П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2479/19
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Запорожана Д.В,
- Кравченка К.В.,
при секретарі судового засідання - Биховець А.В,
за участю апелянта ОСОБА_1 , адвоката Баган К.Ю.,
представника відповідача Чеботарьової О.М., адвоката Бочевар М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 01.03.2019 року №25/2019-КР в.о. сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової О.М. «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення інспектора ВОС (військово-облікової спеціальності) та з соціальних питань Трояндівської сільської ради ОСОБА_1 »;
- поновити її на посаді інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради з 01 березня 2019 року;
- стягнути з Трояндівської сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період до подання позовної заяви від 04.04.2019 року у сумі 10 120,80 гривень.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуваним розпорядженням її безпідставно та незаконно звільнено з займаної посади за прогули.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що розпорядження від 01.03.2019 року №25/2019-КР, яким позивача звільнено з посади інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради на підставі п. 4 статті 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин) є законним та обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 була систематично відсутня на робочому місці та не повідомляла відповідача про причини її відсутності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Крім того, судом першої інстанції не враховані пояснення позивача щодо поважності причин відсутності на робочому місці 19.02.2019 року, 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 26.02.2019, 27.02.2019 року.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Розпорядженням сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Пилипчука І.В. від 30.01.2018 року №10/2018-КР ОСОБА_1 з 01.02.2018 року призначено на посаду інспектора ВОС та соціальних питань Трояндівської сільської ради (т. 1 а.с.16).
Згідно посадової інструкції інспектора ВОС та з соціальних питань, затвердженої 01.11.2017 року розпорядженням голови Трояндівської сільської ради №113/2017-КР, інспектор ВОС та з соціальних питань призначається на посаду та звільняється з посади сільським головою з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України. При цьому інспектор ВОС та з соціальних питань належить до категорії службовців, підпорядкований сільському голові, секретарю сільської ради, виконує рішення сільської ради та її виконавчого комітету, службові доручення сільського голови, секретаря сільської ради, військового комісаріату, надані в межах повноважень (загальні положення інструкції).
Пунктом 2 інструкції визначені повноваження та функціональні обов'язки зазначеної посадової особи органу місцевого самоврядування.
Рішенням двадцять дев'ятої сесії сьомого скликання Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області №337-VII від 13.02.2019 року достроково припинено повноваження сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_3 у зв'язку із порушенням ним Конституції України, законів України, Присяги посадових осіб місцевого самоврядування, прав і свобод громадян та незабезпечення здійснення наданих йому повноважень.
Рішенням Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області №339-VII від 13.02.2019 року секретарем Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області 7 скликання обрано депутата виборчого округу №2 ОСОБА_4 (т. 1 а.с.181).
Рішенням Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області №340-VII від 13.02.2019 року на секретаря Трояндівської сільської ради ОСОБА_4 було покладено виконання повноважень сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області (т. 1 а.с.183).
19.02.2019 року на підставі розпорядження Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області №19/2019-КР ОСОБА_4 , приступила до виконання повноважень сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області з 19.02.2019 року (т. 1 а.с. 180).
19.02.2019 року, 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 26.02.2019 року, 27.02.2019 року виконуючим обов'язки сільського голови секретарем Трояндівської сільської ради Чеботарьовою О.М., а також інспектором по бухгалтерському обліку та звітності ОСОБА_5 , в присутності депутатів Трояндівської сільської ради Токар С.Н., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , складені акти відповідно №3, №9, №13, №18, №22, №26 щодо відсутності на робочому місці інспектора ВОС та з соціальних питань ОСОБА_1 , якими зафіксовано, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 19.02.2019 року, 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 26.02.2019 року, 27.02.2019 року з 8.00 години до 17.00 години протягом кожного робочого дня. Зазначено, що працівник попередньо не повідомляла Трояндівську сільську раду про свою відсутність (т.1 а.с.19-24, 81-86).
01.03.2019 року розпорядженням в.о. сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 01.03.2019 року №25/2019-КР «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради ОСОБА_1 » на позивача у зв'язку із грубим порушенням нею трудової дисципліни - невихід на роботу без поважної причини (прогули) 19.02.2019 року, 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 26.02.2019 року, 27.02.2019 року, на підставі актів про відсутність на робочому місті, відмовою ОСОБА_1 у наданні письмових підтверджень щодо поважності причин відсутності на робочому місці, а також заяви про самовільний вихід у відпустку за власний рахунок без попереднього погодження із керівництвом Трояндівської сільської ради, на підставі ч. 2 статті 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 147, 149 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) України накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (п. 2 статті 147 Кодексу законів про працю України).
Звільнено ОСОБА_1 з займаної посади інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради з 01.03.2019 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (т. 1 а.с. 87).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження в.о. голови сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 01.03.2019 року №25/2019-КР «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради Ярмуш С.М», прийнято відповідачем обґрунтовано, в межах повноважень, а тому є законним та не підлягає скасуванню.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, відповідно до ст.2 якого, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07 червня 2011 року регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Статтею 2 Закону № 2493-III визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
За приписами ч.3 ст.7 цього Закону, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування врегульовані статтею 20 Закону № 2493-III, з якої вбачається, що до посадової особи місцевого самоврядування застосовуються, зокрема, загальні підстави припинення служби, передбачені КЗпП.
За приписами п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
За обставинами справи, розпорядженням в.о. сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 01.03.2019 року №25/2019-КР “Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради ОСОБА_1 ” на позивача накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (п. 2 статті 147 Кодексу законів про працю України) та звільнено ОСОБА_1 з займаної посади інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради з 01.03.2019 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, які мали місце 19, 21, 22, 25, 26 і 27 лютого 2019.
Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул стали акти №3, №9, №13, №18, №22, №26 щодо відсутності на робочому місці інспектора ВОС та з соціальних питань ОСОБА_1 19.02.2019 року, 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 26.02.2019 року, 27.02.2019 року протягом робочого дня, які складені виконуючим обов'язки сільського голови секретарем Трояндівської сільської ради ОСОБА_4 , а також інспектором по бухгалтерському обліку та звітності ОСОБА_5 , в присутності депутатів Трояндівської сільської ради ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.1 а.с.19-24, 81-86).
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.
Судова колегія враховує, що обґрунтовуючи свою відсутність на робочому місці з 26 та 27 лютого 2019 року, апелянт посилається на написану нею 26 лютого 2019 року заяву про відпустку за свій рахунок, одержану виконавчим комітетом Трояндівської сільської ради 28.02.2019 року (т.1 а.с.8).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що подача заяви про відпустку за власний рахунок не означає обов'язкового надання роботодавцем такої відпустки, а тому не звільняє працівника від виконання службових обов'язків.
Так, право працівника на відпустку без збереження зарплати встановлене ст. 84 КЗпП та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про відпустки".
Статтею 25 Закону України "Про відпустки" визначені випадки, коли відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові в обов'язковому порядку, однак з матеріалів справи вбачається, що позивач не належить до жодної категорії осіб, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про відпустки" за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
З вищенаведеного вбачається, що обов'язковою умовою оформлення відпустки за власний рахунок є згода роботодавця її надати. Адже законодавчо не визначено, які саме сімейні обставини або причини дають працівнику право на цю відпустку. Важливість таких обставин і причин залежить від конкретної ситуації, у якій опинився працівник. Тому остаточне рішення про те, надавати чи не надавати працівнику дану відпустку, повинен приймати роботодавець.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що причиною, за якою вона бере відпустку свій рахунок на 10 днів, є порушення депутатами сільської ради (11 осіб, у т.ч. ОСОБА_4 ) вимог ст.5 Конституції України та інших Законів України, які виразились у силовому захваті приміщень Трояндівської сільської ради, покладення обов'язків голови сільради на ОСОБА_4 , яку вона вважає незаконно обраною (т.1 а.с.18).
Стиль написання зазначеної заяви та її змістовне наповнення свідчить про те, що ОСОБА_1 не мала наміру узгоджувати відпустку за свій рахунок з керівництвом сільської ради, оскільки не просила надати таку відпустку, а попереджувала про те, що бере відпустку за свій рахунок, та більш того зазначала, що не може виконувати свої обов'язки під час керування сільською радою нелегітимним керівництвом.
Оскільки позивач, написавши заяву про відпустку за свій рахунок, не узгодила її з керівником, судом першої інстанції вірно зроблений висновок про самовільне використання нею відпустки без збереження заробітної плати без погодження з власником або уповноваженим ним органом, що у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП є прогулом, за який законодавством передбачено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Судова колегія враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України по справі № 6-1412цс17 від 13 вересня 2017 року та в постанові Верховного Суду по справі 686/21222/16-ц, про те, що невихід на роботу в зв'язку з самовільним використанням працівником відпустки, без погодження власника або уповноваженого ним органу, визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування п.4 ст.40 КЗпП також викладена в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 та в роз'ясненні Міністерства юстиції України від 01.02.2011 року "Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу".
Судом першої інстанції також вірно надана оцінка доводам позивача про поважність причин відсутності її на робочому місці 19, 21, 22, 25, 26 і 27 лютого 2019 року як таким, що не відповідають дійсності.
Позивач в ході розгляду справи зазначала, що 13.02.2019 року рішенням позачергової сесії Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області №337-VII від 13.02.2019 року було неправомірно припинено повноваження сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_3 та призначено на зазначену посаду ОСОБА_4 .
Зазначені обставини призвели до того, що 19.02.2019 року натовп людей, очолюваний депутатом Лиманської районної ради Одеської області ОСОБА_9 здійснив фактичне проникнення до будівлі Трояндівської сільської ради та де-факто заблокував роботу присутніх співробітників Трояндівської сільської ради шляхом зриву замків до кабінетів з подальшим встановленням нових замків та пломбування дверей, без надання співробітникам нового комплекту ключів, що не уможливило ефектне та належне виконання позивачкою своїх посадових обов'язків.
21.02.2019 року позивача зазначала, що не була на робочому місці, оскільки вона на виконання розпорядження Лиманського РВК №2/49 від 30.01.2019 року здійснювала оповіщення 37 призовників про їх виклик до військомату на 15.02.2019 року, та які проживають у різних віддалених місцевостях, зокрема у селах Трояндове, Ставки, Ониськове.
22.02.2019 року, як зазначила ОСОБА_1 , вона була відсутня на робочому місці, оскільки не змогла потрапити до власного кабінету, тому що замок до дверей було замінено на новий. Присутні співробітники Трояндівської сільської ради відмовились відкривати позивачці двері робочого кабінету з посиланням на відсутність у них ключів. З огляду на зазначене, враховуючи погане самопочуття (підвищення температури та артеріального тиску) ОСОБА_1 покинула будівлю Трояндівської сільської ради та повернулась додому.
25.02.2019 року позивач знову була відсутня на робочому місці, оскільки не мала змоги потрапити до робочого кабінету.
26.02.2019 року, як зазначає позивач, після того як вона в черговий раз не мала змоги приступити до виконання своїх посадових обов'язків, нею було написано заяву про надання її відпустки за власний рахунок на 10 днів. Крім того позич зазначила, що 26.02.2019 року у робочий час вона їздила до районного центру - селища міського типу Лиманське, з метою передання клопотання від 20.02.2019 року про надання матеріальної допомоги ОСОБА_10 , 1961 року народження. Також, позивачем у цей день було передано до Доброславського РВК листок оповіщення призовників та військовозобов'язаних.
Відхиляючи наведені доводи, судом вірно враховані пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , які безпосередньо складали та підписували акти щодо відсутності позивача на робочому місці.
Так, свідки підтвердили, що 19.02.2019 року робітники Трояндівської сільської ради, які прийшли на роботу, дійсно не змогли потрапити до своїх робочих кабінетів, оскільки двері ради були зачиненні на ключ. З огляду на зазначене, відповідачем було вжито заходи задля відмикання зачинених дверей, після чого доступ до приміщень було відновлено та заклад почав працювати в звичайному режимі. Прибувши до приміщення Трояндівської сільської ради 19.02.2019 року, позивач після відкриття дверей заходила до приміщення Трояндівської сільської ради, де заявляла про нелегетимність нового керівництва Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області та небажання виконувати його розпорядження. При цьому, до свого службового кабінету ОСОБА_1 не заходила і до виконання своїх службових обов'язків не приступала. Свідками також було зазначено, що у всі дні відсутності позивача на роботі, доступ до кабінету ОСОБА_1 завжди був вільний, оскільки саме в кабінеті позивача знаходиться принтер, яким користувались в роботі інші робітники Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області.
Крім того, свідками було підтверджено відсутність позивача на робочому місті також і 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 26.02.2019 року, 27.02.2019 року.
