справа була передана для розгляду судді Лобарчук О.О. Цивільну справу прийнято до провадження та призначено в судове засідання.(том 2, а.с.176)
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.10.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.(том 2, а.с.187)
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 16.10.2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № DNI0AN02000986 від 16.10.2007 року, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти на строк з 16.10.2007 року по 15.10.2014 року включно, у вигляді встановленої лінії (кредит) у розмірі 69612,48 грн. на наступні цілі: 48360 грн. - на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 34 грн. - для сплати реєстрації предмету застави; 2470,96 грн. - за договором особистого страхування № DNI0AN02000986 від 16.10.2007 року;1450,80 грн. - винагороди за надання фінансового інструменту (комісія); 17296,72 грн. - на сплату страхових платежів. Відсоткова ставка за коритування кредитом склала 1,43 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; та щомісячної винагороди (комісії) в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту. Щомісячний платіж починаючи з наступного місяця встановлено в сумі 1154,43 грн., з періодом сплати з 16 по 20 число кожного місяця (том 1, а.с. 10-12).
Пунктами 4.1 і 7.4 вказаного кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником своїх зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми просроченої заборгованості по кредиту, за кожен день просрочки, але не менше 1 грн.
Також, п. 3.2 кредитного договору, зазначено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредиту у розмірі 2 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
На теперішній час, відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором повністю не виконала, та станом на 23.01.2018 року відповідач має заборгованість 170522,12 грн. за договором №DNI0AN02000986 від 16.10.2007 року, яка складається з наступного: 36989,13 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 2334,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 131198,93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" (том 2, а.с. 60-62).
Згідно наданих позивачем копій квитанцій та оглянутих судом їх оригіналів, відповідач сплачувала заборгованість не кожен місяць і не фіксованими платежами (1154,43 грн.) а іншими сумами, з порушеннями встановлених договором строків, тобто за межами 16-20 числа кожного місяця.(том 1, а.с. 38-55)
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванню обставин справи, прийшов до висновку, що позов акціонерного товариства Комерційний банк"Приватбанк" не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 .Г підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 170522,12 грн., яка складається з: 36989,13 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 2334,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 131198,93 грн. - пеня за несвоєчасне
виконання зобов'язань за договором,
Відповідач отримала кредит у розмірі 69612,47 грн, що не узгоджується з розрахунком заборгованості який надано позивачем у якості доказу і станом на дату видачу кредиту - 16.10.2007 рік заборгованість складає - 52315,76 грн.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір №DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року, згідно якого банк видав ОСОБА_1 кредитні кошти на купівлю автомобіля, зі сплатою відсотків у розмірі 17,16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 жовтня 2014 року.
В подальшому банк листом від 06 січня 2009 року повідомив ОСОБА_1 про збільшення з 01 лютого 2009 року розміру відсоткової ставки за кредитам договором до 27,48 % при цьому зазначив, що у разі незгоди позивача з такими змінами умов договору, їй запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року достроково погасити заборгованість за кредитним договором.
Крім того, листами від 26 листопада 2009 року та від 10 грудня 2009 року банк поставив
вимогу перед боржником ОСОБА_1 про повернення суми кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції в тижневий термін.
Також у матеріалах справи наявне повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13
вересня 2010 року, направлене Відповідачу, із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року у тижневий строк з дати отримання цього повідомлення, а у разі невиконання нею порушенного зобов'язання, банк має намір звернути стягнення на предмет застави. Тобто кредитодавцем змінено строк кредитування (повернення кредиту) до 20 вересня 2010 року.
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 жовтня 2010 року по справі № 2-10936/10 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені позовні вимоги в повному обсязі та визнані недійсним п. 2.3.1 кредитного договору №DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк», визнано незаконним дії банку щодо зміни в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором №DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року.
Ч.5. ст 82 ЦПК України встановлено: «Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені».
Відповідач за первісним позовом заперечує проти позовних вимог з посиланням на наступне:
Так в розрахунку заборгованості зазначено, що розрахунок починається з загальної заборгованості в розмірі - 52315,76 грн, що в свою чергу спростовується п.7.2 договору виходячи зі змісту якого банк на виконання кредитного договору перерахував грошові кошти в розмірі 48360,0 грн на рахунок автосалону, 1450,8 грн - комісія банку, 2470.96 грн - на користь страхової компанії- «Інгосстрах», що складає - 52281.76 грн, (-34 грн)
Також просить суд звернути увагу на той факт, що перерахування 2470.96 грн - на користь страхової компанії- «Інгосстрах» спростовується договором договором страхування наземного транспортного засобу від 16.10.2007 року, зі змісту якого випливає, що сума страхового внеску складає - 2229.16 грн (копія договору додається), а за таких обставин розрахунок заборгованості повинен розпочинатися з - 52039,96 грн , що на - 275,8 грн менше.
Приймаючи до уваги той факт, що нарахування відсотків на суму залишку кредита у відповідності до п.7.1 договору відбувалося у розмірі 1,43 % на місяць (17,16% на рік), такий розрахунок на думку Відповідача не відповідає дійсним обставинам , та розрахований з розміру боргу який нічим не підтверджений.
Також звертає увагу на той факт, що згідно квитанції 23.11.2007 року нею в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року була внесена сума в розмірі - 1350,0 грн, але згідно доданого до позову Позивачем розрахунку заборгованості зарахування на погашення заборгованості відбулося на суму - 1154,43 грн (з них: тіло кредиту - 308,14 грн, погашені % - 773,05 грн., комісія - 73,24 грн.), тобто недонарахована сума складає - 1350,00 - 1154,43= 204,57 грн.
