П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1731/19
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - Багдасарової Галини Маратівни та представника апелянта - Єремєєва Сергія Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДАМ - ЮГ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа - Миколаївська митниця ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАДАМ - ЮГ" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2019 року № 00040541411, № 00040551411.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року на підставі наказу від 12 квітня 2019 року №819, виданого відповідачем, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи стосовно правильності класифікації згідно УКТЗЕД товару «насіння для сівби, кавун» під час митного оформлення товарів.
За результати перевірки було складено акт від 10 травня 2019 року №614/14-29-14-11/24790656.
Згідно розділу 4 «Висновок» акту перевірки відповідачем встановлені порушення :
- вимог ст.69 Митного Кодексу України (далі МК України), Закону України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року , Правил 1,6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України», щодо невірної класифікації товарів, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму - 176689,16 грн.;
-п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму мита, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму - 35337,83 грн.
Не погоджуючись з вказаними висновками, позивач надав заперечення на акт перевірки від 10 травня 2019 року №614/14-29-14-11/24790656.
28 травня 2019 року позивач отримав відповідь, що за наслідком розгляду заперечень до акту перевірки 10 травня 2019 року №614/14-29-14-11/24790656 змін не внесено.
За результатами перевірки 29 травня 2019 року відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00040541411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на суму 220861,45 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00040551411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на суму 44171,29 грн.
Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач при декларуванні товарів не допускав будь-яких порушень митного законодавства. «Насіння кавуна для сівби» правильно класифікував в товарній позиції 1209, згідно з роз'ясненнями ДФС від 04 липня 2017 року, тому відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Згідно пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (пункт 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Аналіз наведеного дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому, виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Відповідно до частини п'ятої статті 255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно з частиною першою статті 266 МК України декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
За приписами пункту 3 частини третьої статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Згідно з частиною 1 статтею 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, вчиняти дії щодо проведення перевірок відповідних суб'єктів господарювання.
Разом з тим, якщо митний орган, прийнявши вантажні митні декларації, підтвердив (погодив) вказаний в декларації код імпортованого за товарною номенклатурою та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, за виключенням випадків, коли помилка у визначенні коду викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року по справі №2а/1270/4001/2012 та у постанові від 08 серпня 2019 року по справі №2а/0370/3145/11.
Проте, відповідачем не надано доказів, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, чи то помилка у визначенні коду товару викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару.
Разом з тим, сторонами не заперечується, що позивач час проведення перевірки вже здійснив декларування товару «насіння для сівби, кавун» за кодом згідно УКТ ЗЕД 1209 99 99 00 (ставка ввізного мита 0%). Митне оформлення зазначеного товару в митному режимі імпорту ІМ « 40» оформлено за МД від 11 лютого 2019 року №UA/504170/2019/002179 , 28 січня 2019 року №UA/504170/2019/001180, 26 листопада 2018 № UA/504170/2018/010180, 01 жовтня 2019 року UA/504170/2018/008373, 30 серпня 2018 року №UA/504170/2018/007620, 04 липня 2018 року № UA/504170/2018/005668, 04 травня 2018 року №UA/504170/2018/003612, 10 квітня 2018 року № UA/504170/2019/002719, 07 березня 2018 року № UA/504170/2018/0001846, 24 січня 2018 року № UA/504170/2018/000546, 17 листопада 2017 року № UA/504170/2017/009799, 19 вересня 2017 року № UA/504170/2017/008025, 16 серпня 2017 року № UA/504170/2017/007056, 10 липня 2017 року № UA/504170/2017/005897, 04 квітня 2017 року № UA/504170/2017/002887, 07 березня 2017 року № UA/504170/2017/001956, 03 березня 2017 року № UA/504170/2017/001857, 27 грудня 2016 року № UA/504170/2016/009801, 08 грудня 2016 року № UA/504170/2016/009092, 18 жовтня 2016 року № UA/504170/2016/007705.
Отже, фактично підставою для висновків про оформлення ТОВ товару не за тим кодом УКТ ЗЕД слугувало ототожнення контролюючим органом поняття - «плоди дині», «плоди кавуна», «насіння дині» та як наслідок «насіння кавуна», яке відсутнє у групі 12 розділу II додатку до Закону України «Про Митний тариф України».
Відповідно до підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Частиною першою статті 67 МК України визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
Опис товарної позиції 0807 Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2012 має такий опис: «Дині, кавуни і папая, свіжі». Поняття «дині» включає в себе, в т.ч. плоди кавуна звичайного, кавуна кормового або цукатного.
З огляду на положення Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД у товарній позиції 1207 класифікуються насіння та плоди інших олійних культу року насіння дині для сівби класифікується у товарній позиції 1207700000 (ставка ввізного мита-5%).
У товарній позиції 1209 УКТ ЗЕД класифікуються насіння, плоди та спори для сівби.
Згідно з приміткою 3 до 12 групи УКТ ЗЕД до товарної позиції 1209 включається насіння буряків, трав, декоративних квітів, овочів, лісових і плодових дерев, вики або люпину, призначене для сівби. Однак до цієї товарної позиції не включаються такі продукти, навіть якщо вони призначені для сівби: продукти товарних позицій 1201-1207 або 1211.
Правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД передбачено, що назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого відповідно до таких положень.
Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях повинна здійснюватися відповідно до найменувань останніх, а також приміток, що їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищезазначених Правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього Правила можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не обумовлено інше (правило 6 ОПІ УКТ ЗЕД).
Відповідно до додатку до Закону України «Про Митний тариф України» до групи 1209 відносяться «Насіння, плоди та спори для сівби», « 1209 99 99 00» - інше.
Позивач надав суду лист ДФС від 04 липня 2017 №144806/99-99-19-03-03-15, який надавався за зверненням Насіннєвої асоціації України, в якому зазначено, що насіння кавуна, що використовується для сівби згідно УКТ ЗЕД класифікується у товарній підкатегорії 1209 99 99 00 (а.с. 68-69).
Проте, як на правомірність донарахування грошових зобов'язань позивачу, відповідач посилається на лист Секретаріату Всесвітньої митної організації від 16 липня 2018 року, але самого тексту цього листа відповідач суду не надав, а у листі ДФС від 27 лютого 2019 року, який міститься в матеріалах справи, зазначено, що свіжі дині та кавуни розглядаються в товарній позиції 0807 УКТ ЗЕД. Товар «насіння дині для сівби» класифікується в товарній позиції 120770, тому «насіння кавуна для сівби» класифікується в товарній позиції 120770 УКТ ЗЕД на підставі листа ВМО від 16 липня 2018 року (а.с. 70).
Позивач не заперечує, що «насіння кавуна для сівби» класифікується в товарній підпозиції 120770 УКТ ЗЕД, але лише з 27 лютого 2019 року, відповідно до листа ДФС №6580/7/99-99-19-03-01-17 від 27 лютого 2019 року, в той час як період, за який проводилася документальна перевірка - з 18 жовтня 2016 року по 11 лютого 2019 року, тобто у період дії роз'яснень, викладених у листі лист ДФС від 04 липня 2017 № 144806/99-99-19-03-03-15.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності включення придбаного товару до товарної позиції 0807 УКТ ЗЕД «Свіжі овочі та кавуни», оскільки позивач декларував саме «насіння для сівби» та відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД класифікація товарів проводиться з найменування товарної позиції, тому позивач правильно вказав код товару 1209 «Насіння, плоди та спори для сівби», під категорія « 1209 99 99 00» - інше. Група 1207 не містить застережень стосовно насіння кавуна, а стосується тільки насіння дині.
Посилання апелянта на те, що необхідно застосовувати товарну позицію 0807, яка включає «дині та кавуни свіжі» обґрунтовано не прийнято судом, оскільки позивач декларував насіння, а не свіжі кавуни.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00040541411 від 29 травня 2019 року, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 220861,45 грн. та №00040551411 від 29 травня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 44171,29 грн.
Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Додатково колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни у справі - Головного управління ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729, юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6).
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2020 року.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.