Справа № 620/3491/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
28 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Комерційне підприємство "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Комерційне підприємство "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич" до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Дочірнє підприємство Комерційного підприємства «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» звернулося до суду з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача № 293 від 22.05.2019 про продовження строку дії договору № 308-06-14/251 від 16.07.2014 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Дочірнім підприємством Комерційного підприємства "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом спору в межах даної справи є розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації, яким продовжено строк дії договору від 16.07.2014 № 308-06-14/251 на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування по маршруту Чернігів - Любеч, укладеного між Чернігівською обласною державною адміністрацією та перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним розпорядженням, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що позовна заява Дочірнього підприємства Комерційного підприємства «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» до Чернігівської обласної державної адміністрації підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не належать до справ адміністративної юрисдикції.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Перевіряючи наявність підстав для розгляду вищевказаних позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підвідомчість господарських справ установлено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до п. 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у порах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
В свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як вже було зазначено, в межах спірних правовідносин оскаржується розпорядження про продовження строку дії договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що свідчить про наявність майнового інтересу та можливості здійснення господарської діяльності учасником спору. А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.
Окрім того, колегія суддів вважає аргументованим посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17 з огляду на подібність спірних правовідносин та імперативні положення ч. 5 ст. 242 КАС України.
Доводи апелянта про те, що спірні правовідносини не пов'язані із здійсненням господарської діяльності, а стосуються надання необґрунтованої переваги без проведення конкурсу колегія суддів вважає необґрунтованими.
Отже, посилання апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Комерційне підприємство "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич" - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.