25 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12194/19
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.
за участю: представника позивача - Козирєв І.М.,
представника відповідача - Коршак Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.11.2019року № ф-590-25 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 113911,60грн.
Ухвалою суду від 11.12.2019року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.01.2020року в підготовчому засіданні була оголошена перерва за клопотанням представника Позивача для уточнення позовних вимог.
22.01.2020року до суду надійшла уточнена (в частині обґрунтування підстав) позовна заява Позивача про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.11.2019року № ф-590-25 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 113911,60грн.
Ухвалою суду від 29.01.2020року з урахуванням доводів представника Відповідача щодо відсутності потреби подання додаткового відзиву на уточнену позовну заяву закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник Позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав і пояснив, що Відповідачем за результатами перевірки, проведеної відносно Позивача було винесено податкове повідомлення-рішення №0008661702 від 27.11.2014року про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на загальну суму 86544,92грн. Протягом 2015-2019 років Позивач вказане податкове повідомлення-рішення оскаржував в судовому порядку, а тому підприємницьку діяльність не здійснював. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2018року, що набрало законної сили 22.01.2019року, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
Незважаючи на це, на думку представника Позивача, Відповідач протиправно визначив Позивачу оскаржуваною вимогою недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 113911,60грн.
Представник Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечила і пояснила, що дійсно за період 2014-2018роки та три квартали 2019року у Позивача накопичувалася заборгованість на загальну суму 113911,60грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що стало підставою для винесення оскаржуваної податкової вимоги.
Представник Відповідача підтвердила, що протягом вказаного періоду Позивачем самостійно не визначалися свої зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому такі зобов'язання Позивачу визначалися податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства, виходячи з розміру мінімального страхового внеску на ці періоди.
Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, враховуючи пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, з 11.07.2000року має статус фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку як платник відповідних податків та обов'язкових платежів до бюджету, в тому числі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказані обставини підтверджуються дослідженим в судовому засіданні витягом із Єдиного державного реєстру (а.с.24-27).
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що Відповідачем була винесена Позивачу податкова вимога від 04.11.2019року № ф-590-25 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 113911,60грн. (а.с.22).
Відповідно до дослідженої судом інтегрованої картки Позивача як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та пояснень представника Відповідача в судовому засіданні оскаржувана недоїмка складається з:
- недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 827,42грн. самостійно визначених Позивачем за 2014рік;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0008661702 від 27.11.2014року на загальну суму 86544,92грн.;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного Позивачу податковим органом за 2017рік на загальну суму 8448,00грн., виходячи із розміру мінімального страхового внеску на цей рік в сумі 704,00грн.;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного Позивачу податковим органом за 2018рік на загальну суму 9828,72грн., виходячи із розміру мінімального страхового внеску на цей рік в сумі 819,06грн.;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного Позивачу податковим органом за I-III квартали 2019року на загальну суму 8262,54грн., виходячи із розміру мінімального страхового внеску на цей рік в сумі 918,06грн.
Такі доводи податкового органу частково знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.
За приписами ч.2 ст.6 Закону N 2464-VI Позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, та доводи його представника в судовому засіданні, що нездійснення Позивачем господарської діяльності і, як результат, не отримання доходу, виключає підстави для визначення зобов'язань з єдиного внеску та їх сплати. Такі доводи не узгоджуються із вимогами чинного законодавства.
Так, приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI прямо зазначено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому суд враховує, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом N 2464, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга та третя ст. 9 Закону N 2464).
Як зазначено в дослідженій судом звітності Позивача з єдиного внеску за 2017 та 2018роки, Позивачем зазначено про відсутність сум цього внеску, що підлягають сплаті за кожен звітний період.
За I-III квартали 2019року така звітність Позивачем взагалі не подавалася.
В зв'язку з цим суд вважає обґрунтованими доводи представника Позивача що невідповідність таких показників, зазначених Позивачем у звітах, слугувала підставою для податкового органу щодо самостійного визначенню Позивачу єдиного внеску за спірні періоди в розмірі мінімального страхового внеску.
Крім того, в ході дослідження судом інтегрованої картки Позивача як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування підтверджено доводи представника про наявність у Позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 827,42грн. за 2014рік, яка утворилася в результаті несплати в повному обсязі цього внеску самостійно визначеного Позивачем.
Суд одночасно вважає обґрунтованими доводи представника Позивача щодо відсутності підстав у податкового органу для віднесення до складу недоїмки внесків, визначених податковим повідомленням - рішенням №0008661702 від 27.11.2014року на загальну суму 86544,92грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2018року, що набрало законної сили відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019року, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
За приписами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином у Відповідача були відсутні підстави для віднесення 86544,92грн. єдиного внеску, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0008661702 від 27.11.2014року, до складу недоїмки.
Одночасно суд визнає право Відповідача, передбаченого абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону N 2464-VI, як податкового органу у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилання Позивачу, як платнику єдиного внеску, що має недоїмку, вимогу про її сплату.
Представником Позивача суду не надано доказів щодо сплати Позивачем єдиного внеску, а саме:
- недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 827,42грн. самостійно визначених Позивачем за 2014рік;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного Позивачу податковим органом за 2017рік на загальну суму 8448,00грн., виходячи із розміру мінімального страхового внеску на цей рік в сумі 704,00грн.;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного Позивачу податковим органом за 2018рік на загальну суму 9828,72грн., виходячи із розміру мінімального страхового внеску на цей рік в сумі 819,06грн.;
- недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеного Позивачу податковим органом за I-III квартали 2019року на загальну суму 8262,54грн., виходячи із розміру мінімального страхового внеску на цей рік в сумі 918,06грн.
Зазначене свідчить про наявність підстав у Відповідача для віднесення вказаних сум до недоїмки зі сплати єдиного внеску та винесення в цій частині оскаржуваної вимоги від 04.11.2019року № ф-590-25.
Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.11.2019року № ф-590-25 в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 86544,92грн.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1386,47грн. підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково, визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.11.2019року № ф-590-25 в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 86544,92грн.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 1386,47грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області ( вул. Юрка Тютюнника, 7 м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 04 березня 2020 року