02 березня 2020 р.Справа № 440/3734/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава по справі № 440/3734/18
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, 3-тя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд: зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 131602,23 грн, які знаходяться на поточних рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих на ім'я позивача у ПАТ "Банк Михайлівський".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою було проведено перевірку правочинів на предмет виявлення нікчемних правочинів, в ході якої виявлено, що 18 травня 2016 року та 19 травня 2016 року банк уклав із ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договори відступлення прав вимоги № 1805 та № 1 відповідно і 19 травня 2016 року провів кредитні операції на значні суми, чим порушив обмеження, встановлені постановами НБУ, в частині проведення кредитних операцій на підставі укладених з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договорів. Таким чином, вказані правочини, в тому числі і правочини з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемними у відповідності до положень пунктів 2, 7, 8, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказав на те, що кошти, що вносилися/отримувалися за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", по своїй природі не є вкладом відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки і банківську діяльність".
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 04 грудня 2015 року між ПАТ “Банк Михайлівський” та ОСОБА_1 укладено договір № 200397909 "Депозитна картка "Дохідна п'ятниця", за умовами якого банк нараховує і сплачує Вкладнику проценти на залишок коштів на рахунку та відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 /а.с. 39/.
04 грудня 2015 року на рахунок № НОМЕР_2 перераховані кошти у сумі 6500,00 грн з призначенням платежу "внесення готівки на картковий рахунок", що підтверджується квитанцією № 730455 грн, а квитанцією № 1547098 від 13 січня 2016 року підтверджується внесення готівки у сумі 11000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 /а.с. 40/.
В подальшому депозитний рахунок використовувався для поповнення і зняття готівкових коштів через касу Банку, для безготівкових зарахувань відсотків від депозиту та повернення коштів з депозитного рахунку.
10 лютого 2016 року між ПАТ “Банк Михайлівський” та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)” № 980-024-000002191 (далі - “Договір поточного рахунку”), на виконання якого відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 /а.с. 41/.
В той же день 10 лютого 2016 року між ПАТ “Банк Михайлівський” та позивачем укладено договір банківського вкладу “Суперкапітал (з виплатою процентів щомісячно)” № 980-024-000188041, на виконання якого вкладником згідно квитанції № 2401255 від 10 лютого 2016 року на рахунок № НОМЕР_1 внесені кошти в сумі 20000,00 грн /а.с.149-151, 154/.
23 лютого 2016 року банком за заявою позивача грошові кошти в сумі 15700,00 грн. платіжним дорученням № 5384960 перераховано на поточний рахунок Вкладника № НОМЕР_1 як поповнення договору № 980-024-000188041 /а.с. 152/.
Також позивач вказаний поточний рахунок поповнив готівковими коштами в сумі 10000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 3202231 від 15 березня 2016 року /а.с. 153/.
На поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ “Банк Михайлівський” 19 травня 2016 року від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” надійшли кошти в сумі 45700,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000188041 від 10.02.2016 року” та на рахунок № НОМЕР_2 на суму 259,73 грн з призначенням платежу “Оплата процентів по договору” /а.с. 182-183/.
05 травня 2016 року укладено договір "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку)" № 980-024-000233142 між ОСОБА_1 як позикодавцем та ТОВ “Інвестиційно - розрахунковий центр” як позичальником, на виконання якого в той же день згідно квитанції № 625567 на поточний рахунок № НОМЕР_1 внесені кошти в сумі 5000,00 грн /а.с. 43, 147/.
На виконання цього договору на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" 19 травня 2016 року від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” надійшли кошти у сумі 5000,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000233142 від 05.05.2016” та на рахунок № НОМЕР_2 на суму 49,72 грн з призначенням платежу “Оплата процентів по договору” /а.с. 182-183/.
06 травня 2016 року також укладено договір “Суперкапітал” № 980-024-000234196 між ОСОБА_1 як позикодавцем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” як позичальником, на виконання якого згідно квитанції № 977434 на поточний рахунок № НОМЕР_1 внесені кошти в сумі 100000,00 грн /а.с. 43, 145/.
На виконання цього договору на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" 19 травня 2016 року від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” надійшли кошти в сумі 100000,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором №024-000234196 від 06.05.2016” та на рахунок № НОМЕР_2 на суму 852,51 грн з призначенням платежу “Оплата процентів по договору” /а.с. 182-183/.
Згідно з наданою відповідачем випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 на рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" відбулось зарахування коштів 19 травня 2016 року з рахунку № НОМЕР_3 в ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" в сумі 150700,00 грн (повернення коштів згідно з договорами №980-024-000233142 від 05 травня 2016 року, №980-024-000188041 від 10 лютого 2016 року та №980-024-000234196 від 06 травня 2016 року), а також на рахунок позивача № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" відбулось зарахування коштів 19 травня 2016 року з рахунку № НОМЕР_3 в ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" в сумі 1161,96 грн (повернення коштів згідно з договорами №980-024-000233142 від 05 травня 2016 року, №980-024-000188041 від 10 лютого 2016 року, №980-024-000234196 від 06 травня 2016 року) /а.с. 182-183/.
За результатами розгляду заяви позивача від 30 січня 2017 року про виплату суми відшкодування ОСОБА_1 виплачено 20259,73 грн /а.с. 46, 80/.
Постановою Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.
На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
Наказом Уповноваженої особи від 24 травня 2016 року №27/1 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.
Наказом від 01 червня 2016 року № 42/2 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено висновки Комісії, викладені в Акті № 2, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у загальному розмірі 1298015973,74 грн у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів до таких транзакцій / а.с. 111/.
ОСОБА_1 включено до переліку фізичних осіб, по яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) по перерахуванню коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" /а.с. 110/.
В матеріалах справи наявне повідомлення від 13 вересня 2016 року № 3Г1 (К)/4385/1 про нікчемність правочину, яким позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19 травня 2016 року в сумах: 5000,00 грн, 100000,00 грн, 45700,00 грн, 852,51 грн, 259,73 грн, 49,72 грн, є нікчемним /а.с. 79/.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку строком на 2 роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року /а.с. 70-71/.
Згідно з рішенням Правління НБУ від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 24 січня 2017 року №265 про початок процедури ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно та делегування з 25 січня 2017 року повноважень ліквідатора банку Волкову Олександру Юрійовичу та ОСОБА_2 Володимиру Володимировичу /а.с. 73/.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1758 від 21 червня 2018 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” на два роки з 13 липня 2018 року по 12 липня 2020 року включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 строком на два роки з 13 липня 2018 року по 12 липня 2020 року /а.с. 74/.
У 2016 році розпочато виплати гарантованої суми вкладникам, проте ОСОБА_1 не включено до реєстру вкладників банку, яким підлягають відшкодування за рахунок коштів Фонду. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що не включення суми 131602,23 грн (з урахуванням виплаченої суми у розмірі 20259,73 грн) є порушенням прав позивача на отримання належних йому коштів та є протиправною бездіяльністю відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами врегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23 лютого 2012 року (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Суду відомо із загальнодоступних джерел ресурсу Інтернет, де ситуація вкладників у ПАТ "Банк Михайлівський" широко висвітлювалася у ЗМІ, що вкладники, які з метою укладення договорів вкладу зверталися до цього банку, ставали жертвою зловживання працівників ПАТ "Банк Михайлівський", які у приміщені банку пропонували укладати не договори банківського вкладу з банком, а договори позики з небанківськими фінансовими установами через повіреного, яким виступає банк, при цьому не пояснюючи справжню природу даних договорів.
За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із використанням саме злочинної схеми було ошукано за посередництвом ПАТ "Банк Михайлівський" 14 тис фізичних осіб на загальну суму, що перевищує 1,5 млрд гривень.
З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року внесені зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 1736-VI).
Даними змінами поширено гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на позику або вклад до небанківської фінансової установи через банк (ПАТ "Банк Михайлівський"), що виступив повіреним за відповідним договором гарантії відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Так, згідно з пунктом 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
В пояснювальній записці до проекту вищевказаного Закону його метою визначено забезпечення захисту прав всіх фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку ПАТ "Банк Михайлівський" та вирішення питання щодо відшкодування їм коштів.
Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обов'язок Фонду забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом письмового відзиву на позовну заяву згідно наказу від 24 травня 2016 року № 27/1 було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) у ПАТ "Банк Михайлівський" на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, фіксувалися у відповідних актах комісії та затверджувалися наказами Уповноваженої особи (у відповідності до вимог статті 37 Закону № 4452-VІ) по мірі проведення перевірки. Висновки комісії, викладені в акті від 01 червня 2016 року № 2, було затверджено наказом Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року № 42/2.
Комісією встановлено, що з 22 грудня 2015 року відносно Банку діяла постанова Правління Національного Банку України № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", якою встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності та віднесено останнього до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами.
Постановою Правління НБУ від 27 квітня 2016 року № 295/БТ внесені зміни до вищевказаної постанови Правління НБУ № 917 та встановлені обмеження в діяльності, в тому числі заборонено здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
У відповідності до положень статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні розглядаються операції придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).
Під час перевірки Уповноваженою особою було виявлено, що перевіряємий банк уклав з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (надалі - ТОВ "ІРЦ") договір відступлення права вимоги від 18 травня 2016 року № 1805 та договір відступлення прав вимоги № 1 від 19 травня 2016 року, які стосуються переходу прав грошової вимоги /а.с. 97-98/.
Згідно з умовами договору № 1805 ТОВ “ІРЦ” зобов'язалося відступити банку права вимоги, належні ТОВ “ІРЦ” за кредитними договорами з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ “ІРЦ” та фізичними особами.
Наступного дня (19 травня 2016 року) Банк та ТОВ “ІРЦ” уклали реєстр кредитних договорів до договору відступлення № 1805, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за кредитними договорами на суму 870000000,00 грн.
Згідно з умовами договору № 1 ТОВ “ІРЦ” зобов'язалося відступити банку права вимоги, належні ТОВ “ІРЦ” за договорами купівлі - продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ “ІРЦ” та юридичними особами.
Того ж дня (19 травня 2016 року) Банк та ТОВ “ІРЦ” уклали реєстр основних договорів до договору відступлення № 1, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за основними договорами на суму 561957997,25 грн.
Оскільки банком було проведено кредитні операції із вказаною фінансовою компанією на суму 1431957997,25 грн, що значно перевищує наявний вільний ліміт кредитування в 128291771,21 грн, Уповноважена особа дійшла висновку, що укладання договорів відступлення права вимоги від 18 травня 2016 року № 1805 та № 1 від 19 травня 2016 року було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог НБУ та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до положень пунктів 2, 7, 8, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Так, за приписами частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04 липня 2017 року у справі № 826/1426/15 Велика Палата Верховного Суду сформувала важливі висновки щодо застосування статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
По-перше, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI (п. 42).
По-друге, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку (п. 45).
Тому судам слід ретельно перевіряти який саме правочин Фондом визнано нікчемним.
Виходячи із вимог статті 77 КАС України, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суди повинні досліджувати доводи Фонду чи його уповноваженої особи, які підтверджують наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
По-третє, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів” не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46).
По-четверте, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48).
Із вищевикладених висновків слідує, що Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд у разі виявлення нікчемних правочинів зобов'язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року у справі №924/621/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року, позов публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" суму 870000000,00 грн. (вісімсот сімдесят мільйонів гривень 00 коп.), отриманих за нікчемним правочином (договором про відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016р.) та суму 240000,00 грн. (двісті сорок тисяч гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року у справі №924/622/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2018 року, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків нікчемності договору відступлення прав вимоги №1 укладеного 19.05.2016р. між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 561585182,51грн, отриманих за нікчемним правочином (договором про відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р.) та суму 240000,00грн. витрат по оплаті судового збору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наслідки нікчемності за цими судовими рішеннями, на які посилається відповідач, застосовано за позовом ПАТ "Банк Михайлівський" до ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр " саме по договорам відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016 року та №1 від 19.05.2016 року, які були укладені безпосередньо між цими двома юридичними особами, та за умовами яких ТОВ "ІРЦ" зобов'язалося відступити банку права вимоги, належні ТОВ "ІРЦ" за договорами купівлі-продажу цінних паперів та кредитними договорами і усіма додатковими угодами до них.
При цьому, будь-які правочини (угоди) між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 нікчемними у відповідності до положень статті 38 вищевказаного Закону Фондом чи його уповноваженими особами не визнавалися.
Як слідує із змісту наказу Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року № 42/2, яким затверджено висновки Комісії, викладені в Акті № 2 про встановлення нікчемності правочинів, відповідачем визнано нікчемними на підставі пунктів 7, 9 Закону № 4452-VI саме транзакції з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у загальному розмірі 1298015973,74 грн (в тому числі і позивачу в сумі 151861,96 грн).
Проте, згідно правового висновку Великої палати Верховного Суду від 04 липня 2017 року у справі № 826/1426/15 здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Отже, суд апеляційнрої інстанції зауважує, що Фонд не має повноважень визнавати нікчемними транзакції з перерахування коштів з одного рахунку на інший в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Доказів того, що позивач в числі інших вкладників був обізнаний про будь-які зловживання за участю ПАТ “Банк Михайлівський” та ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" у сфері банківських та інших фінансових послуг матеріали справи не містять, а відповідач в свою чергу не стверджує таких обставин.
Як встановлено вище судом, 19 травня 2016 року на рахунки позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відбулось зарахування коштів з рахунку № НОМЕР_3 від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" в сумі 150700,00 грн (повернення коштів згідно з договорами №980-024-000233142 від 05 травня 2016 року, №980-024-000188041 від 10 лютого 2016 року, №980-024-000234196 від 06 травня 2016 року) та в сумі 1161,96 грн (повернення коштів згідно з договорами №980-024-000233142 від 05 травня 2016 року, №980-024-000188041 від 10 лютого 2016 року, №980-024-000234196 від 06 травня 2016 року), що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (станом з 19.05.2016 по 31.10.2016) /а.с. 182-183/.
Договори банківського рахунку № 200397909 від 04 грудня 2015 року та №980-024-000002191 від 10 лютого 2016 року нікчемними не визнавалися.
В підпунктах 3, 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно із частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до пунктів 1.24, 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Таким чином, станом на момент запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасової адміністрації з 23 травня 2016 року на рахунках позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ “Банк Михайлівський” з 19 травня 2016 року обліковувалися кошти, зараховані з рахунку ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" № НОМЕР_3 в сумах 1161,96 грн та 150700 грн відповідно на виконання договорів №980-024-000233142 від 05 травня 2016 року, №980-024-000188041 від 10 лютого 2016 року, №980-024-000234196 від 06 травня 2016 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (станом з 19.05.2016 по 31.10.2016) /а.с.182-183/.
Із відповідним позовом до позивача про застосування наслідків нікчемних правочинів на означену суму коштів а ні Фонд, а ні його уповноважені особи не зверталися.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що Уповноважена особа мала подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 для включення його до Загального реєстру вкладників.
Отже, не включення суми 131602,23 грн (з урахуванням виплаченої суми у розмірі 20259,73 грн) є порушенням прав позивача на отримання належних йому коштів та є протиправною бездіяльністю відповідача.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, керуючись положеннями частини другої статті 9 та частини другої статті 245 КАС України, суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невключення інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку із укладенням договору із Товариством з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - розрахунковий центр " та зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" внести інформацію про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як про вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 131602,23 грн та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни і доповнення до переліку для внесення даних до Загального реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат вкладникам Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський".
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі 440/3734/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі № 440/3734/18 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 05.03.2020 року