30 березня 2010 р. № 14/200
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віва", м. Луцьк,
на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009
зі справи № 14/200
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віва"
до Антимонопольного комітету України, м. Київ,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Ферреро-Україна" (далі - Товариство), м. Київ,
компанія "ОСОБА_1" (далі - Компанія), Бельгія,
про визнання недійсним рішення
та зустрічним позовом Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" (далі -ТОВ "Віва")
про стягнення 318 000 грн. та примусове виконання рішення,
за участю представників:
позивача -Матвіїва В.М.,
відповідача -Загородньої І.Я.,
третіх осіб -Семеній Ю.М., Фоміченко-Закуцької М.В.,
ТОВ "Віва" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення АМК від 03.02.2009 № 32-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
АМК подав зустрічний позов, у якому просив стягнути з ТОВ "Віва" 300 000 грн. штрафу, накладеного Рішенням АМК, та 18 000 грн. пені у зв'язку з прострочкою сплати згаданого штрафу, а також -зобов'язати позивача виконати пункт 2 Рішення АМК, а саме: припинити виробництво і реалізацію цукерок "Extaza" та "Місячний Рафаель" в упаковках та обгортках, що містять сукупність позначень, які використовуються Компанією і Товариством на упаковках та обгортках цукерок під торговельною маркою "Raffaello".
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2009 (суддя Нарольський М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 (колегія суддів у складі: Коротун О.І. -головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Поляк О.І.), ТОВ "Віва" в задоволенні позову відмовлено, а зустрічний позов АМК задоволено повністю. Прийняті судові рішення мотивовано відповідністю Рішення АМК вимогам чинного законодавства.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Віва" просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, провадження у справі стосовно первісного позову припинити з огляду на непідвідомчість справи в цій частині господарським судам України, а в частині зустрічного позову справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Компанія і Товариство подали відзив на касаційну скаргу позивача, в якому зазначили про безпідставність її доводів та просили судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме -вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України, а тому твердження скаржника щодо необхідності припинення провадження у справі в частині його позовних вимог до АМК є безпідставними.
Водночас, перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін і третіх осіб, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що:
- Компанія і Товариство звернулися до АМК із заявою про припинення недобросовісної конкуренції з боку ТОВ "Віва", яка, на їх думку, полягала у неправомірному використанні позивачем ділової репутації третіх осіб шляхом виробництва та реалізації кондитерської продукції (цукерок "Ехtаzа" та "Місячний Рафаель"), упаковка яких містить основні елементи дизайну упаковок добре відомих споживачам кондитерських виробів - цукерок "Rаffаеllо": основний білий фон; червона стрічка, яка розмішена вздовж обгортки цукерки (коробки); назва цукерки в овалі тощо;
- треті особи вважали неправомірним використання позивачем упаковки їх товарів (сукупності відповідних елементів), а також знаків для товарів і послуг Компанії (торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 729178, 600998, 739838, 739677, 799248 тощо; т. 1, а.с. 88, 130);
- АМК визнано поважними причини пропуску третіми особами встановленого статтею 28 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі -Закон № 236) шестимісячного строку на звернення із відповідними заявами;
- Рішенням АМК:
· визнано дії ТОВ "Віва" щодо нанесення на упаковки та обгортки цукерок "Ехtаzа" і "Місячний Рафаель" сукупності позначень, які використовують треті особи на упаковках та обгортках цукерок під торговельною маркою "Rаffаеllо", що здатні спричинити змішування (плутанину) відносно господарської діяльності Компанії і Товариства та призвести до отримання неправомірних переваг у конкуренції, порушенням, передбаченим пунктом 1 частини третьої статті 10bis Паризької конвенції з охорони промислової власності та частиною першою статті 1 Закону № 236 (пункт 1);
· зобов'язано ТОВ "Віва" припинити виробництво і реалізацію цукерок "Ехtаzа" та "Місячний Рафаель" в упаковках та обгортках, що містять сукупність позначень, які використовуються Компанією і Товариством на упаковках та обгортках цукерок під торговельною маркою "Rаffаеllо" (пункт 2);
· на ТОВ "Віва" накладено штраф у сумі 300 000 грн. (пункт 3);
- розмір штрафу Рішенням АМК визначено правильно;
- ТОВ "Віва" одержало зазначене Рішення АМК 16.02.2009, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням;
- позивачем штраф у добровільному порядку не сплачено, як не виконано й зобов'язання, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК;
- АМК правильно нараховано пеню в сумі 18 000 грн.
Причиною виникнення спору є питання щодо наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Відповідно до статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є : неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У прийнятті судових рішень зі справи як місцевий, так і апеляційний господарські суди з посиланням на приписи пункту 1 частини третьої статті 10bis Паризької конвенції з охорони промислової власності та статей 1, 4 Закону № 236 виходили з того, що дії ТОВ "Віва" з використання на упаковках і обгортках цукерок "Ехtаzа" та "Місячний Рафаель" сукупності позначень, які використовують Компанія і Товариство на упаковках та обгортках цукерок під торговельною маркою "Rаffаеllо", здатні спричинити змішування (плутанину) відносно господарської діяльності третіх осіб та призвести до отримання позивачем неправомірних переваг у конкуренції.
Водночас відповідно до статті 20 Закону № 236 відповідальність, передбачену цим Законом, тягне за собою вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція саме цим Законом.
Згідно ж з частиною першою статті 1 Закону № 236 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
За приписами частини другої цієї статті Закону недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2-4 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 236 (неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки) неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання. При цьому поняття "позначення" та "упаковка" не є тотожними.
Разом з тим правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що Закон № 236 не містить вичерпного переліку дій, які підпадають під визначення недобросовісної конкуренції, а тому сфера його застосування не обмежується виключно діями, визначеними главами 2-4 цього Закону.
У свою чергу, беручи до уваги загальні правила застосування правових норм у випадку їх конкуренції, необхідно зазначити, що згадана норма частини першої статті 1 Закону № 236 є загальною по відношенню до норм, що містяться у главах 2-4 цього Закону, та підлягає самостійному застосуванню при кваліфікації господарських правопорушень лише за відсутності підстав для застосування інших спеціальних норм (зокрема, статті 4 Закону № 236).
При цьому кваліфікація господарського правопорушення за частиною першою статті 1 Закону № 236 (поза межами, визначеними у главах 2-4 цього Закону) потребує зазначення правила, торгового чи іншого чесного звичаю у підприємницькій діяльності, порушення якого мало місце в даному випадку.
Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 12.05.2009 зі справи № 21/17.
Крім того, юридична кваліфікація правопорушення (у тому числі й господарського) вимагає від уповноваженого органу встановлення та наведення у відповідному рішенні усіх кваліфікуючих ознак, які характеризують вчинене порушення та впливають не лише на факт наявності порушення, але й на визначення його виду та застосування можливих заходів відповідальності (щодо їх виду та розміру). При цьому ознаки, що кваліфікують господарське правопорушення, мають наводитися у вигляді, який дозволяє встановити їх зміст, перевірити пов'язані з ними фактичні обставини та дати оцінку відповідним доводам і запереченням учасників судового провадження.
З огляду на наведене попереднім судовим інстанціям для прийняття правильного рішення з даної справи належало:
- встановити, про використання позивачем яких саме позначень Компанії і Товариства йдеться (торговельних марок та/або упаковки товарів чи інше);
- дослідити фактичні обставини вчинення ТОВ "Віва" порушення, зазначеного в Рішенні АМК (у тому числі й шляхом безпосереднього дослідження конфліктуючих упаковок та обгорток, а також зображень зареєстрованих на ім'я Компанії торговельних марок);
- дати оцінку доводам ТОВ "Віва" щодо припинення ним використання спірної упаковки для цукерок "Extaza" (шляхом припинення виробництва цих цукерок) до моменту звернення третіх осіб до відповідача;
- перевірити правильність юридичної кваліфікації відповідачем дій позивача за частиною першою статті 1 Закону № 236; дослідити питання щодо правових наслідків відсутності кваліфікації вчиненого позивачем за статтею 4 Закону № 236 (за наявності підстав для такої кваліфікації);
- за наявності факту порушення - оцінити можливість відновлення (захисту) прав Компанії і Товариства в спосіб, зазначений у пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК.
Проте, цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами зроблено не було.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 зі справи № 14/200 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов
Суддя В. Харченко