05 березня 2020 р.Справа № 953/23300/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Сіренко О.І. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
апелянт ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Тарадай Володимира Вікторовича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чередник В.Є., м. Харків, повний текст складено 05.12.20 року по справі № 953/23300/19
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Тарадай Володимира Вікторовича
про скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Тарадай Володимира Вікторовича, в якому просив суд: скасувати постанову інспектора 1 батальйону 1 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Тарадай В.В. серія ЕАК №1727952 від 10.11.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що процес роботи розгляду справи супроводжувався роботою службової відеокамери в режимі відеозапису, який проводився згідно чинного законодавства. Суд не проаналізував належним чином та не дослідив достеменно наявність скоєного позивачем правопорушення, яке мало місце, а в супереч цьому прийняв пояснення позивача як доказ, який має більш вагоме значення, що є неприпустимим в розумінні добросовісного та розсудливого розгляду справи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач не прибув.
Відповідач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора 1 батальйону 1 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Тарадай Володимира Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1727952 від 10.11.2019 р. на позивача ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У постанові зазначено, що 10.11.2019 00:30:25 м.Харків, вул. Азовська 37, водій ОСОБА_2 керував ТЗ на якому було порушено регулювання фар у темну пору доби, не маючи чинного полісу страхування ОСЦПВВНТЗ, не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР - відсутність у водія поліса обов.страхув.цив-прав відповід.власників наземних ТЗ.
Непогодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача була винесена за відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, імя та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.п. 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною першою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що постановою інспектора 1 батальйону 1 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Тарадай Володимира Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1727952 від 10.11.2019 р. на позивача ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У постанові зазначено, що 10.11.2019 00:30:25 м.Харків, вул. Азовська 37, водій ОСОБА_2 керував ТЗ на якому було порушено регулювання фар у темну пору доби, не маючи чинного полісу страхування ОСЦПВВНТЗ, не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР - відсутність у водія поліса обов.страхув.цив-прав відповід.власників наземних ТЗ.
Відповідно до п. 2.1 "ґ" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що процес розгляду справи супроводжувався роботою службової відеокамери в режимі запису, що підтверджує факт адміністративного правопорушення та правомірність оскаржуваної постанови оскільки, в свою чергу, відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав такий відеозапис.
Крім зазначеного, колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.
Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, інспектор при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Колегія суддів також звертає увагу на загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та необхідності скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1727952 від 10.11.2019 року.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року по справі 953/23300/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Тарадай Володимира Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року по справі № 953/23300/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 05.03.2020 року