Справа № 199/9785/19
(1-кп/199/137/20)
іменем України
05.03.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Головуючий:суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
За участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12019040630001925 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миропілля, Краснопільського району Сумської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на своєму утриманні малолітніх, неповнолітніх або не працездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
-22.07.2016 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
-27.12.2016 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років та 1 місяця позбавлення волі, звільнився 13.09.2019 з Жовтоводської ВК Дніпропетровської області №26 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, повторно вчинив умисний злочин проти власності.
Так, 19.11.2019 близько 12 год. 35 хв. ОСОБА_6 , знаходячись на зупинці громадського транспорту біля будинку №87 на пр. Слобожанський у м.Дніпро, побачив раніше йому незнайому особу похилого віку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тримав в руках сумку синього кольору, в середині якої знаходились два журнали-розмальовки: 1 - «Велика книга розмальовок, для хлопчиків, ПЕРО»; 2 - «Велика книга розмальовок, казки, видавництво Ранок» та шматок буженини.
Визначивши вказану сумку з речами об'єктом свого злочинного посягання у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, ОСОБА_6 , 19.11.2019 близько 12 год. 40 хв., перебуваючи біля будинку №87 на пр.Слобожанський у м.Дніпро, підійшов до потерпілого ОСОБА_5 , який знаходився на зупинці громадського транспорту, та діючи умисно, з корисливого мотиву, розуміючи, що його дії є очевидними для потерпілого та оточуючих, шляхом ривка здійснив спробу вихопити з рук потерпілого ОСОБА_5 сумку з вищезазначеними речами. Однак, в цей час, потерпілий ОСОБА_5 , застосовуючи фізичну силу рук, зміг запобігти протиправним діям ОСОБА_6 та залишив сумку при собі. В свою чергу ОСОБА_6 усвідомлюючи, що не в змозі подолати опір потерпілого ОСОБА_5 спробував залишити місце вчинення злочину, проте був затриманий свідком ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_6 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 міг спричинити потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 97,50 гривень, оскільки вартість «Велика книга розмальовок для хлопчиків, ПЕРО» становить 49,50 гривень, а «Велика книга розмальовок, казки, видавництво Ранок» становить 48,00 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою провину фактично не визнав. Суду показав, що 19.11.2019 він приїхав до м. Дніпра з с. Чумаки до своєї дівчини на вул. Калинову. У той же день, близько 12-30 години на зупинці громадського транспорту на перехресті вул. Калинової - пр. Слобожанський він «зачепився» у конфлікті з перехожим похилого віку - ОСОБА_5 . Хто перший «зачепив» та почав конфлікт, він вказати не може. Під час конфлікту ОСОБА_5 виразився у його сторону нецензурною лайкою, після чого він штовхнув його та хотів схопити за руку, але випадково схопив за сумку, яку тримав у руках ОСОБА_5 . З-за цього ОСОБА_5 впав, а він побіг у напрямку пр. Воронцова, але через деякий час був затриманий невідомим чоловіком неподалік місця пригоди.
Також, ОСОБА_6 , у судовому засіданні під час допиту, змінюючи свої покази, вказував по різному на розвиток події що сталася, а саме, що він штовхнув ОСОБА_5 , далі казав, що він його не штовхав, що той сам впав коли він схватив його за руку, в той же час кажучи, що його штовхнув не сильно, казав, що ОСОБА_5 впав, коли він смикнув за сумку, що він її не тягнув та той впав коли він відпустив сумку, що той впав бо він смикнув за сумку. При цьому вказував, що тільки бажав схопити потерпілого за руку, а схопив за сумку. Наполягає, що не бажав вчиняти кримінальне правопорушення, що так сталося випадково, що смикнув за сумку лише тоді, коли ОСОБА_5 падав або впав, при цьому вказує, що речей потерпілого не забирав. Вважає, що потерпілому та свідкам здалося, що він намагався викрасти у потерпілого сумку але це ні відповідає дійсності. Одночасно з цим вказував, що саме потерпілий спровокував конфлікт, коли «зачепив» його та щось пробуркотів. Також зазначає, що він побіг у напрямку пр. Воронцова лише через те, що злякався, що той впав і було багато людей, які здійснили галас. При цьому коли його затримали, то свідкам кримінального правопорушення та самому потерпілому казав, що йому соромно, що так сталося, що він не хотів красти, що був голодним.
