Справа № 826/16122/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
04 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, треті особи: ОСОБА_2 , акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", державне підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, треті особи: ОСОБА_2 , акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", державне підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій щодо звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а саме: здійснення опису, накладення арешту й відправлення на реалізацію у виконавчому провадженні № 56847076; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2018 року № 56847076; скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 01.08.2018 року № 56847076; зобов'язання вжити заходів щодо скасування опису, зняття арешту та зупинення реалізації спірного майна.
Окружний адміністративний суд м.Києва своїм рішенням від 23 грудня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича щодо звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а саме здійснення опису, накладення арешту й відправлення на реалізацію у виконавчому провадженні № 56847076. В решті позовних вимог - відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та закрити в цій частині провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд мав закрити провадження у справі, оскільки дії виконавця оскаржуються в частині проведення дій по виконанню рішення суду, що не стосуються витрат на виконавче провадження. Крім того, апелянт зазначив, що приватний виконавець вчинив дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2003 року на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна за реєстр. № 3236 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано в рівних частинах квартиру АДРЕСА_2 .
24.07.2018 року приватним виконавцем Пишним Артемом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56847076, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1225/11 виданого 29.06.2011 року Печерським р/с м. Києва в якому зазначено: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми боргу в розмірі 1575565,46 грн."
01.08.2018 року приватним виконавцем Пишним Артемом Володимировичем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_2 , а саме, трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_4 5-ти поверхового будинку за адресою АДРЕСА_5 .
30.08.2017 року було передано на реалізацію до ДП "Сетам" (номер лоту 310448) описане та арештоване в рамках виконавчого провадження № 56847076 майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Після отримання відповіді від Комунального підприємства Київської міської ради "Київського міського бюро технічної інвентаризації" від 11.10.2018 року за вих. №1732, в якій було зазначено про те, що боржнику, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2003 року належить лише 1/2 квартири АДРЕСА_2 , приватним виконавцем було винесено постанову від 07.11.2018 року про зняття майна з реалізації.
Цього ж дня приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.11.2018 року ВП № 56847076 , якою описано та накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_2 , а саме, 1/2 квартири за адресою; АДРЕСА_6 , площею 67 кв.м., житлова-40,8кв.м., що складається з коридора-12,8кв.м., кухня-7,7кв.м., вбиральня-1,7кв.м., ванна- 3,3кв.м., житлова-16,2кв.м., житлова-11,1кв.м., житлова-13,5кв.м., балкон 30%-0,8кв.м.
06.12.2018 року описане та арештоване в рамках виконавчого провадження № 56847076 майно боржника, а саме: 1/2 квартири АДРЕСА_2 , було передано на реалізацію до ДП "Сетам" (номер лоту 310448).
12.09.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56847076, якою відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо звернення стягнення на трикімнатну квартиру № 103 позивачка звернулася з позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позов та визнаючи протиправними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича щодо звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а саме здійснення опису, накладення арешту й відправлення на реалізацію у виконавчому провадженні № 56847076, зазначив, що відповідачем в порушення вимог статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" не було належним чином перевірено, чи перебуває квартира АДРЕСА_2 виключно у власності позивача чи належить на праві власності також іншим особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, згідно частини 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що вказаний спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки дії виконавця оскаржуються в частині проведення дій по виконанню рішення суду, що не стосується витрат на виконавче провадження.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
За змістом положень статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно зі статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Відповідно до статті 56 цього Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що при арешті та реалізації майна, належного боржникові, державний виконавець всупереч вимогам статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" не врахував, що таке майно є спільною сумісною власністю боржника та ОСОБА_1 , набутою у шлюбі, та не визначив частки позивачки та боржника у цьому майні.
Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, фактичною підставою для звернення з цим позов стало порушення державним виконавцем речових прав позивачки на майно, яке, за її твердженням, є спільною сумісною власністю, оскільки було набуте боржником у шлюбі з позивачкою.
Оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт та реалізацію спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не призведе до належного захисту її прав.
Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно або його частка, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно (стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд уважає, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного майнового права позивачки, а також і майнових прав третіх осіб, а тому є приватноправовим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04.12.2019 року у справі № 810/497/18.
В частині посилань апелянта на правомірність дій приватного виконавця вимогам закону, то вони колегією суддів не оцінюються, з огляду на неналежність розгляду вказаного спору за правилами адміністративного судочинства.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Водночас, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 242, 308, 317, 321 КАС України,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, треті особи: ОСОБА_2 , акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", державне підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язати вчинити дії - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І. Мєзєнцев