Справа № 210/5526/17
Провадження № 2/210/126/20
іменем України
"29" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Недолуги Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»(назву змінено на АТ КБ «ПриватБанк») Кадирова ОСОБА_2 - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення кредитних зобов'язань, суд -
Позивач звернувся з позовом про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення кредитних зобов'язань.
В обґрунтування позову зазначив, що 03.04.1987 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 . Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.12.2014 року, яке набрало чинності 16.12.2014 року, шлюб між ними було розірвано.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ним в інтересах їх сім'ї були запозичені грошові кошти. 07.08.2006 року ним було укладено кредитний договір з АТ «ПриватБанк» на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 , з використанням та обслуговуванням платіжної карти «Універсальна» на суму 10000,00 грн. Запозичені кошти ним, спільно з дружиною, витрачалися та використовувалися в інтересах сім'ї. Згідно з довідкою АТ «ПриватБанк» від 25.04.2016 року № 0000000649138625, станом на 16.12.2014 року заборгованість за даним кредитним договором склала 8774,27 грн.
Окрім того, 05.11.2013 року ним було укладено кредитний договір №006-26512-051113 з АТ «Дельта Банк» на відкриття поточного рахунку, з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки на суму 48762,08 грн. Запозичені кредитні кошти ним спільно з дружиною витрачалися та використовувалися в інтересах сім'ї. Згідно з довідкою АТ «Дельта Банк» від 25.04.2016 року №05 -3276323, станом на 16.12.2014 року заборгованість за даним кредитним договором склала 34762,08 грн.
Тобто, вищезазначені, запозичені в банківських установах кошти, він вважає спільним сумісним майном подружжя, частки в якому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рівними. Також є рівними борги подружжя за кредитними зобов'язаннями, так як вони виникли в інтересах сім'ї. Тому, просить суд визнати станом на 16.12.2014 року спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з рівними частками кожного з них, грошові кошти в сумі 8774,27 грн. запозичені в АТ «Приват Банк» та грошові кошти в сумі 34762,08 грн. запозичені в АТ «Дельта Банк»; зобов'язати АТ «ПриватБанк» визначити станом на 16.12.2014 року заборгованість в розмірі 8774,27 грн. за кредитним договором від 07.08.2006 року за поточним рахунком № НОМЕР_1 , в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; зобов'язати АТ «Дельта Банк» визначити станом на 16.12.2014 року заборгованість в розмірі 34762,08 грн. за кредитним договором №006-26512-051113 від 05.11.2013 року, в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду не подавали. Позивач скористався правом надання відповіді на відзив.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду не подавав. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду не подавав. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, до початку слухання справи представник надала суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволені позову.
Свідок ОСОБА_6 допитана судом в режимі відеоконференції, суду пояснила, що ОСОБА_7 це її сусідка, у якої є сестра ОСОБА_3 , яка мешкала у ОСОБА_7 приблизно 5 років назад, орієнтовно з серпня по грудень 2013 року. Вона бачила ОСОБА_3 у дворі сусідки та на ринку. Вважає, що ОСОБА_3 мешкала у своєї сестри, оскільки була там кожного дня. ОСОБА_8 ОСОБА_9 вона віталась, розмовляла, чому вона мешкала у сестри їй не відомо, бо такі питання її не цікавили. На запитання позивача відповіла, що вона його не знає, знайома з ним не була. Події, які відбувались у сім'ї ОСОБА_9 та про спори з приводу кредитних зобов'язань їй не відомі.
