03 березня 2020 р.Справа № 480/3826/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ільченко Євгенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко) по справі № 480/3826/18
за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 25.04.2018 року №13010408, якими визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 104,12 грн. та за 2017 рік в сумі 726,40 грн.
- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44100,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 25.04.2018 №13010408, яким ОСОБА_1 визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в частині нарахування зобов'язання в розмірі 15,87 грн.; та від 25.04.2018 №13010408, яким визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в частині нарахування зобов'язання в розмірі 110,40 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
За наслідками апеляційного перегляду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року рішення суду першої інстанції від 06.08.2019р. залишено без змін.
12.08.2019 року до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16800 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нею подано всі документи, необхідні для прийняття рішення про стягнення витрат на правову допомогу. Разом з тим судом першої інстанції протиправно відмовлено в стягненні понесених витрат. Крім того вказує на помилковість висновків суду щодо відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що такі витрати вирішуються апеляційним судом, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року розгляд справи закінчено не було, а справа направлялась для продовження розгляду. Таким чином, суд апеляційної інстанції не міг вирішувати питання про стягнення витрат на правничу допомогу. Також зазначає, що висновки суду про те, що всі заяви по справі направлялись без участі адвоката спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: в акті приймання-передачі від 12.08.2019 року місцем складання документу зазначено м. Конотоп. Крім того такий висновок суперечить нормам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в якій зазначено, що адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач) правом на подання відзиву не скористалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
10.10.2018 року позивач звернулась з позовом до Сумського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення на її користь витрат на правничу допомогу в розмірі 44100,00 грн.
09.11.2018 року ухвалою суду відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, 04.12.2018 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху у зв'язку із встановленням після відкриття провадження, що позовну заяву подано без сплати судового збору.
26.12.2018 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід головуючому судді Соп'яненку О.В.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Соп'яненку О.В. та зупинено провадження у справі до вирішення заяви про відвід.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року позовну заяву залишено без розгляду.
ОСОБА_2 оскаржено ухвали суду від 26.12.2018 року та від 09.01.2019 року до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 по справі № 480/3826/18 залишено без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року № 480/3826/18 про залишення позову без розгляду по справі скасовано. Справу № 480/3826/18 направлено до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
06.08.2019 року Сумським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким позов задоволено частково.
За результатами апеляційного перегляду 15.10.2019 року Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову якою, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі №480/3826/18 залишено без змін.
12.08.2019 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн. До заяви додала договір про надання правової допомоги від 10.09.2018 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2019 року до Договору від 10.09.2018 року та прибутковий касовий ордер від 12.08.2019 року № 1-12-08/19.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що заява від 12.08.2019 року подана несвоєчасно та крім того час та обсяг заявлених адвокатом послуг не є співмірним з розміром витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 3,5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві та в заяві про відвід судді заявлено намір про стягнення витрат на правничу допомогу та зазначено про надання доказів в їх підтвердження після розгляду справи по суті.
В подальшому, 11.01.2019 року засобами поштового зв'язку позивачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 44100,00 грн., які включають в себе: збір та опрацювання документальних матеріалів, які мають відношення до оспорюваних рішень відповідача, захист позиції Клієнта, надання загальних консультацій та письмових висновків про положення законодавства, складання заяви для відповідача щодо оскарження податкових повідомлень - рішень, подання її на підпис клієнту та надіслання на адресу ГУ ДПС в Сумській області, складання позовної заяви, подання її на підпис клієнту та надіслання на адресу суду, складання уточненої позовної заяви, складання заяви про відвід головуючого судді, складання попереднього проекту заяви від 11.01.2019 року про стягнення витрат на правову допомогу.
За результатами розгляду зазначеної заяви рішенням суду першої інстанції в стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено.
12.08.2019 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн., які включають в себе: складання апеляційної скарги на ухвалу суду від 09.01.2019 року, подання її на підпис клієнту та направлення її до суду, складання попереднього проекту заяви від 12.08.2019 року про стягнення витрат на правничу допомогу та надання загальних консультацій з предмету спору по справі № 480/3826/18.
Колегія суддів зазначає, що заява від 11.01.2019 року про стягнення судових витрат в розмірі 44100 грн., не містила витрат, зазначених в заяві від 12.08.2019 року.
Позивачем заяви та доказів, що підтверджують розмір понесених витрат в сумі 16800,00 грн. до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції не надано.
Про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 16800,00 грн. зазначено в заяві, яка надійшла до суду 15.08.2019 року, тобто вже після прийняття такого рішення судом першої інстанції.
Таким чином, враховуючи, що при ухваленні судового рішення у даній справі судом першої інстанції було вирішено питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем судових витрат, а також з огляду на те, що позивачем не було подано до або під час судового розгляду справи заяви щодо понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 16800,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для його задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Євгенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року по справі № 480/3826/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 05.03.2020 року