25 лютого 2020 р. Справа № 520/11632/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Григорова А.М. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 (суддя Заічко О.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 09.12.19) по справі № 520/11632/19
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з приводу розгляду скарг ОСОБА_1 від 14.08.2019, 22.08.2019, та запиту про доступ до публічної інформації від 05.09.2019, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України відновити конституційні права ОСОБА_1 та повторно розглянути скарги від 14.08.2019, 22.08.2019 та запит про доступ до публічної інформації від 05.09.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року по справі № 520/11632/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до голови Жовтневого районного суду м. Харкова зі скаргою від 14.08.2019 року з приводу неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_2 , які відбулись 13.08.2019 року, з проханням її направлення до відповідної військової частини та вжиття заходів зі збереження відеозапису з камер відеоспостереження від 12.08.2019 року та від 13.08.2019 року.
Жовтневим районним судом, в порядку ч.3 ст.7 ЗУ "Про звернення громадян" скеровано вказану скаргу до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та надано роз'яснення з приводу відеозапису з камер відеоспостереження, що встановлено з листа від 19.08.2019 року.
На вказане звернення відповідачем надано позивачу відповідь від 30.08.2019 року та повідомлено про проведення додаткових інструктажів з особовим складом військовослужбовців, які несуть військову службу по охороні судів з приводу недопущення порушень військової дисципліни у відношенні до відвідувачів суду та попереджено про персональну відповідальність у разі вчинення таких дій.
22.08.2019 року позивач звернувся до голови Жовтневого районного суду м. Харкова з приводу неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_2 , які відбулись 16.08.2019 року з проханням її направлення до відповідної військової частини та вжиття заходів зі збереження відеозапису з камер відеоспостереження від 16.08.2019 року.
Жовтневим районним судом, в порядку ч.3 ст.7 ЗУ "Про звернення громадян" скеровано вказану скаргу до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та надано роз'яснення з приводу відеозапису з камер відеоспостереження, що встановлено з листа від 27.08.2019 року.
04.09.2019 відповідачем надано ОСОБА_1 відповідь та повідомлено про проведення додаткових інструктажів з особовим складом військовослужбовців, які несуть військову службу по охороні судів з приводу недопущення порушень військової дисципліни у відношенні до відвідувачів суду та попереджено про персональну відповідальність у разі вчинення таких дій.
05.09.2019 позивач звернувся до Жовтневого районного суду з запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію про ПІБ охоронців Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які несли службу на КПП Жовтневого районного суду м. Харкова 01 березня 2019 року з 09:00 по 10:00 за адресою: АДРЕСА_1 .
Жовтневим районним судом 09.09.2019 року, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вказаний запит направлено за належністю до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
На вказаний запит відповідачем надано відповідь від 16.09.2019 про неможливість надання вказаної інформації, оскільки така є інформацією з обмеженим доступом.
Вважаючи дії відповідача з приводу розгляду скарг від 14.08.2019, 22.08.2019 та запиту від 05.09.2019 протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, оскільки звернення громадянина ОСОБА_1 від 14 та 22 серпня 2019 року розглянуті з додержанням вимог Закону України «Про звернення громадян». Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація у запиті від 05.09.2019 є інформацією з обмеженим доступом та не підлягає наданню.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з приводу розгляду скарг ОСОБА_1 від 14.08.2019, 22.08.2019, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення визначені Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі по тексту - Закон України № 393/96-ВР).
Згідно із ч.1 ст.1 Закон України № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.3 Закону України №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 5 Закону України № 393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ст. 7 Закону України № 393/96-ВР).
Згідно зі ст.16 Закону України № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За нормами статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до голови Жовтневого районного суду м. Харкова зі скаргою від 14.08.2019 року з приводу неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_2 , які відбулись 13.08.2019 року, з проханням її направлення до відповідної військової частини та вжиття заходів зі збереження відеозапису з камер відеоспостереження від 12.08.2019 року та від 13.08.2019 року.
Жовтневим районним судом, в порядку ч.3 ст.7 ЗУ "Про звернення громадян" скеровано вказану скаргу до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та надано роз'яснення з приводу відеозапису з камер відеоспостереження, що встановлено з листа від 19.08.2019 року.
На вказане звернення відповідачем надано позивачу відповідь від 30.08.2019 року та повідомлено про проведення додаткових інструктажів з особовим складом військовослужбовців, які несуть військову службу по охороні судів з приводу недопущення порушень військової дисципліни у відношенні до відвідувачів суду та попереджено про персональну відповідальність у разі вчинення таких дій.
22.08.2019 року позивач звернувся до голови Жовтневого районного суду м. Харкова з приводу неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_2 , які відбулись 16.08.2019 року з проханням її направлення до відповідної військової частини та вжиття заходів зі збереження відеозапису з камер відеоспостереження від 16.08.2019 року.
Жовтневим районним судом, в порядку ч.3 ст.7 ЗУ "Про звернення громадян" скеровано вказану скаргу до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та надано роз'яснення з приводу відеозапису з камер відеоспостереження, що встановлено з листа від 27.08.2019 року.
04.09.2019 відповідачем надано ОСОБА_1 відповідь та повідомлено про проведення додаткових інструктажів з особовим складом військовослужбовців, які несуть військову службу по охороні судів з приводу недопущення порушень військової дисципліни у відношенні до відвідувачів суду та попереджено про персональну відповідальність у разі вчинення таких дій.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України вжито належних заходи реагування по фактам викладеним у скаргах позивача від 14.08.2019, 22.08.2019, звернення громадянина ОСОБА_1 від 14 та 22 серпня 2019 року розглянуті з додержанням вимог Закону України «Про звернення громадян» та надані обґрунтовані відповіді, з роз'ясненням вимог відомчих документів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, з урахуванням приписів Закону України № 393/96-ВР, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України відновити конституційні права ОСОБА_1 та повторно розглянути скарги від 14.08.2019, 22.08.2019 відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація у запиті від 05.09.2019 є інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною) та не підлягає наданню.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з оглчяду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що 05.09.2019 позивач звернувся до Жовтневого районного суду з запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію про ПІБ охоронців Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які несли службу на КПП Жовтневого районного суду м. Харкова 01 березня 2019 року з 09:00 по 10:00 за адресою: АДРЕСА_1 .
Жовтневим районним судом 09.09.2019 року, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вказаний запит направлено за належністю до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
На вказаний запит відповідачем надано відповідь від 16.09.2019 про неможливість надання вказаної інформації, оскільки така є інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною). Крім того, відповідачем зазначено, що конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, захистом основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних регулюються Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон № 2297-VI)
Згідно ч. 1 Закону № 2297-VI цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно ч.1, 2 до ст. 5 Закону № 2297-VI об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Тобто, законодавцем даною нормою фактично закріплено виключення інформації, доступ до якої не може бути обмежено.
Згідно ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Пунктом 2 наказу МВС України від 26 грудня 2016 року № 1352 «Про затвердження Тимчасового порядку забезпечення охорони судів, органів та установ системи правосуддя, а також підтримання громадського порядку в них» (надалі Порядок) надано розпорядження начальникам Головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві, командувачеві Національної гвардії України вжити заходів щодо забезпечення належного виконання Тимчасового порядку охорони судів, інших органів та установ судової системи, а також установ судових експертиз.
Відповідно до пункту 39, підпункту 4 пункту 45 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” постановою Кабінету Міністрів України № 902 від 01.12.2017 затверджено перелік судів, інших органів та установ системи правосуддя, охорона яких здійснюється підрозділами Національної гвардії, згідно з додатком 2, до якого віднесено Жовтневий районний суд м. Харкова.
Оскільки службові особи Національної гвардії України, щодо яких запитувалась інформація про їх прізвища, ім'я та по батькові, виконували покладені на них державою функції по охороні правопорядку у суді, тому в силу ч.2 ст. 5 Закону № 2297-VI запитувана позивачем інформація не є конфіденційною та не може бути обмежена у доступі.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів зазначає про те, надана відповідь з посиланням на те, що інформація є конфіденційною з вищезазначених підстав є необґрунтованою.
Інших обґрунтувань та посилань, що запитувана позивачем інформація є з обмеженим доступом (таємна чи службова інформація ) відповідь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.09.2019 не містить.
Водночас, колегія суддів зазначає, що з метою повного та належного захисту прав позивача, враховуючи встановлені судом дії відповідача, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірним розгляд звернення позивача про надання публічної інформації від 05.09.2019 із зобов'язанням Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 05.09.2019 з урахуванням правових висновків суду.
Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає частковому скасуванню з підстав, визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 по справі № 520/11632/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 05.09.2019.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати неправомірним розгляд звернення ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 05.09.2019.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 05.09.2019 з урахуванням правових висновків суду.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 по справі № 520/11632/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)В.В. Катунов
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Г.Є. Бершов
Постанова складена в повному обсязі 05.03.20.