П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 500/5508/19
Головуючий в 1 інстанції: Баннікова Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Кравченка К.В.
- Запорожана Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону № 1 Відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області молодшого лейтенанта поліції Юденка Артема Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону №1 Відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області молодшого лейтенанта поліції Юденка А.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2019 року о 20 год. 43 хв. інспектором роти № 1 батальйону № 1 Відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області молодшим лейтенантом поліції Юденком А.В. відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Згідно до винесеної постанови позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Зазначає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки причиною зупинки стало те, що він керував автомобілем, тримаючи у руці мобільний телефон. Проте, як зазначає позивач, він розмовляв по телефону вже після зупинки автомобіля відповідачем, а не під час керування транспортним засобом. Жодних належних доказів щодо керування ним транспортним засобом, окрім вищезазначеної постанови, матеріали справи не містять.
У зв'язку з викладеним просив позовну заяву задовольнити, скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху закрити.
Відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача вважає незаконними, безпідставними та необґрунтованими, у задоволенні позову просив відмовити, на підтвердження заперечень подав диск із відеозаписами та фотографією із фіксуванням вчинення правопорушення позивачем.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії LAB 1337535 від 17.07.2019 року винесеної відповідачем, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та зазначено, що він 17.07.2019 року о 20 год. 43 хв. у м. Ізмаїл по пр. Миру, 7, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz C270», номерний знак НОМЕР_1 користувався засобом зв'язку, не обладнаним технічним пристроєм, що дозволяє вести перемови без допомоги рук, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР України, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Апелянт обґрунтовує заявлені вимоги тим, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, з наданого відповідачем оптичного диску, дослідженого під час розгляду справи, вбачається, що на ньому міститься три відеозаписи на яких зафіксована процедура розгляду адміністративної справи. Крім цього, на диску міститься фотографія із зображенням особи, яка під час керування транспортним засобом використовує засіб зв'язку, тримаючи його у руці.
Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності вини позивача, тобто, що він допустив порушення п. 2.9 «д» ПДР України,
Однак, колегія суддів вважає наведений висновок суду передчасним, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення. Відповідну Постанову у справі № 357/10134/17 Верховний Суд прийняв 23.10.2019 року.
Крім того, доказом вчинення адміністративного правопорушення не може бути відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Проте, відповідачем в даному випадку не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи всі викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було враховано всі необхідні обставини при розгляді справи, та оскільки висновки суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2020 року, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2020 року скасувати.
Прийняти у справі № 500/5508/19 нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії LAB № 1337535 від 17.07.2019 р. про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Запорожан Д.В. Кравченко К.В.