05 березня 2020 р.Справа № 520/5531/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження по справі за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 04.09.19 року по справі № 520/5531/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області , Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від від 30.08.2019 по справі № 520/5531/19 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року по справі № 520/5531/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано Державній фіскальній службі України строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснено апелянту, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з інших підстав, ніж наведені у клопотанні від 26.12.2019, заявленому в апеляційній скарзі, з наданням доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
02.03.2020 року від Державної податкової служби України надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування заяви зазначено, що Державною фіскальною службою України апеляційну скаргу було подано вчасно. Вказано, що у зв'язку з тим, що Державною фіскальною службою України вживались заходи щодо сплати судового збору, який було сплачено платіжним дорученням 18.11.2019, після чого вказане платіжне доручення органами Державної казначейської служби України було направлено до загального відділу ДФС України для здійснення відповідного візування керівництвом та передане на виконання фахівцю ДФС України, який готує та направляє засобами поштового зв'язку до ГУ ДФС у Харківській області вказане платіжне доручення, після чого вже в ГУ ДФС у Харківській області також проходить процедура реєстрації, візування та передачі платіжного доручення виконавцю, який в подальшому готує та направляє апеляційну скаргу до суду, що потребує відповідного часу. У зв'язку з викладеним, вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та просить поновити цей строк.
Стверджує, що при оскарженні рішення суду першої інстанції, відповідач діяв швидко та відповідно до ситуації, про що свідчить вчасно подана апеляційна скарга.
Зі змісту заяви вбачається, що вона мотивована тими ж доводами, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі.
Вивчивши доводи заяви про поновлення строку, колегія суддів вважає строк на апеляційне оскарження таким, що не підлягає поновленню, з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2019 року Харківським окружним адміністративним судом проголошено скорочене рішення, повний текст судового рішення складено 04.09.2019 року.
Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження даного рішення є 04.10.2019.
Державною фіскальною службою України вперше подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 520/5531/19 вчасно - 02.10.2019, однак, до апеляційної скарги не було додано квитанцію про сплату судового збору, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 залишено без руху.
Роз'яснено, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом сплати судового збору в розмірі 11526,00 грн. Надано для усунення недоліків апеляційної скарги десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 520/5531/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
26.12.2019 Державною фіскальною службою України повторно подано апеляційну скаргу, яка відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що 18.11.2019 відповідачем згідно з платіжним дорученням № 441 від 14.11.2019 (проведено банком 18.11.2019) було сплачено судовий збір за подання даної апеляційної скарги у розмірі 11526,00 грн., визначеному ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019, однак, апеляційну скаргу подано лише 26.12.2019.
Доказів поважності причин неподання апеляційної скарги в період з 18.11.2019 по 26.12.2019 матеріали справи не містять.
Згідно з ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі”, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…”.
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, особливості діловодства в податкових органах не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.
Відповідач в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не навів суду апеляційної інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили відповідачеві повторно подати апеляційну скаргу раніше, ніж 26.12.2019.
Невиконання відповідачем вимог ч.5 ст.296 КАС України щодо сплати судового збору при первинному поданні апеляційної скарги не є свідченням поважності пропуску строку на апеляційне оскарження з наведених вище підстав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені у заяві Державної податкової служби України, неможливо вважати поважними, а відтак, у задоволенні заяви Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 520/5531/19, слід відмовити.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.11.2018 по справі № 817/1371/17, від 05.02.2019 по справі № 826/11314/17, від 02.11.2018 по справі № 816/4651/15, врахування якої є обов'язковим в силу ч.5 ст.242 КАС України.
Керуючись ст. ст.298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі 520/5531/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її подписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Русанова В.Б. Жигилій С.П.