Зазначених обставин не було спростовано в судовому засіданні суду першої інстанції і свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були викликані і допитані судом першої інстанції за клопотанням позивача.
Судова колегія враховує, що доводи позивача про неможливість потрапити до робочого місця 19, 21, 22, 25, 26 і 27 лютого 2019 року спростовуються фатом перебування в ці дні інших працівників Трояндівської сільської ради на своїх робочих місцях, що підтверджується Журналом реєстрації робочого часу працівників Трояндівської сільської ради за 2019 рік (т.1 а.с.88-90).
Доводи ОСОБА_1 , що 21.02.2019 відповідно до розпорядження Лиманського РВК № 2/49 від 30.01.2019 нею сповіщувались призовники спростовуються змістом такого розпорядження, відповідно до якого на позивача покладався обов'язок щодо завчасного повідомлення призовників про необхідність їх явки до Лиманського РВК на 15.02.2019 року на 09.00 год. (т.1 а.с.123-125). Тим більше, що листом від 20.02.2019 № 02/ВК-11-46н Трояндівська сільська рада повідомила районний військомат про оповіщення призовників, які перебувають на військовому обліку в Трояндійській сільській раді. Тобто станом на 20.02.2019 розпорядження Лиманського РВК № 2/49 від 30.01.2019 було виконано (т.1 а.с.27).
Посилання позивача, що 26.02.2019 вона, виконуючи свої обов'язки, поїхала до районного центру з метою передання Лиманському УСЗН клопотання від 20.02.2019 про надання матеріальної допомоги сім'ї ОСОБА_10 , а також з метою передання до Лиманського РВК листка оповіщення призовників (т.1 а.с.26-27), вірно розцінені судом як такі, що не виправдовують відсутність позивача на робочому місці протягом всього робочого дня.
Доводи апелянта, що в неї не відібрані пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці, судова колегія вважає такими, що не спростовують висновків суду.
У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Судом першої інстанції вірно врахована правова позиція Верховного суду, яка викладена у постанові від 03 жовтня 2018 року по справі №340/646/16-ц, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Враховуючи, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом повного робочого дня 19, 21, 22, 25, 26 і 27 лютого 2019 року підтверджується належними доказами, зокрема актами про відсутність її на робочому місці, поясненнями свідків, а також те, що доводи позивача про поважність причин відсутності на роботі у ці дні є вигаданими та спростовані раніше зазначеним, причини відсутності позивача на роботі підтверджується змістовною заявою про відпустку за власний рахунок в зв'язку із небажанням працювати в Троянівській сільській раді під керівництвом в.о. голови ОСОБА_4 , судова колегія погоджується з висновком суду, що факт порушення позивачем трудової дисципліни, за що на неї накладено дисциплінарне стягнення, є доведеним та підтвердженим.
Не ґрунтуються на законі посилання позивача на необхідність проведення службового розслідування стосовно неї, оскільки зазначеної процедури, як обов'язкової, при звільненні особи з займаної нею посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, не передбачено ані Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, ані Кодексом законів про працю України, ані постановою Кабінетів Міністрів України від 13.06.2000 року №950 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”.
Доводи апелянта, що 28.02.2019 та 01.03.2019 відповідачем не складені акти про відсутність її на робочому місці, судова колегія вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки відсутність акту про невихід на роботу у наступний після прогулу день не виправдовує та скасовує факт порушення позивачем трудової дисципліни.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження в.о. голови сільського голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 01.03.2019 року №25/2019-КР «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення інспектора ВОС та з соціальних питань Трояндівської сільської ради ОСОБА_1 », яким на позивача на підставі п. 4 ч.1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України за грубе порушення трудової дисципліни за прогули без поважних причин накладено стягнення у вигляді звільнення з посади, прийнято суб'єктом владних повноважень з урахуванням обставин справи, обґрунтовано, в межах повноважень відповідача, а тому воно є законним та правомірним.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що посилання позивача та її представника на обставини несвоєчасної видачі ОСОБА_1 трудової книжки та оскаржуваного розпорядження не спростовують встановлених судом обставин щодо підстав та причин його прийняття, не впливають на обставини обґрунтованості та правомірності винесення спірного розпорядження.
Суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308,310,316,321,322,325,328,329 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 05 березня 2020 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: Д.В.Запорожан
Суддя: К.В.Кравченко