Справа № 158/456/20
Провадження № 1-кс/0158/121/20
04 березня 2020 року м. Ківерці
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши клопотання заступника начальника СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням начальника Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12020030100000159 від 03.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області звернувся заступник начальника СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням начальника Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020030100000159 від 03.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з клопотанням про накладення арешту на майно, мотивуючи клопотання тим, що 03.03.2020 року, близько 08 год. 20 хв., водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Toyota Yaris», д.н.з. « НОМЕР_1 » по дорозі сполучення «Луцьк-Маневичі», в напрямку м. Луцьк, між с. Жабка та с. Дачне Ківерцівського району Волинської області, не врахувала дорожню обстановку, внаслідок чого зїхала у кювет, де автомобіль перекинувся. Внаслідок даної ДТП пасажир вищевказаного автомобіля ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Луцької ЦМКЛ №2.
03.03.2020 року слідчим СВ Ківерцівського ВП даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030100000159 із правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.
В ході огляду місця події від 03.03.2020 року було виявлено та вилучено автомобіль марки «Toyota Yaris», д.н.з. « НОМЕР_1 », який поміщений на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, за адресою: с. Сокиричі, вул. Солдатська, 1, та визнано речовим доказом.
Підставою для накладення арешту на майно є те, що існує сукупність підстав вважати, що даний транспортний засіб є доказом злочину, підлягає конфіскації для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна. Зокрема вчиненим кримінальним правопорушенням потерпілому завдано збитків та з метою подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно
Заступник начальника СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 та начальник Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. Слідчим ОСОБА_3 до суду подано заяву про розгляд справи у його відсутності, клопотання підтримує, просить його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання. Більш того, власник майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, встановив, що СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12020030100000159 від 03.03.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Частиною 1 ст. 167 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказане майно, вилучене під час огляду місця події, має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчим доведено необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому клопотання про накладення арешту на вказане майно, шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження підлягає задоволенню.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у такий спосіб арешту майна, слідчий суддя вважає доцільним, оскільки в даному випадку такий спосіб забезпечує запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Слідчий суддя вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказаний транспортний засіб має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на автомобіль марки «Toyota Yaris», д.н.з. « НОМЕР_1 », власником якого є ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170-175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Toyota Yaris», д.н.з. « НОМЕР_1 », який вилучений працівниками Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області 03.03.2020 року під час проведення огляду місця події, власником якого являється ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 .
Негайне виконання даної ухвали покласти на слідчого, прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1