Справа№ 161/3003/16-а
Номер провадження: 8-а/161/1/20
03 березня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі колегії суддів:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
суддів - Рудської С.М., Присяжнюк Л.М.,
при секретарі - Будько І.Ю.
за участю:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Наумчик О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - ЛО УПФ України) Волинської області про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити дії.
Свою заяву мотивує тим, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року (далі - постанова суду) у задоволенні його позову до ЛО УПФ України Волинської області про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії з 01.04.2013 року протиправними і зобов'язання провести перерахунок призначеної йому пенсії з розрахунку 90 відсотків від суми 109965,07 грн., виплачених йому в квітні 2013 року починаючи з 01.04.2013 року та виплачувати йому різницю недоплаченої пенсії за період з 01.04.2013 року з урахуванням виплачених сум без обмеження її граничного розміру, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року скасовано та прийнято нову про часткове задоволення позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 10.07.2018 року, скасовано постанову апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Вважає, що судове рішення від 11.04.2016 року має бути скасоване за виключними обставинам, оскільки, 13 грудня 2019 року рішенням Конституційного Суду України за № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 щодо відповідності Конституції України положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ(яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України.
З врахуванням наведеного, просить суд скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в перерахунку пенсії з 29.01.2015 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії в розмірі 90% від його заробітної плати з 29.01.2015 року та виплатити йому різницю недоплаченої пенсії, починаючи з 29.01.2015 року по 01.01.2016 року з врахуванням виплачених сум без обмеження максимальним розміром та стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір.
У відзиві на заяву відповідач посилається на ту обставину, що Луцький міськрайонний суд Волинської області відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, не застосовував ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яка в подальшому визнана не конституційною.
Разом з тим вказує, що позивач у заяві про перегляд судового рішення від 11.04.2016 року за виключними обставинами, фактично змінив позовні вимоги, а тому така заява не підлягає розгляду в порядку с. 361 КАС України.
Ухвалою суду від 27 грудня 2019 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, з підстав, зазначених у заяві. Просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у відзиві на заяву. Просила суд відмовити в задоволенні вимог заявника повністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за ново виявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Із матеріалів справи вбачається, що 10.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЛО УПФ України Волинської області про визнання дій протиправними. Вважав, відмову відповідача щодо у перерахунку йому пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від заробітної плати призначеної йому відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Волинської області № 18/86 від 23.04.2013 року, довідки №18/30 від 29.01.2016 року та уточненої довідки № 18-144 від 04.03.2016 року неправомірними. Просив суд визнати неправомірними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у перерахунку йому пенсії з 01.04.2013 року; зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії з розрахунку 90 відсотків від суми 109965,07 грн., виплачених йому в квітні 2013 року починаючи з 01.04.2013 року та виплачувати йому різницю недоплаченої пенсії за період з 01.04.2013 року з урахуванням виплачених сум без обмеження її граничного розміру та стягнути судові витрати пов'язанні з розглядом справи.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЛО УПФ України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовлено (а.с. 72-73).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 10 вересня 2015 року, зобов'язано ЛО УПФ України Волинської області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від його заробітної плати з урахуванням довідки Прокуратури Волинської області від 04 березня 2016 року №18-144 з 10.09.2015 року та виплатити ОСОБА_1 різницю недоплаченої пенсії починаючи з 10.09.2015 року з урахуванням виплачених сум без обмеження максимальним розміром та стягнуто судовий збір (а.с. 98-105).
Постановою Верховного суду від 10.07.2018 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 158-167).
Із змісту постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року, переглянути яку, просить позивач, вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стала та обставина, що довідки прокуратури Волинської області №18-30 від 29.01.2016 року та № 18-144 від 04.03.2016 року, на які посилається позивач як на підставу для перерахунку пенсії, не є довідками, які змінюють, уточнюють чи є додатками до довідки прокуратури Волинської області від 23.04.2013 року №18/86 з додатком до неї №18/84 про заробітну плату позивача, яка видалась йому для пред'явлення до пенсійного фонду з метою перерахунку пенсії. Такі довідки є носіями певної інформації, а тому не можуть вважатися підставою для перерахунку пенсії.
Як вбачається із заяви про перегляд постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року, підставою для звернення позивача до суду є рішення Конституційного Суду України за № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 від 13.12.2019 року.
13.12.2019 року Конституційним Судом України прийнято рішення №7-р (ІІ)2019 по справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, Конституційний Суд України встановив порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою вказаного питання на законодавчому рівні, а саме: «частина двадцята статті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції:
"Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
За положеннями ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, за змістом ст. 152 Конституції України, положень ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», в їх системному зв'язку, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Вказане також вбачається і з Рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІ)2019, в якому визначено порядок його виконання, а саме: з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення ч. 20 ст. 86 Закону не підлягає застосуванню.
У свою чергу, з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІ)2019 підлягає застосуванню ч. 20 ст. 86 Закону в первинній редакції.
На дату виникнення спірних відносин у цій справі, а також на час розгляду цієї справи в суді, у тому числі на час прийняття Луцьким міськрайонним судом Волинської області постанови від 11 квітня 2016 року, правове регулювання перерахунку пенсій прокурорам було іншим, ніж те, яке стало після ухвалення Конституційним Судом рішення, у зв'язку з чим відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, діяв в межах правового поля і керувався чинними на той момент положеннями законодавства.
З огляду на вказане, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов'язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року не може свідчити про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 29.01.2015 року, як просив позивач.
Разом з тим, як встановлено судом, у даній адміністративній справі наявна діюча постанова Верховного Суду від 161/3003/16-а від 10.07.2018 року, якою постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 158-167).
Таким чином, постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року, з заявою про перегляд якої, звернувся ОСОБА_1 , фактично втратила чинність.
У зв'язку із наведеними обставинами, колегія судів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року не підлягає до задоволення.
При цьому, в даному випадку, суд не застосовує положення ч. 4 ст. 368 КАС України, щодо залишення судового рішення в силі, оскільки, як було зазначено судом, рішення суду першої інстанції, яке просить переглянути позивач, фактично скасоване.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 241-246, 293, 361, 368-369 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, код ЄДРПОУ - 13358826, адреса місцезнаходження: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-в.
Ухвала в повному обсязі складена 05 березня 2020 року.
Головуючий суддя Пахолюк А.М.
Судді: Рудська С.М.
Присяжнюк Л.М.