02 березня 2010 р. № 16/40-К
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Житомирської області від 27.05.2009 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 у справі № 16/40-К за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" за участю третіх осіб 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд", 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6, 4) Володимирсько-Волинської райдержадміністрації про визнання рішення загальних зборів частково недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4,
від відповідача: ОСОБА_5,
від третьої особи 1: не з'явилися,
від третьої особи 2: ОСОБА_5,
від третьої особи 3: не з'явилися,
від третьої особи 4: не з'явилися, -
Позивач -ОСОБА_4 у серпні 2008 року звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" за участю третіх осіб 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд", 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6, 4) Володимирсько-Волинської райдержадміністрації про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 27.06.2005, оформленого протоколом № 02 в частині прийняття рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників та передачі його частки ОСОБА_6, визнання недійсними пунктів 1.2 та 3.3 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" в редакції від 27.06.2005, зареєстрованого державним реєстратором 22.12.2005 за № 1285105000/000214, виклавши пункти 1.2 та 3.3 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" в наступній редакції: "1.2 Учасниками Товариства є громадянин Росії ОСОБА_6, НОМЕР_1, виданий 10.11.2003 ОВД "Кунцево" м. Москви, паспортним столом № 2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; громадянин України ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Корольовським РВ ДМУ УМВС України в Житомирській області 03.09.1996, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; громадянин ОСОБА_4, паспорт серія НОМЕР_3, виданий 08.01.2002 Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3"; "3.3 Частки Учасників у Статутному капіталі Товариства мають співвідношення: 1. ОСОБА_6 75% - 24900 грн., 2. ОСОБА_5 12,5% - 4150 грн., 3. ОСОБА_4 12,5% - 4150 грн."
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.02.2009 призначена у справі судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Житомирській області; зупинено провадження у справі до отримання висновків експертизи.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.03.2009 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 14.04.2009.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.05.2009 (суддя Гансецький В.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 27.06.2005 в частині виключення ОСОБА_4 зі складу учасників, передачі його частки ОСОБА_6 та визнання недійсними пунктів 1.2 та 3.3 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" в редакції від 27.06.2005 у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення вимог; в решті вимог провадження у справі припинено; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Житомирській області за експертні роботи, в т.ч. ПДВ за почеркознавчу експертизу 1095,25 грн.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 (судді: Майор Г.І. -головуючий, Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Житомирської області від 27.05.2009 залишено без змін з тих самих підстав, апеляційна скарга ОСОБА_10 залишена без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.05.2009, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 та прийняти нове рішення про задоволення позову через неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пункту 1.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос", в новій редакції, затвердженого зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 20.02.2004, зареєстрованого 15.04.2004 Володарсько-Волинською РДА № 11, товариство з обмеженою відповідальністю "Літос" створено шляхом добровільного об'єднання майна та підприємницької діяльності учасників - громадян України, Росії та юридичної особи.
Статутний капітал товариства становить 30000 грн. (пункт 4.3 статуту).
Пунктом 4.4 статуту визначено частки учасників у статутному капіталі товариства: ОСОБА_4 -3750 грн. (12,5%); ОСОБА_5 -3750 грн. (12,5%); ОСОБА_6 -13500 грн. (45%); товариство з обмеженою відповідальністю ПБО "Житомиргазбуд" - 9000 грн. ( 30 %).
27.06.2005 відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос", результати яких оформлено протоколом № 2.
На цих зборах прийняті рішення про прийняття заяви ОСОБА_4 та виключення його зі складу учасників товариства, зобов'язавши його надати зборам учасників нотаріально засвідчену заяву про вихід його зі складу учасників; перерозподіл частки у статутному фонді товариства, ОСОБА_5 -12,5%; ОСОБА_6 -87,5%; зобов'язання директора товариства зареєструвати нову редакцію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос".
ОСОБА_4 на виконання вказаних рішень 10.11.2005 подав товариству з обмеженою відповідальністю "Літос" нотаріально засвідчену заяву про вихід його зі складу учасників даного товариства. Також в даній заяві ОСОБА_4 зазначив про передачу належної йому частки в майні та статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" ОСОБА_6 та про відсутність спорів і будь-яких претензій до товариства та його учасників.
Позивач, звертаючись до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсним зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 27.06.2005 в частині виключення його зі складу учасників товариства та перерозподілу часток учасників посилається на порушення норм статуту товариства та вимог Закону України "Про господарські товариства", оскільки заяву про свій вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" у червні 2005 року не подавав, про проведення загальних зборів 27.06.2005 належним чином проінформований не був, участі у зборах не брав.
Суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимогах про визнання недійсними загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 27.06.2005 про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників, передачі його частки ОСОБА_6, визнання недійсними пунктів 1.2 та 3.3 статуту товариства в редакції від 27.06.2005, оскільки позивач не надав доказів наявності в діях відповідача порушень, які могли б стати підставою визнання недійсними рішення зборів. Крім того, висновок проведеної почеркознавчої експертизи від 21.02.2009 № 1/165 також підтверджує безпідставність позовних вимог, враховуючи, що підпис у протоколі № 2 загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" виконано позивачем.
Пунктом 5 статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України до компетенції господарських судів віднесені справи, що вникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори між учасниками товариства, учасником та господарським товариством.
Згідно пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Відповідно до абзацу 2 пункту 21 вказаної Постанови права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Як передбачено абзацом 3 пункту 17 Постанови підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Пунктами 6.1, 6.2, 6.4, 6.7, 8.3 статуту передбачено, що вищим органом управління товариства є збори учасників, які вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більше як 60% голосів; до виключної компетенції загальних зборів належить вирішення ряд питань, в тому числі і про виключення учасника з товариства; при вирішенні питання про підстави та порядок виключення учасника з товариства, збори керуються положеннями Закону України "Про господарські товариства" та Цивільного кодексу України; учасники товариства зобов'язані додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення зборів.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства", частини 1 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників товариства, в яких беруть участь учасники товариства або призначені ними представники.
Згідно пункту "в" частини 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, виключення учасника з товариства.
Відповідно до частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Згідно пунктів 8.4, 9.1 статуту учасник у будь-який час може вийти з товариства на підставі письмової заяви, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. Учасник товариства має право продати чи іншим чином уступити свою частку в статутному капіталі, чи її частину, одному або кільком учасникам цього товариства, третім особам.
Подання заяви про вихід з товариства є дією спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства.
Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник TOB чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Згідно протоколу № 2 від 27.06.2005 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" позивач приймав участь у загальних зборах товариства та свідомо приймав рішення, внесені до порядку денного, що підтверджується його підписом у протоколі № 2. Належність підпису ОСОБА_4 підтверджується висновком експерта від 21.02.2009 № 1/165.
Рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2008 у справі № 2/480-НМ, яке набрало законної сили також підтверджує факт участі ОСОБА_4 у загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос", що відбулись 27.06.2005.
Про добровільний намір виходу зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" та передачу своєї частки у статутному фонді ОСОБА_6 без будь-яких претензій також свідчить заява ОСОБА_4
Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 27.06.2005 в частині виключення ОСОБА_4 зі складу учасників та передачі його частки ОСОБА_6 є безпідставною, оскільки позивачем доказів щодо наявності в діях відповідача порушень, які могли б стати підставою для визнання недійсними зборів, не подано.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки ОСОБА_4 був присутній на зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" від 27.06.2005, тому перебіг строку позовної давності почався з 28.06.2005, а відповідно до статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України сплив 28.06.2008.
Частинами 2 та 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
Клопотання відповідача про застосування позовної давності подано суду 23.10.2008.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо спливу строку позовної давності про застосування якого заявлено стороною у спорі.
Позовна вимога про визнання недійсними пунктів 1.2 та 3.3 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" в редакції від 27.06.2005 є похідною від вимоги про визнання недійсними загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" в частині виключення позивача зі складу учасників та передачі частки ОСОБА_6, а тому також не підлягає задоволенню.
Вимога про викладення пунктів 1.2 та 3.3 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" у редакції позивача не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону України "Про господарські товариства").
Відповідно до абзацу 3 пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.
Суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що позовна вимога про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів учасників товариства від 27.06.2005 не підлягає розгляду в господарських судах України, тому обґрунтовано припинено провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 27.05.2009 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 у справі № 16/40-К залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
І. Плюшко