Таким чином неврахування в повному обсязі суми платежу, тягне за собою штучне збільшення заборгованості по кредитному договору, в зв'язку з нарахуванням відсотків на залишок заборгованості по кредиту.
Також просить суд звернути увагу на той факт, що Позивачем при наявності внесених коштів 23.11.2007 не була погашена пеня в розмірі - 3,43 грн. а кошти в розмірі 204,57 грн. взагалі не враховані.
Також в зв'язку з вимогою банку про повне дострокове овернення кредитних коштів та інших нарахуваню просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Стосовно повернення суми боргу, представник відповідача надав суду поясненя, що ОСОБА_1 просить врахувати той факт, що ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірно підвищив процентну ставку за кредитним договором з 17,16 % річних до 27,48 % річних і такі дії банку визнані незаконними рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2010 року.
Таким чином підвищивши відсоткову ставку по кредитному договору , позивач відмовився від прийняття належного виконання умов договору відповідачем щодо суми щомісячного платежу, а за таких умов відбулося прострочення кредитора.
У відповідності до ст. 613 ЦК України - Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Ч.1 ст. 614 ЦК - Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 616 ЦК України :
1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
2. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
За таких обставин Відповідач вважає, що в період з січня 2009 року по 2010 рік включно Позивач підвищивши відсотки по кредиту, фактично змусив Відповідача захищати свої права в судовому порядку.
Після прийняття рішення Жовтевим районним судом м.Дніпропетровська М'ясникова - Суворова повернула кредитору суму кредиту та відсотків які б вона сплачувала за звичайних умов, тобто боржником була визнана сума боргу яку б вона сплатила щомісячними платежами на протязі терміну кредитуваня, зазначена позиція відповідача узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16.
Відповідно до правової позиції ВСУ до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач ОСОБА_1 вважає що пункти договору є недійсними: п. 3.1, п.3.3, п.3.5, п 3.7, п.7.1 в частині : кредитні кошти у розмірі 69612,48 грн. , винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1450.80 грн. , щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору у відповідності до ст 203 ЦК України.
Також позивач за зустрічним позовом вважає дії банку такими що порушують права споживача фінансових послуг банку, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін;, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Частиною 2 ст.651 ЦК встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
До звернення до суду ОСОБА_7 неодноразово зверталася до Відповідача про неправомірність розрахунків та перерахунок начебто існуючої заборгованості за кредитним договором з метою вирішення даного питання без звернення до суду, але до теперішнього часу воно залишається не вирішеним. Відповідачем на звернення Позивача лише надсилалися листи від 26.112009 р.оку 10.12.2009 року та від 13 вересня 2010 року, із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року в повному обсязі ( нараховані проценти, комісії та штрафні санкції ) у тижневий строк з дати отримання повідомлення
Позивач за зустрічним позовом вважає, що представниками відповідача незаконно нараховувалася комісія та винагорода за користування кредитними коштами та обслуговування кредиту.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач маєс платити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16
Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк ... зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) , про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання, але банк листом від 06 січня 2009 року повідомив ОСОБА_1 про збільшення з 01 лютого 2009 року розміру відсоткової ставки за кредитим договором до 27,48 % при цьому зазначив, що у разі незгоди позивача з такими змінами умов договору, їй запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року достроково погасити заборгованість за кредитним договором, крім того листами від 26 листопада 2009 року та від 10 грудня 2009 року банк поставив вимогу перед боржником ОСОБА_1 про повернення суми кредиту в повному обсязі, нараховані проценти , комісії та штрафні санкції в тижневий термін.
Також у матеріалах справи наявне повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13 вересня 2010 року, направлене Відповідачу , із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року у тижневий строк з дати отримання цього повідомлення, таким чином кредитором було строк виконання зобов'язання 06 січня 2009 року , а перебіг строку позовної давності розпочався з 21 січня 2009 року.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернувся до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12)
Оскільки позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності з 21 січня 2009 року за іпорушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, а також враховуючи позицію відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в повному обсязі, задовольнивши позовні вимоги заявлені позовні вимоги в зустрічному позові ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом має бути стягнуто судові витрати у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3 ст.15-16, 203, 204 , 215, 216, , ч. 3 ст. 509 , 651, 1050 ЦК України, ст. 10, 12, 13,15, 28, 76- 81, 95, 133, 137, 141,174,175, 193 258, 259, 263- 265, ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимоги Акціонерного товариства комерційний банк«Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк«Приватбанк»- задовольнити повністю.
Визнати недійсним пункти Договору № DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року, а саме: - п. 3.1, п.3.3, п.3.5, п 3.7, п.7.1 в частині : - кредитні кошти у розмірі 69612,48 грн. , винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1450,80 грн. , щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору, який був укладений між ОСОБА_3 (на даниий час ОСОБА_7 ІПН НОМЕР_1 ) та ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570. з моменту його укладання - 16 жовтня 2007 року
Розірвати кредитний договір № DNІ0АN02000986 від 16 жовтня 2007 року укладений між ОСОБА_3 (на даниий час ОСОБА_7 ), ІПН НОМЕР_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570.
Стягнути ПАТ КБ «Приватбанк» Код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомоги та витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 1500,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 03.03.2020 року.
Суддя Лобарчук О.О.