Відповідно до ч.1 ст.337, п.1,2,3,4 ч.1 ст.368 КПК України суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_6 винен у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що 19.11.2019 близько 12 год. 35 хв., у підземному переході пр. Слобожанського, на нижній сходинці, помітив молодого чоловіка з синцем під оком - ОСОБА_6 , на якого подивився та пішов далі. На зупинці громадського транспорту, розташованої біля перехрестя вул. Калинової - пр. Слобожанський у м.Дніпро до нього підійшов ОСОБА_6 та коли до зупинки під'їхав тролейбус, відчинилися його двері, обвинувачений схопив за сумку, в якої були лише 2 розмальовки для онуків та шматок буженини та почав смикати її, тягнути до себе. Він її тримав та крикнув на ОСОБА_6 , після чого той ще раз її смикнув, від чого на ній обірвалася ручка та побіг у зворотній бік від квіткового ринку. До нього підійшла невідома жінка та сказала йти за неї, що ОСОБА_6 затримали. Він пішов з нею, побачив, що на відстані близько 18 метрів від місця події біля дерева сидить ОСОБА_6 , а біля нього двоє молодих чоловіків, які його і затримали. При цьому ОСОБА_6 казав свідкам, що не бив його, що хотів «хліба». Після цих подій викликали «швидку допомогу», оскільки йому стало зле. Вказує, що коли ОСОБА_6 зустрів в підземному переході та на зупинці громадського транспорту, нічого обвинуваченому не казав, не спілкувався з ним, не ображав обвинуваченого та не чіплявся до нього.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він працює у ТОВ «Респект охорона» та 19.11.2019 у період часу 12-00 - 12-40 години біля зупинки громадського транспорту перехресті пр.Слобожанського - вул. Калинової у м.Дніпро, побачив, що невідомий чоловік біжить за ОСОБА_6 по пр. Слобожанському, у напрямку центру міста, та кричить, що той крадій, вкрав у дідуся сумку, та щоб допомогли затримати ОСОБА_6 . Вони затримали ОСОБА_6 та викликали поліцію. Він особисто моменту викрадення не бачив. Після того як затримали ОСОБА_6 той казав, що має судимість. Потерпілий ОСОБА_5 , на вигляд дідусь, тобто похилого віку, потім пояснив, що він стояв на зупинці громадського транспорту та чекав на маршрутку, щоб поїхати до дому, а до нього підбіг ОСОБА_6 та забрав у нього сумку, намагався втекти, а коли за ним побіг чоловік, викинув сумку. Чоловік, який затримав ОСОБА_6 вказав, що той біг з сумкою, а потім її викинув. ОСОБА_5 було викликано швидку, оскільки коли ОСОБА_6 тягнув за сумку, той впав та стало зле. Від місця події до місця затримання ОСОБА_6 відбіг на відстань приблизно 50 метрів.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що 19.11.2019 близько 12 год. 00 хв. - 12 год. 16 хв. вона виходила з тролейбусу на зупинці громадського транспорту, розташованої біля перехрестя вул. Калинової - пр. Слобожанський та на відстані 1,5 метра від себе побачила, що на землі лежить чоловік похилого віку - ОСОБА_5 , дідусь, який тримав у руках сумку, а поруч з ним стояв ОСОБА_6 , який смикав потерпілого за сумку та здалося його вдарив два рази по плечу. Після чого вона закричала і ОСОБА_6 відпустив одну руку та двоє молодих чоловіків відтягнули його у бік і той побіг, але ті його наздогнали та затримали неподалік місця події. Після того як ОСОБА_6 затримали, він брехав, що є учасником АТО, у нього брат працює у СБУ, він віддав батькові гроші та хотів їсти. Після затримання ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_5 був у шоковому стані, плакав. Особисто вона не чула, щоб під час сутички між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , хтось з них щось один одному казав, або ображав.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працює у ТОВ «Респект охорона» та разом зі своїм напарником 19.11.2019, близько 12 год. 00 хв. - 12 год. 16 хв. перебував на вул.Калиновій, біля перехрестя з пр. Слобожанським, де купив собі кави. Коли він вийшов з крамниці, побачив як на зупинці громадського транспорту стоїть дідусь, чоловік похилого віку - ОСОБА_5 , який тримав у руках сумку старого зразку темно-синього кольору, а до нього ззаду підбігає молодий чоловік - ОСОБА_6 , який смикнув за сумку, від чого ОСОБА_5 впав. Далі люди, які були на зупинці громадського транспорту здійняли галас і ОСОБА_6 злякавшись, кинув сумку та побіг у напрямку центру міста, а він, разом з напарником, наздогнали його неподалік від місця події та затримали, після чого викликали поліцію. ОСОБА_6 був одягнутий нормально, але мав на обличчі синець. Після затримання ОСОБА_6 казав, що йому соромно, що він хотів їсти та думав, що у сумці була їжа, поводив себе то спокійно, то агресивно, чіплявся до інших свідків. Потерпілий казав, що у сумці був шматок сала та дві розмальовки для онуків. Потерпілий мав сумний вигляд та важко пересувався, лише за допомогою палиці. Він особисто не чув сварку між потерпілим та обвинуваченим, або образи одного до другого, безпосередньо перед тим, що сталося.
Крім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_6 в обвинуваченні згідно обвинувального акту також підтверджується:
-протоколом від 19.11.2019 прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 , відповідно до якої останній просить прийняти заходи до невідомої особи, яка шляхом вільного доступу, ривком намагалась заволодіти його майном на зупинці громадського транспорту біля будинку №87 по пр. Слобожанському;
-протоколом огляду місця події від 19.11.2019 та фото-таблиці до неї - ділянки місцевості, розташованої біля будинку №87 по пр.Слобожанському, де було затримано ОСОБА_6 після вчинення ним кримінального правопорушення;
-протоколом огляду від 19.11.2019 та фото-таблиці до нього - предметів, наданих для огляду ОСОБА_5 , а саме сумки синього кольору, яка має ушкодження у вигляді відірваної однієї ручки, всередині якої знаходиться: поліетиленовий файл, в якому знаходиться два журнали-розмальовки: «Велика книга розмальовок для хлопчиків» та «Велика книга розмальовок казки видавництво Ранок» та поліетиленовий пакет, в середині якого знаходиться предмет схожий на шматок буженини. Як пояснив ОСОБА_5 , вказану сумку з вищевказаними предметами 19.11.2019 близько 12-40 години невідомий чоловік біля будинку №87 на пр.Слобожанському у м.Дніпро намагався відкрито викрасти;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 19.11.2019 та диском до нього, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_5 , який з пред'явлених йому осіб, за рисами обличчя, статурою, одягом, формою обличчя та синцем під оком, впізнав ОСОБА_6 , який 19.11.2019 близько 12-40 години на зупинці громадського транспорту біля будинку №87 на пр.Слобожанському напав на нього, намагався вирвати з рук сумку, після чого намагався з втекти;
-трьома протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.11.2019, проведених, відповідно з кожним окремо, за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які з пред'явлених осіб, зображених на фотознімках, впізнали чоловіка під фото №2 ( ОСОБА_6 ), який 19.11.2019 близько 12-40 години, біля будинку №87 на пр.Слобожанському м. Дніпро намагався відкрито заволодіти речами чоловіка, втекти з місця злочину та якого затримали;
-висновком судово-товарознавчої експертизи №3954/19 від 27.11.2019, що загальна ринкова вартість двох журналів розмальовок (1- «Велика книга розмальовок для хлопчиків, ПЕРО» 2- «Велика книга розмальовок, казки, видавництво Ранок») на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 19.11.2019, становила 97,50 грн., за умови, що станом на вказану дату об'єкти мали якісні споживчі характеристики.