Свідок ОСОБА_10 допитана в режимі відеоконференції суду пояснила, що в 2013 році зателефонувала їй сестра ОСОБА_3 та запитала чи можна їй в неї пожити, та попросила щоб вона приїхала її забрала оскільки «жить не возможно». У ОСОБА_11 в квартирі мешкала дочка з зятем, але стали мешкати за іншою адресою, бо з ОСОБА_12 , який є позивачем по справі, жити стало не можливо. Вона не була проти того, щоб сестра у неї мешкала, сказала, що забере її до себе і щоб вона готувала свої речі. Коли вона до неї приїхала, сестра ОСОБА_11 зустріла її з автобуса, й вони пішли до неї додому забирати її речі, які вона склала у дві сумки, після чого вони пішли на зупинку, й на автобусі з речами повернулись до неї. Вона її влаштувала неофіційно працювати на ринок. ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_11 одружувалась та було весілля. Вона була у племінниці на весіллі, в травні 2014 року та тоді останній раз бачила ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, відзивах на позовну заяву, відповідь на відзив, вислухавши пояснення свідків, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , 03.04.1987 року укладено шлюб, про що зроблено актовий запис №253, свідоцтво про укладення шлюбу видано відділом РАГС м. Кривого Рогу (а.с. 7).
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Рішення суду оскаржено не було, та набрало законної сили 16.12.2014 року (а.с. 8).
В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
05.11.2013 року між ПАТ «ДельтаБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №005-26512-051113 на відкриття та обслугування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, та на ім'я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 10).
Згідно довідки ПАТ «Дельта Банк» (ліквідація) вих. №05-3276323 від 25.04.2016 року, ОСОБА_1 є стороною за кредитним договором №006-26512-051113 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслугування платіжної картки, укладеним 05.11.2013 рок з АТ «Дельта Баннк» на суму 48200,00 грн., загальна сума заборгованості за яким, станом на 16.12.2014 року складала 34762,08 грн. (а.с. 11).
Відповідно довідки ПАТ «Дельта Банк» від 11.01.2018 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №006-26512-051113 станом на 11.01.2018 року складає 18594,16 грн. (а.с. 44).
З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25.04.2016 року № 0000000649138625 по рахунку № НОМЕР_1 Портянко І.С. слідує, що останній отримав Карту універсальна, валюта UA, дата початку 07.08.2006 року, сума кредитного ліміту 10000,00 грн. та залишок у валюті рахунку 8774,27 грн. (а.с. 9).
Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За цією статтею, той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання цих умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №639/7335/15-ц.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає, що до складу майна, яке підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа №161/18238/15-ц) зазначено, якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя. Для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов'язань.
Згідно ст. 73 СК України до спільних боргів належать за угодами, укладеними одним з подружжя за наявності презумпції згоди на це другого з них, якщо кошти, одержані за такими угодами, використано в інтересах сім'ї.
З матеріалів справи слідує, що заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зокрема, згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст. ст. 77-80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правова природа оцінки доказів полягає в зобов'язанні суду оцінити кожну обставину з позицій її первинності, тобто яка зі сторін спочатку висунула її в якості підстави для вимоги або заперечення, і, виходячи з цього, відносити до тягаря доказування позивача чи відповідача.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , надали пояснення, які не суперечать обставинам та доводам на які посилається відповідач ОСОБА_3 та знайшли своє підтвердження відповідно наданих суду доказів. Тобто підтвердили той факт, що під час оформлення ОСОБА_1 кредитного договору №006-26512-051113 від 05.11.2013 року у ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3 у період з серпня 2013 року по грудень 2013 року з ним не проживала, та фактичного мешкала у своєї сестри ОСОБА_10 , а тому відсутні підстави вважати, що договір було укладено в інтересах сім'ї та кредитні кошти використані в інтересах сім'ї. Крім того, позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що укладений кредитний договір з АТ КБ «ПриватБанк» на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 від 07.08.2006 року був укладений в інтересах сім'ї та кредитні кошти використані в інтересах сім'ї. Отже, ОСОБА_3 не брала безпосередньої участі в укладенні кредитних договорів, а умови настання зобов'язання стороною (боржником) відсутні.
Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем ОСОБА_1 предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання спільним сумісним майном подружжя кредитні кошти в рівних частках кожного з них, не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ДельтаБанк» визначити заборгованість за кредитними зобов'язаннями в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є похідними позовними вимогами від основної, а тому суд також залишає їх без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65, 73 СК України, ст. ст. 4, 7, 8, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 209, 228, 229, 263-265, 354, 355ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_13 - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення кредитних зобов'язань залишити без задоволення.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: О. В. Хлистуненко