П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3416/19
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила про визнання протиправною та скасування вимоги від 22 березня 2019 р. №Ф-21973-17 та зобов'язання відповідача видалити з відповідних інформаційних систем запис про наявність заборгованості.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що ухвалу судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим позивачка просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Так, приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану вимогу ОСОБА_1 отримала 29 березня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, разом з тим, позовну заяву було надано до відділення поштового зв'язку для відправлення до Миколаївського окружного адміністративного суду поштовим зв'язком лише 08.10.2019 року, тобто з порушенням десятиденного строку судового оскарження податкової вимоги.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає таке.
Положеннями ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведеного вбачається, що процесуальним законодавством передбачена можливість встановлення інших строків звернення до суду з позовом.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений порядок дій платника у зв'язку з незгодою із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Таким чином, з аналізу положень частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції посилався на доведеність факту отримання позивачем спірної вимоги саме 29 березня 2019 року, що (нібито) підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів вважає, що вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може вважатись належним та достатнім доказом отримання позивачем спірної вимоги 29 березня 2019 року з огляду на таке.
Відповідно до п.105 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 року № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Положеннями п.106 вказаних Правил передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
З аналізу наведених положень та з урахуванням обставин даної справи колегія суддів вважає, що відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення може вважатись належним доказом отримання відправлення в разі або заповнення одержувачем відповідного бланку повідомлення з зазначенням найменування, серії та номеру пред'явленого документа, дату одержання та свого підпису, або в разі зазначення працівником поштового зв'язку (на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу) на бланку повідомлення про вручення прізвища одержувача відправлення.
Наведені висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, визначеною в постанові від 20 березня 2019 року справа №222/1402/16-а, в п.52 якої було зазначено, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв'язку.
Разом з тим, з аналізу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43) вбачається зазначення в ньому лише дати (можливого) вручення відправлення та прізвища працівника поштового зв'язку - « ОСОБА_2 », що, на думку колегії суддів, не є достатнім доказом вручення позивачці спірної вимоги 29 березня 2019 року, оскільки вказане повідомлення взагалі не містить інформації кому поштове відправлення було вручене.
Інших відомостей, які б свідчили про отримання позивачкою спірної вимоги 29 березня 2019 року матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку про належність до скасування оскаржуваної ухвали з постановлянням нового рішення з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - скасувати. Прийняти постанову з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.