Оцінюючи докази, суд вважає, що дії ОСОБА_6 повинні бути кваліфіковані за ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, оскільки ОСОБА_6 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Обвинувачений ОСОБА_6 суду показав, що він не скоював злочину, а у нього з потерпілим ОСОБА_5 стався конфлікт, оскільки той його «зачепив» та образив, потерпілому та свідкам здалося, що він намагався викрасти у потерпілого сумку але це ні відповідає дійсності.
Вказані покази обвинуваченого спростовуються показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_5 , допитаних в суді, які узгоджується між собою, не мають протиріч, та які підтверджують той факт, що ОСОБА_6 здійснював цілеспрямовані дії які були направлені на відкрите викрадення майна потерпілого.
З показів потерпілого, свідків вбачається, що ОСОБА_6 смикав за сумку потерпілого, приклавши для цього фізичні зусилля, від застосування яких відірвалась ручка на сумці.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.11.2019 та предметів, наданих для огляду ОСОБА_5 , а саме, сумки синього кольору, остання мала ушкодження у вигляді відірваної однієї ручки, всередині якої знаходились два журнали-розмальовки: «Велика книга розмальовок для хлопчиків» та «Велика книга розмальовок казки видавництво Ранок», поліетиленовий пакет, в середині якого знаходиться предмет схожий на шматок буженини.
Наявні на сумці вказані пошкодження, достовірно свідчать про намагання ОСОБА_6 відкрито викрасти її у потерпілого за обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Потерпілий ОСОБА_5 заперечує факт існування виниклого конфлікту між ним та обвинуваченим та що він - останнього ображав.
Покази потерпілого підтверджуються показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 які не чули, щоби потерпілий ображав обвинуваченого як до події злочину так і після.
Крім того, згідно протоколів пред'явлення особи для впізнання від 19.11.2019, 20.11.2019 потерпілий ОСОБА_5 , свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , за одягом, рисами обличчя, зачіскою, впізнали обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - намагалась відкрито викрасти майно.
Обставини та причини щодо можливої обмови потерпілим, свідками - обвинуваченого, судом не встановлено.
Також, суд зазначає, що обов'язковими и суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
При цьому обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив той факт, що коли його затримали, то свідкам кримінального правопорушення та самому потерпілому він казав, що йому соромно, що так сталося, що він не хотів красти, що був голодним, хотів хліба.
Зазначені покази обвинуваченого підтвердили потерпілий та свідки.
Крім того, матеріали кримінального провадження не містять докази які свідчать, що у обвинуваченого ОСОБА_6 на час скоєння злочину були гроші, цінні речі, які йому належать, або такі у нього вилучалися, що у сукупності з показами потерпілого, свідків, свідчить про корисливий мотив та корисливу мету обвинуваченого.
Суд критично ставиться до показів обвинуваченого, даними в судовому засіданні, оскільки його покази не зайшли свого підтвердження в ході судового слідства, повністю спростовуються об'єктивною сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не мають протиріч.
Версію обвинуваченого ОСОБА_6 , що він злочину не вчиняв, що він «не штовхав ОСОБА_5 , що той сам впав коли він схватив його за руку, був конфлікт між ним та потерпілим, той його образив», суд не бере до уваги.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні під час свого допиту давав різні покази з приводу розвитку події, механізму вчинення кримінального правопорушення, вказуючи, що він штовхнув ОСОБА_5 , далі казав, що він його не штовхав, що той сам впав коли він схватив його за руку, в той же час кажучи, що його штовхнув не сильно, далі казав, що ОСОБА_5 впав, коли він смикнув за сумку, що він її не тягнув та той впав коли він відпустив сумку, що той впав бо він смикнув за сумку.
В той час коли покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_5 , допитаних в суді, узгоджується між собою та відповідно до яких ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_5 ззаду та смикнув за сумку, яку останній тримав у руках.
Суд вважає, що відповідні покази ОСОБА_6 , які суперечать показам потерпілого та свідків, про розвиток подій, свою поведінку, заперечення щодо скоєння злочину, підлягають відхиленню, оскільки ці покази обвинувачений явно підлаштовує під фактичні обставини, які встановлювалися під час дослідження доказів та є вочевидь надуманими.
З огляду на викладене, суд розцінює не визнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України, як усталену практику та обрану останнім лінією захисту і бажання будь-яким засобом уникнути відповідальності за вчинення ним умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення, і вважає, що показання обвинуваченого не впливають будь-яким чином на доведеність його вини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння або на кваліфікацію вчиненого, тому суд не може його показання взяти до уваги.
Всі докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_6 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України порядку, є належні та допустимі.
Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 не скоєно кримінального правопорушення, та недійсності окремих доказів судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Мотиви доводів сторони захисту фактично ґрунтуються на незгоді сторони захисту із показами потерпілого, свідків, протоколами впізнання під час судового провадження за даним кримінальним провадженням, речовими доказами, тобто, доказами, які були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування.
З огляду на викладене, досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд, оцінюючи докази, вважає, що ОСОБА_6 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - дії, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Відповідно до положень ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого корисливого злочину проти власності - за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, де об'єктом злочинного посягання є право власності, тобто, врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
ОСОБА_6 свою провину у скоєнні злочину не визнав, не розкаявся, скоїв умисний тяжкий корисливий злочин, який представляє підвищену суспільну небезпеку.
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_6 раніше двічі засуджувався за умисні тяжкі злочини проти власності, був звільнений з місця позбавлення волі - 13.09.2019, та вже через незначний час - 19.11.2019, повторно скоїв умисний тяжкий злочин проти власності, маючи непогашені судимості.
ОСОБА_6 на час затримання ніде не працював, постійного доходу не має, має постійне місце проживання, характеризується задовільно.
Крім того, суд вважає, що обставиною, яка обтяжує покарання у відповідності з п.6) ч.1 ст.67 КК України - є вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку (громадянами похилого віку на Україні є особи, які досягли: чоловіки - 60 років), про що повністю усвідомлював ОСОБА_6 .
При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Встановлені судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 злочину, наведені обставини про його особу, дають підстави для висновку про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого та усталеність його протиправної поведінки, а також про те, що він зневажливо ставиться до суспільства та встановлених у ньому правил, і є особою зухвалою та схильною до вирішення своїх життєвих проблем, в тому числі матеріального характеру, шляхом вчинення умисних корисливих злочинів проти власності.
На підставі викладеного, з урахуванням характеру злочину, який було скоєно обвинуваченим, корисливий мотив злочину, відсутності обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Суд, також, враховує при призначенні покарання кількість, найменування майна та його незначну вартість, відсутність матеріальної шкоди, відсутність цивільного позову, що злочин не було доведено до кінця, відсутність тяжких наслідків.
Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому повинно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України тільки у вигляді позбавлення волі, яке наближене до мінімального, а, також, про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням вимоги ст.ст.75, 76 КК України, відсутність підстав для призначення ОСОБА_6 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням ст.69 КК України.
При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим злочину, встановлені судом негативні відомості про його особу, дають підстави вважати можливим ухилення від суду, переховування, скоєння інших злочинів.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь експерта ОСОБА_12 документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 300 гривень.
Речовими доказами розпорядитися у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України і призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з 20.11.2019 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь експерта ОСОБА_12 витрати на залучення експерта у розмірі 300 гривень.
У відповідності з п.1 ч.6 ст.100 КПК України: два журнали розмальовки - «Велика книга розмальовок для хлопчиків, ПЕРО»; «Велика книга розмальовок, казки, видавництво Ранок», повернути ОСОБА_5 .
У відповідності з п.7 ч.9 ст.100 КПК України, компакт - диск із відеозаписом до протоколу пред'явлення особи для впізнання - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Обвинувачений, прокурор, захисник та потерпілий мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду.
На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, а потерпілому копію вироку - надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: суддя ОСОБА_1