П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/6021/19
Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
при секретарі -Поповій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі, -
В квітні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області (надалі - відповідач, ДЕІ), третя особа Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради (надалі - Департамент), в якому просив:
- скасувати постанову ДЕІ про накладення адміністративного стягнення №000374 за ст.188-5 КУпАП;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення за невиконання позивачем припису ДЕІ №27/13 є протиправною, оскільки виконання деяких пунктів вказаного припису не відноситься до компетенції позивача або покладено на юридичні особи, з якими укладено договори.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно Наказу ДЕІ від 19.02.2019 року №102 та відповідно до ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 року №652, в період з 20.02.2019 року по 28.02.2019 року проведено позапланову перевірку виконання Припису ДЕІ №27/13 від 01.06.2018 року, наданого Одеській міській раді.
За результатом проведення позапланової перевірки виконання припису №27/13 складено Акт №08/14, в якому зафіксовано невиконання наступних вимог Припису №27/13:
- не звільнив від зайняття берегозахисну споруду - пірс та не ліквідував дерев'яний настил на морській зоні на території розважального центру «ІТАКА», не забезпечив 30% вільної території та вільний прохід вздовж берегу моря біля розважального центру «БОНО»;
- не провів берегозахисні заходи на території пляжів «Дельфін» та «Аркадія», а саме не провів роботу по насипу піщаної зони пляжів;
- не продовжив роботи по розробці проекту землеустрою щодо встановлення меж території водоохоронної зони Чорного моря та не провів оцінку впливу на довкілля (надалі - ОВД) проекту;
- не провів ремонтні роботи каналізаційного колектору, та допустив підтоплення території каналізаційними стічними водами;
- не вжив заходів по обладнанню мережі зливових станцій у м. Одеса;
- не затвердив Міську цільову програму поводження з відходами на 2018-2022 роки;
- не забезпечив роздільного збирання небезпечних відходів у складі побутових;
- не забезпечив роздільне збирання окремих компонентів твердих побутових відходів (надалі - ТПВ) для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання від населення;
- не організував збирання та подальше поводження з великогабаритними та ремонтними відходами;
- не виявляв та не вів облік безхазяйних відходів;
- не забезпечив періодичного огляду та виконання робіт з очистки мережі зливового колодязя за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, кут вул. Мельницька, а також зливової каналізації по вул. Балківська;
- не забезпечив належним чином збирання та подальше поводження з екскрементами домашніх тварин, а саме: не посилив санітарний контроль за дотриманням чистоти м. Одеси;
- не надав інформацію щодо здійснення господарської діяльності на території парків-скверів пам'яток садово-паркового мистецтва;
- не виконав недопущення розміщення малих архітектурних форм (надалі - МАФів) на земельних ділянках, призначених для озеленення та на існуючих газонах;
- не вжив заходів з демонтажу МАФів, які розміщені на газонах та чагарниках та не відновив рослинність газонів, кущів, квітників та інших зелених насаджень.
За результатами перевірки уповноваженою посадовою особою ДЕІ - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василенко І.О. на підставі ст.255 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення за №000374 від 28.02.2019 року за ст.188-5 КУпАП, у якому зафіксовано, що позивач, як відповідальна посадова особа за виконання Припису №27/13 - директор Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, допустив невиконання цього припису.
В цьому ж протоколі вказані інформація про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення - 12.03.2019 року о 10 год. в приміщенні ДЕІ.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки №08/14, протокол про адміністративне правопорушення №000374 від 28.02.2019 року та повідомлення про розгляду справи про адміністративне правопорушення надійшли до Одеської міської ради 06.03.2019 року.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача, за результатами якого уповноваженою посадовою особою ДЕІ - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василенко І.О. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення №000374 від 12.03.2019 року за ст.188-5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 765,00 грн..
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач згідно законодавству та відповідно до порядку правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до абз.2 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства у тому числі щодо охорони навколишнього природного середовища;
- складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом;
- надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;
- внесення в установленому порядку до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів;
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.Ї абз.2 вказаної статті, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам.
Згідно ст.188-5 КУпАП, невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, підставою для адміністративної відповідальності є невиконання саме законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Таким чином, згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища України» та чинним природоохоронним законодавством контроль за охороною - навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб'єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що виконання природоохоронного режиму використання земель за п.2 Припису №27/13, не є компетенцією департаменту екології та розвитку рекреаційних зон ОМР.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення планової перевірки, за наслідками якої було винесено Припис №27/13 від 01.06.2018 року, ДЕІ виявлено зайняття берегозахисних споруд та не забезпечення 30% вільної території: повне зайняття території пляжу до урізу води Чорного моря розважальним центром «БОНО» та зайняття берегозахисної споруди з пірсу та дерев'яного настилу на морської зони розважальним центром «ІТАКА». Розпорядчі документи щодо зайняття берегозахисних споруд на момент перевірки надані не були.
На підтвердження вказаних порушень ДЕІ були долучені до матеріалів справи докази із фотофіксацією зайняття берегозахисних споруд та не забезпечення 30% вільної території.
Колегія суддів не може погодитись з посиланням позивача на те, що Департамент екології та розвитку рекреаційних зон не має таких повноважень, як виявлення зайняття берегозахисних споруд та не забезпечення 30% вільної території, оскільки згідно п.2.2.40 Положенню про Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Департамент здійснює контроль за дотриманням природоохоронного законодавства фізичними особами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності при будівництві та експлуатації об'єктів, розташованих в межах пляжної зони, а також встановлених захисних смуг.
Аналогічний пункт (2.2.3) міститься і у новій редакції Положенню про Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, затвердженого рішенням одеської міської ради від 11.12.2019 року №5450-VII.
Пунктом 2.2.42 Положенню про Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради встановлено, що Департамент здійснює контроль за дотриманням природоохоронного законодавства фізичними особами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності при перебуванні чи при здійсненні ними господарської діяльності в курортно-рекреаційних зонах.
Отже, Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради є уповноваженим органом Одеської міської ради, який відповідальний за здійснення контролю щодо режиму використання земель, а саме уповноважений виявляти зайняття берегозахисних споруд та незабезпечення 30% вільної території пляжу до урізу води Чорного моря, у тому числі розважальним центром «ІТАКА» та «БОНО».
Відносно п.4 Припису №27/13, позивач зазначив, що термін виконання вказаного пункту занадто коротким та те, що на момент перевірки продовжується робота безпосередньо по розробці проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території водоохоронної зони Чорного моря згідно Договору №31 від 15.05.2018 року.
Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, про те, що термін Припису вважати занадто коротким неможливо, оскільки як зазначає сам позивач, строк підготовки пакету документів для проведення ОВД та проходження процедури займає 3-6 місяців, а враховуючи, що з дати укладення Договору №31 з ТОВ «ІНАГРО ГРУПП» від 15.05.2018 року до початку проведення позапланової перевірки виконання вказаного припису сплинуло вже 11 місяців, але проведення ОВД проекту здійснено не було.
Також колегія суддів вважає, що доводи позивача про неможливість виконати пункти 5 та 6 Припису №27/13 через відсутність зливових станцій у м. Одеса, не визначення виконавця послуг зі збирання та поводження з рідкими побутовими відходами, та не передбачення будівництва зливових станцій Міською цільовою програмою поводження з відходами у м. Одеса на 2018-2022 роки, спростовуються доводами відповідача.
Так, відповідач зазначає, що на теперішній час в м. Одеса діють зливові станції СБО «Південний» та СБО «Північний». Вказані станції є станціями прийому стічних вод.
В міській цільовій програмі поводження з відходами у м. Одесі на 2018-2022 роки чітко зафіксовано, що СБО «Південний» та СБО «Північний» є очисними спорудами.
Таким чином, невиконання Припису №27/13 щодо вжиття заходів по обладнанню мережі зливових станцій Департаментом, з огляду на не визначеності місця знаходження зливових станцій, свідчить про увільнення позивача від відповідальності.
Відносно пунктів 2, 3, 4, 5 Припису №27/13/2 позивач зазначив, що відповідальність за поводження з відходами у м. Одесі покладається на юридичних осіб, з якими укладено договори.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують:
а) виконання вимог законодавства про відходи;
б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів;
в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;
г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням;
д) вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами;
е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами;
є) координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції;
з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;
и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;
і) сприяння роз'ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;
ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України;
й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;
м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.
Відповідно до п.і ч.1 ст.32 Закону України «Про відходи» з 1 січня 2018 року забороняється захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.
Вказана норма була прийнята в 2012 році.
ДЕІ зазначає, що у Одеської міської ради було майже 6 років для того, щоб забезпечити виконання вказаних положень законодавства. Однак на момент перевірки Одеською міською радою не було забезпечено окреме збирання відходів.
Департаментом екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради вже після заборонення захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів у 2018 році було розроблено Міську цільову програму поводження з відходами у м. Одеса на 2018-2022 роки.
Відповідно до п.5 вказаної програми реалізація програми здійснюватиметься за такими напрямами: санітарне очищення міста Одеси; роздільний збір твердих побутових відходів; заходи щодо екологічного виховання молоді та населення міста.
Але, як вбачається з матеріалів справи, вказану програму на даний час затверджено не було.
Як вже зазначалось вище, згідно п.г ст.21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням.
Отже, Одеська міська рада зобов'язана - організувати збирання і видалення побутових та інших відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також здійснення роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.
Відповідно до 2.2.16 Положенню про Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради Департамент сприяє організації збирання, роздільного збирання, переробки та захоронення промислових, побутових та інших відходів на території м. Одеси.
Однак, всупереч вищезазначеним положенням директор Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради Денісов В.М. не забезпечив виконання вказаних приписів, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.188-5 КУпАП.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до позовної заяви позивач вважає, що деякі пункти Припису №27/13 не підпадають під компетенцією Департаменту, деякі пункті неможливо усунути у встановлений Приписом строки, а деякі пункти тиснуть на Одеську міську раду та порушують чинне законодавства.
Однак слід враховувати, що Припис №27/13 не був оскаржений у встановленому законодавством порядку, а тому підлягав виконанню відповідальними посадовими особами.
Також колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання позивача на недотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки матеріалами справи підтверджується своєчасне надходження за місцем роботи позивача матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до відповідальності, що свідчить про наявність у позивача можливостей своєчасно надати відповідачу свої пояснення, заперечення та докази до моменту розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення, а також підтверджує можливість у позивача взяти участь в процедурі розгляді щодо нього справи про адміністративне правопорушення особисто та із залученням захисника (адвоката). Однак позивач такими процесуальними можливостями не скористався.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що відповідачем було дотримано порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за невиконання приписи є правомірним та скасуванню не підлягає.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.272, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано 05 березня 2020 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.