Справа № 931/873/19
Провадження № 2/931/53/20
05 березня 2020 року смт. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03.12.2019 року позивач звернувся до суду із даним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості б/н від 01.07.2015 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 6939,81 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 18 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 зобов'язання перед банком не виконав, внаслідок чого станом на 11.11.2019 року виникла заборгованість в сумі 15001,40 грн, в тому числі: 4915,04 грн - заборгованість за кредитом, 3311,38 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 5827,20 грн - заборгованість за пенею, штраф відповідно до п. 2.2 Гениральної угоди - 917,78 грн.
Просить стягнути з відповідача дану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1921 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву від 05.03.2020 року про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає частково в частині стягнення тіла кредиту та відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 01.07.2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно із якою останній ознайомився та підтвердив свою згоду на те, що дана Генеральна угода разом з наданими банком Умовами та правилами, тарифами складає між ним та банком кредитний договір. Із вищевказаної угоди вбачається, що банк надав відповідачу терміновий кредит на строк 24 місяці з 01.07.2015 року по 31.07.2017 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 6939,83 грн, зі сплатою відсотків в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у визначені в заяві, Умовах та правилах строки (а.с. 8-32).
Пунктами 2.1, 2.2 Генеральної угоди передбачено, що погашення заборгованості позичальником здійснюється щомісячними платежами в розмірі 347,27 грн, починаючи з 1 по 25 число місяця. При порушенні клієнтом строків погашення заборгованості більше як на 31 день по зобов'язаннях, строк виконання яких не настав, сторони узгодили, що строком повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, рахується простроченою, клієнт сплачує банку штраф в розмірі 917,78 грн (а.с. 8).
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язання за договором, позичальник на вимогу банку повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплаті винагороди Банку.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11.11.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 15001,40 грн, в тому числі: 4915,04 грн - заборгованість за кредитом, 3311,38 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 5827,20 грн - заборгованість за пенею, штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 917,78 грн (а.с. 5, 6).
Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеної із позивачем угоди, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом та процентах за його користування, тому її разом із штрафом слід стягнути з відповідача.
При цьому суд не може погодитися з одночасним застосуванням позивачем цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу з наступних підстав.
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання.
Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення відповідачем виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те ж порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, позаяк встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач просить стягнути з відповідача штраф.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, а також від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.
З огляду на вищевикладене, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 5857,20 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 9144,20 грн, в тому числі: 4915,04 грн - заборгованість за кредитом, 3311,38 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 917,78 грн.
Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Генеральною угодою б/н від 01.07.2015 року, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом на загальну суму 9144,20 грн.
Оскільки позов задоволено частково, тому судові витрати на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1170,85 грн.
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 10-13, 77, 81, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1054 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Генеральною угодою б/н від 01.07.2015 року в сумі 9144 (дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн 20 коп, в тому числі: 4915,04 грн - заборгованість за кредитом, 3311,38 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 917,78 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн 85 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба