02 березня 2020 року Справа № 160/1268/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Правобережного Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Правобережного Управління, праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, в якій позивач просить:
- визнати противоправними дії Правобережного Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, щодо не призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 12.04.2019;
- зобов'язати Правобережне Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради здійснити призначення нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної адресної допомоги відповідно до п.3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» за період з 13.06.2018 по 15.04.2019.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.; належним чином завірені копії документів доданих до позову та доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано квитанцію про сплату судового збору, завірені копії документів, доданих до позову та заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що позивач звернулась до центру з надання безоплатної правової допомоги та позов від адвоката отримала в лютому 2019 року, у зв'язку з чим просила поновити строк звернення до суду.
Вивчивши зміст заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд приходить до висновку про те, що викладені у заяві причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, а тому даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, в прохальній частині позову, позивач просить суд визнати противоправними дії відповідача, щодо не призначення їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 12.04.2019.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заява позивача від 12.04.2019 розглянута відповідачем та відповідь надано листом від 15.04.2019 №Ш-22.
Тобто, про своє порушене право позивач дізналась в квітні 2019 року.
В той же час, в заяві про поновлення пропущеного строку, як причину поважності пропуску строку вказує, що позов від адвоката отримала в лютому 2019 року.
Суд вважає, що не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду та обставина, що позивач отримала позов від адвоката лише в певний строк, оскільки право звернення до суду фізичною особою не може бути залежним від укладення договірних відносин з адвокатом та результату роботи самого адвоката (складання позову).
Також судом враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів участі адвоката в складанні та поданні позовної заяви до суду (наприклад, договір про надання правової допомоги та будь-які інші докази, які б підтверджували звернення позивача за правовою допомогою до адвоката).
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 6 частини 5 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №804/6016/15 Верховний Суд звертає увагу, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строку в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Суд зазначає, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені відповідними та належними доказами. Обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк. Строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано.
Також, позивачем не подавалось клопотання про продовження строку усунення недоліків.
За практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Фогарді проти Сполученого Королівства, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
Отже, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що подає позов та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Тим більш безпідставне поновлення строку звернення до суду, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву про поновлення строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву позивачу.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, позивачем не наведено належного обгрунтування та не надано відповідних доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, позовна заява повертається позивачу.
Згідно частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Вирішуючи питання про повернення судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 24.02.2020 №30678 та Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Згідно частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення на користь позивача з Державного бюджету України сплачену ним суму судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 123, 132, 143, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Правобережного Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 24.02.2020 №30678.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська