П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3135/19
Категорія: 108020000 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
У травні 2019 року ТОВ "Таврія-В" звернулася до суду з адміністративним позовом Одеської митниці ДФС, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості:№/2018/000056/1 від 26.11.2018 року, № UA500060/2018/000066/2 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/000067/2 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/000069/2 від 18.12.2018 року, № UA500060/2018/000007/2 від 04.02.2019 року, №/2018/000008/2 від 06.02.2019 року;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA500060/2018/08631 від 26.11.2018 року, № UA500060/2018/08656 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/08655 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/08664 від 18.12.2018 року; № UA500060/2019/00096 від 04.02.2019 року; № UA500060/2019/00104 від 06.02.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з метою митного оформлення ввезеного товару позивач подав до митного органу електронні митні декларації, в яких визначено та заявлено декларантом митну вартість товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. До декларацій додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно переліку, визначеного МК України. Проте, митницею було невизнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу з підстав наявність у наданих документах розбіжностей.
Позивач не погоджується з зазначеними в рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару. Окрім того, на думку позивача, митним органом безпідставно витребувано у товариства додаткові документи, у тому числі без обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових вартості товару під час подання декларантом митних декларацій, оскільки митним органом не доведено, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позов товариства задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Одеської митниці ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що під час митного контролю товарів за митними деклараціями №/2018/036266 від 26.11.2018 року, № UA500060/2018/037911 від 10.12.2018 року, №/2018/037910 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/039047 від 18.12.2018 року, №/2018/002884 від 04.02.2019 року, № UA500060/2018/003146 від 06.02.2019 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України прийняття рішення про коригування митної вартості. Отже судом не застосовані положення частин першої, четвертої статті 337 МК України, стандартні правила 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011); розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466); пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12, 8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначений митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, як; затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ "Таврія-В", згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 31.10.1996 року, за № 1 556 120 0000 010436.
Види економічної діяльності згідно код КВЕД: 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютери; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства.
28 серпня 2018 року, ТОВ "Таврія-В" та XIAMEN GUANWEI IMPORT&EXPORT CO.LTD укладено Договір поставки №295.
Відповідно до п.1.1.3 частини 1 Визначення та тлумачення до зазначеного договору загальна вартість партії, або загальна вартість партії товару означає вартість товару, яка узгоджена сторонами у Специфікації.
Згідно п.1.1.5 вищевказаного договору, специфікація означає документ, у якому сторони узгоджують найменування, кількість, асортимент товару, ціну за одиницю товару визначену на умовах поставки у відповідності з Інкотермс 2010, загальну вартість партії товару та інші умови поставки.
Пунктом 4.1 частини 4 Договору №295, передбачено, що ціна товару встановлюється у доларах США. Ціна товару та загальна вартість партії товару узгоджується сторонами у специфікаціях.
Відповідно до пункту 4.2 вищевказаного договору, загальна вартість партії товару встановлюється у відповідності з умовами поставки згідно Інкотермс 2010 та включає, у тому числі вартість товару, пакування, маркування та транспортування до місця призначення, узгодженого сторонами та інші необхідні витрати постачальника.
З метою митного оформлення ввезеного за умовами Договору №295, товару (помело медове) ТОВ "Таврія-В" було подано до митного органу електронні митні декларації №/2018/036266 від 26.11.2018 року, №/2018/037911 від 10.12.2018 року, №/2018/037910 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/039047 від 18.12.2018 року, №/2019/002884 від 04.02.2019 року, №/2019/003146 від 06.02.2019 року, в яких митна вартість товару (помело медове) визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів.
Для визначення митної вартості за вищевказаними електронними митними деклараціями ТОВ "Таврія-В" до Одеської митниці ДФС було надано: пакувальні листи (Packing list); Рахунки-фактури (інвойси); Коносаменти (Bill of lading); Міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR); Страхові поліси; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 295 від 28.08.2018 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікації; Декларації про походження товару (сертифікати походження товару, платіжні доручення.
На вимогу митниці додатково було надано експортні декларації продавця XIAMEN GUANWEI IMPORT&EXPORT CO.LTD.
Під час митного контролю товарів за митними деклараціями № UA500060/2018/036266 від 26.11.2018 року, № UA500060/2018/037911 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/037910 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/039047 від 18.12.2018 року, № UA500060/2018/002884 від 04.02.2019 року, № UA500060/2018/003146 від 06.02.2019 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України прийняття рішення про коригування митної вартості.
Зокрема, за митною декларацією № UA500060/2018/036266 від 26.11.2018 року, митним органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2. відповідно до наданого інвойсу №GW6102247 від 19.10.2018 поставка товару здійснюється на умовах CІF Одеса, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару в розмірі 110% партії товару. Проте, продавець здійснив страхування товару на меншу суму. При цьому, у наданому страховому полісі зазначено, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплати та відсутні відомості щодо розміру цієї премії;
3. у наданому банківському платіжному документі зазначено, що оплата за товар здійснювалась згідно проформи інвойсу. Проте, дана проформа інвойсу не подавалась до митного оформлення, що унеможливлювало здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару.
За митною декларацією №UA500060/2018/037911 від 10.12.2018 року, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2. відповідно до наданого інвойсу №GW6110558 від 01.11.2018 року, поставка товару здійснюється на умовах CІF Одеса, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару. При цьому, у наданому страховому полісі зазначено, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплати та відсутні відомості щодо розміру цієї премії; також у наданому страховому полісі № AXIMS01242180024593N від 02.11.2018 року, невірно зазначено номер контракту;
3. у наданій специфікації № 4 від 23.10.2018 року, зазначено, що оплата за товар повинна здійснюватись згідно проформи інвойсу та складає 30%. Проте, проформа інвойсу та банківські платіжні документи не подавалась до митного оформлення, що унеможливлювало здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару;
4. згідно пункту 5.8.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 295 від 28.08.2018 продавець надає покупцеві копію експортної декларації, але до митного оформлення вона не надавалась.
За митною декларацією №UA500060/2018/037910 від 10.12.2018 року, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2. відповідно до наданого інвойсу №GW6102952 від 26.10.2018 року, поставка товару здійснюється на умовах CІF Одеса, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару. При цьому, у наданому страховому полісі зазначено, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплати та відсутні відомості щодо розміру цієї премії; також у наданому страховому полісі № AXIMS01242180024595L від 30.10.2018 року, невірно зазначено номер контракту;
3. у наданій специфікації № 3 від 18.10.2018 року, зазначено, що оплата за товар повинна здійснюватись згідно проформи інвойсу та складає 30%. Проте, проформа інвойсу та банківські платіжні документи не подавалась до митного оформлення, що унеможливлювало здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару;
4. згідно пункту 5.8.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 295 від 28.08.2018 року, продавець надає покупцеві копію експортної декларації, але до митного оформлення вона не надавалась.
За митною декларацією №UA500060/2018/039047 від 18.12.2018 року, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2. відповідно до наданого інвойсу №GW6111062 від 07.11.2018 року, поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару. При цьому, у наданому страховому полісі зазначено, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплата та відсутні відомості щодо розміру цієї премії;
3. згідно пункту 5.8.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 295 від 28.08.2018 року, продавець надає покупцеві копію експортної декларації, але до митного оформлення вона не надавалась. Також до митного оформлення не надано специфікацію, яка передбачена контрактом.
За митною декларацією №UА500060/2019/002884 від 04.02.2019 року, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2. відповідно до наданого інвойсу № GW6122279 від 19.12.2018 року поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару. При цьому, у наданому страховому полісі зазначено, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплати та відсутні відомості щодо розміру цієї премії.
3. у наданій специфікації № 6 від 27.11.2018 року, зазначено, що оплата за товар повинна здійснюватись згідно проформи інвойсу та складає 30%. Проте, проформа інвойсу та банківські платіжні документи не подавалась до митного оформлення, що унеможливлювало здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару;
4. згідно пункту 5.8.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 295 від 28.08.2018 року, продавець надає покупцеві копію експортної декларації, але до митного оформлення вона не надавалась.
За митною декларацією №UА500060/2019/003146 від 06.02.2019 року, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2. відповідно до наданого інвойсу № GW6010783 від 02.01.2019 року поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару. При цьому, у наданому страховому полісі зазначено, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплати та відсутні відомості щодо розміру цієї премії;
3. у наданій специфікації № 7 від 05.12.2018 року, зазначено, що оплата за товар повинна здійснюватись згідно проформи інвойсу та складає 30%. Проте, проформа інвойсу та банківські платіжні документи не подавалась до митного оформлення, що унеможливлювало здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару;
4. згідно пункту 5.8.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 295 від 28.08.2018 року, продавець надає покупцеві копію експортної декларації, але до митного оформлення вона не надавалась.
Одеською митницею ДФС були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000056/1 від 26.11.2018 року, №UA500060/2018/000066/2 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/000067/2 від 10.12.2018 року, №UA500060/2018/000069/2 від 18.12.2018 року, № UA500060/2019/000007/2 від 04.02.2019 року, № /2019/000008/2 від 06.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08631 від 26.11.2018 року, №/2018/08656 від 10.12.2018 року, № UA500060/2018/08655 від 10.12.2018 року, №/2018/08664 від 18.12.2018 року; №UA500060/2019/00096 від 04.02.2019 року; №/2019/00104 від 06.02.2019 року.
Не погоджуючись з рішеннями митниці, ТОВ "Таврія-В" звернулось до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції вважав, що обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару покладено на декларанта. При цьому, використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Митний орган же має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, про те на неї покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, оскільки висновок щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.
Аналізуючи графи 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, в якій відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" № 598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, суд дійшов висновку, що у митного органу відсутні інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім припущення про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів. Тобто, оскаржені рішення протиправно ґрунтуються на безпідставних сумнівах і припущеннях, а не на достовірних даних.
Також суд вважав, що митницею не було у повній мірі досліджено умови зовнішньоекономічного договору (контракту) № 295 від 28.08.2018 року, укладеного між позивачем та XIAMEN GUANWEI IMPORT&EXPORT CO.LTD, саме тому, митниця дійшла хибних висновків, щодо ненадання декларантом інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, оскільки дане питання висвітлюється у додаткових угодах до Договору № 295 специфікаціях. Так, відповідно до специфікацій ціна на товар розуміється згідно умов CIF Одеса (відповідно до "Інкотермс - 2010") і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України. Таким чином, пакування покладається саме на XIAMEN GUANWEI IMPORT&EXPORT CO.LTD (продавця).
Щодо надання страхових документів до митного оформлення суд зазначив, що умови поставки СІF фрахт/перевезення та страхування оплачені до місця призначення, тобто продавець забезпечує страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, втім страхові документи при цьому до митного оформлення на надано. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески, тому у даному випадку страхові платежі та їх процентна ставка, за якою вони сплачувались постачальником товару, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, не впливають на визначення позивачем митної вартості.
З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції вважав, що позивачем був наданий достатній вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товарів, тоді як митницею в порушення частини третьої статті 53 МК України не було доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надаючи правову оцінку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до статті 49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.
Вказане узгоджується з положеннями статті 50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першої та другої статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 53 МК України (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин п'ятої та шостої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів.
При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, як слідує зі змісту приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
До того ж, відповідно до вимог частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, що підтверджено матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Водночас, митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари були розмитнені у попередні періоди за вищою митною вартістю є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції.
Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Між тим, з оспорюваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що митний орган лише формально посилається на неможливість перевірки задекларованої митної вартості, що суперечить наведеним вимогам законодавства та не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги митниці про те, що в специфікаціях №2 від 10.10.2018 року, №4 від 23.10.2018 року, №3 від 18.10.2018 року, №5 від 31.10.2018 року, №6 від 27.11.2018 року, №7 від 05.12.2018 року не зазначений перелік витрат, які входять до ціни товару, в тому числі не зазначено того, чи входять до ціни товару вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, оскільки згідно зазначених спеціфікацій, ціна на товар розуміється згідно умов CIF-Одеса, (відповідно до "Інкотермс 2010") і включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України. Зазначене відповідає умовам укладеного 28.08.2018 року між TOB "Таврія-В" (Покупець) та фірмою "XIAMENGUANWEIIMPORT&EXPORTCO., LTD" (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №295, і які є невід'ємними частинами Договору.
Так, згідно пункту 4.2 зазначеного контракту, загальна вартість партії товару визначається відповідно до умов поставки згідно з Інкотермс 2010 і включає в себе в тому числі і вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням.
Отже, витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням відповідно до умов поставки CIF покладені на продавця, а отже витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, не є складовими митної вартості.
Щодо посилання апелянта на те, що в страхових полісах наявні відомості про страхову суму, а не про страховий платіж (страхову премію), який є складовою частиною митної вартості товарів, та те, що страхова премія сплачена, проте не надано документів, які підтверджують факт її сплати та відсутні відомості щодо розміру цієї премії, то зазначене також є безпідставним з огляду на умови вищезазначеного внушньоекономічного Договору (контракту).
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування.
Отже, положеннями Договору та Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 передбачено, що страхування здійснює виключно продавець, тому страхові платежі і за якою процентною ставкою вони оплачені постачальником товару не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, оскільки вони вже є частиною ціни.
Що ж стосується посилання апелянта на те, що у наданому декларантом разом з МД № UA500060/2018/037911 від 10.12.2018 року страховому полісі № AXIMSO 1242180024593N та у наданому декларантом разом з МД № UA500060/2018/037910 від 10.12.2018року страховому полісі № AXIMS01242180024595L від 30.10.2018 року, невірно зазначено номер контракту, слід зазначити, що наявність технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Тому, наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Посилання митниці на те, що в специфікаціях №2 від 10.10.2018 року, №4 від 23.10.2018 року , №3 від 18.10.2018 року, №5 від 31.10.2018 року, №6 від 27.11.2018 року, №7 від 05.12.2018 року зазначено, що оплата за товар повинна здійснюватися згідно проформи інвойсу та складає 30%, проте, проформа інвойсу та банківські платіжні документи не подавались до митного оформлення, що унеможливило здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару також є безпідставним, оскільки на момент декларування товару у уповноваженої особи TOB "Таврія-В" були наявні документи, який засвідчували здійснення оплати за товар, а саме банківські платіжні документи від 26.10.2018 р. на суму 3 306,24 USD, від 16.11.2018 р. на суму 7 714,56 USD, від 07.11.2018р. на суму 3 217,68 USD, від 29.11.2018р. на суму 7 507,92 USD, від 29.11.2018 р. на суму 3 217,68 USD, від 30.11.2018р. на суму 7 507,92 USD, від 12.12.2018р. на суму 3 011,04 USD, від 13.12.2018 р. на суму 7 025,76 USD, від 21.12.2018 р. на суму 3 217,68 USD, від 22.01.2019р. на суму 7 507,92 USD, від 10.01.2019 р. на суму 3 306,24 USD, від 24.01.2019 р. на суму 7 714,56 USD, які підтверджували оплату згідно Контракту №265 від 28.08.2018, специфікаціям №2 від 10.10.2018, №4 від 23.10.2018, №3 від 18.10.2018, №5 від 31.10.2018, №6 від 27.11.2018, №7 від 05.12.2018, інвойсам № GW610247 від 19.10.2018, № GW6110558 від 01.11.2018, № GW6102952 від 26.10.2018, № GW6111062 від 07.11.2018, № GW6122279 від 19.12.2018, № GW6010783 від 02.01.2019..
Колегія суддів також не приймає доводи митниці про те, що у специфікаціях №2 від 10.10.2018 року, №4 від 23.10.2018 року, №3 від 18.10.2018 року, №5 від 31.10.2018 року, №6 від 27.11.2018 року, №7 від 05.12.2018 року зазначено, що оплата затовар повинна здійснюватися згідно проформи інвойсу та складає 30%, з огляду на те, що у специфікаціях міститься обов'язок провести оплату за товар згідно до проформи інвойсів, а фактично оплата здійснювалася згідно до інвойсів, не свідчить про наявність розбіжностей або ознак підробки та не може бути покладено в основу рішень про коригування митної вартості товарів.
Щодо неподання позивачем до митної декларації, копію митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України, а тому витребовування такого документу є необгунтованим, оскільки не впливає на митну вартість товару.
З урахуваннями викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідно до частині сьомій статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Посилання митниці невірно зазначений реєстраційний номер Рішень в частині "2" - цифри поточного року, а саме замість "2019" зазначено "2018", з урахуванням встановлених обставин, є технічною помилкою, яка не спростовує висновків суду першої інстанції та свідчить про необґрунтованість чи незаконність рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі митниці доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
При цьому, апеляційний суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2020 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова