П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6267/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши заяву про самовідвід суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду Скрипченка В.О. та Косцової І.П. у справі №420/6267/19 (головуючий суддя-доповідач Скрипченко В.О.) за апеляційною скаргою голови Одеського окружного адміністративного суду Глуханчука О.В. на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити певні дії,-
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просив зобов'язати здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди з 01 січня 2017 року відповідно до приписів статті 135 та пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, з урахуванням раніше виплачених сум; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 р. адміністративну справу №420/6267/19 направлено для визначення підсудності в порядку ст. 28 КАС України до суду вищої інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 р. матеріали справи №420/6267/19 передано за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Зобов'язано Одеський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , судді Одеського окружного адміністративного суду, суддівської винагороди з 01 січня 2017 року відповідно до вимог статті 135 та пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, з урахуванням раніше виплачених сум. У встановлені судового контролю за виконанням рішення відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням 29 січня 2020 року голова Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України.
Зазначена справа №420/6267/19 в порядку ст. 31 КАС України була розподілена на суддю-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцову І.П. та Осіпова Ю.В.
04 березня 2020 року члени колегії - судді Скрипченко В.О. та Косцова І.П. подали заяву про самовідвід, в якій зазначили, що з метою уникнення в подальшому будь-яких сумнівів в їх особистій об'єктивності та неупередженості, не можуть брати участь у розгляді даної справи, оскільки судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Скрипченко В.О. та Косцова І.П., як і позивач ОСОБА_1 , своєчасно не пройшли атестацію за незалежними від нас обставинами, у зв'язку з чим тривалий час ( ОСОБА_2 до листопада 2019 року, Косцова - до січня 2020 року) не отримували суддівську винагороду на належному рівні, як інші судді П'ятого апеляційного адміністративного суду, які своєчасно пройшли атестацію у травні-червні 2018 року.
Вирішуючи це питання колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
У «Основних принципах незалежності судових органів», схвалених резолюціями № 40/32 та №40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено: «Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин».
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики ЄСПЛ, учасник справи може ставити питання про відвід на підставі будь-якого мінімального сумніву. Суд повинен надати гарантії власної неупередженості поза розумним сумнівом. За відсутності таких гарантій, переконливих для сторонньої, раціональної людини, суддя має вийти зі справи.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, у тому числі, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Статтею 40 КАС України, встановлено порядок вирішення питання про відвід (самовідвід), у частині другій цієї статті зазначено, що питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно ч. 2 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією судді, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали даної справи та доводи заяви суддів Скрипченка В.О. та Косцової І.П. про самовідвід, колегія суддів, з урахуванням ст. 36 КАС України, дійшла висновку про наявність усіх законних підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 293, 321, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Заяву суддів Скрипченка Вадима Олексадровича та Косцової Ірини Петрівни про самовідвід у справі №420/6267/19 - задовольнити.
Передати справу №420/6267/19 до канцелярії П'ятого апеляційного адміністративного суду для визначення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, іншого складу суддів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов