31 березня 2010 р. № 37/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Губенко Н.М.,
Суддів : Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги1) ОСОБА_4,
2) Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
3) ТОВ "Евростандарт ЛТД",
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р.
у справі№ 37/130 господарського суду Донецької області
за позовомКолективного сільськогосподарського підприємства "Широкий"
доТОВ "Евростандарт ЛТД", КП "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька"
проВизнання договору недійсним та зобов'язання зареєструвати право власності
за участю представників сторін:
позивача не з'явилися,
відповідача 1
відповідача 2
скаржника 1
скаржника 2 (Банк)не з'явилися,
не з'явилися,
не з'явилися,
Найман В.В.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2009 р. (суддя: Попков Д.О.) позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення будівлі корівника (літ. А-1), площею 1756,4 м2, розташованої у м. Донецьк, вул. Квірінга, б. 150е, укладений 27.01.2005р. позивачем та відповідачем-1. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. (судді: Волков Р.В., Новікова Р.Г., Стойка О.В.) вказане рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, ОСОБА_4, ПАТ "ПроКредит Банк", ТОВ "Евростандарт ЛТД" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника ПАТ "ПроКредит Банк", перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі корівника (літ.А-1), площею 1756,4 м2, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е, укладеного відповідачем-1 та позивачем та зобов'язання КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” зареєструвати за ним право власності на вказану будівлю.
Господарські суди з'ясували, що згідно постанови господарського суду Донецької області від 24.02.2004р. (а.с.58 т.2) та ухвал господарського суду Донецької області від 18.11.2008р. (а.с.12 т.1) та від 12.05.2009р. у справі №3/197Б: КСП „Широкий” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Кондратьєву М.В.; ухвалою суду від 19.06.2008р. припинено повноваження ліквідатора Кондартьєвой М.В. та ліквідатором призначено Гартенка В.Ф.; ухвалою суду від 22.09.2008 р. ліквідатором КСП „Широкий” призначено Матлаєва О.І., якого ухвалою від 13.11.2008 р. призначено керуючим санацією КСП „Широкий”.
08.04.2004 р. комітет кредиторів КСП „Широкий” прийняв рішення про: проведення ліквідатором експертної оцінки майна за ліквідаційною вартістю; здійснення ліквідатором публікації в пресі про те, що він реалізує майно підприємства-банкрута і приймає заявки від потенційних покупців протягом 10 днів; у разі надходження однієї заявки дозволити ліквідатору укласти договір купівлі-продажу з єдиним заявником за ціною не нижчою експертної оцінки, у разі надходження більше одної заявки організувати проведення біржових торгів -конкурсу або аукціону без залучення агентства з питань банкрутства; публікацію про способи і умови продажу здійснити в обласній пресі -газета „Жизнь”; у разі відсутності покупців здійснити повторну експертну оцінку майна по вартості ліквідації та організувати його продаж згідно зазначеного вище порядку.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.11.2004р. позивачу на праві власності належала будівля корівнику літ. А.-1, площею 1756,4 м2, розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, буд. 150е (далі -спірне майно).
У газеті „Жизнь” опубліковано оголошення про продаж майна боржника.
Згідно з виписки звіту з експертної оцінки, оціночна ліквідаційна вартість об'єкту нерухомості КСП „Широкий”, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, 150е станом на 15.12.2004 р. складає 109307,45грн.
27.12.2004р. відповідач-1 подав заявку на придбання будівлі корівнику у м. Донецьку по вул. Квірінга, 150е за експертною оцінкою 109307,45грн. 11.01.2005р. ліквідатор позивача Кондратьєва М.В. виписав рахунок №1 на оплату за будівлю корівника у сумі 109307,45грн. Відповідач-1 здійснив оплату за платіжним дорученням №675 від 26.01.2005р.
27.01.2005 р. позивач в особі ліквідатора Кондратьєвої М.В. (Продавець) та відповідач-1 (Покупець) на підставі протоколу засідання комітету кредиторів від 08.04.2004 р. уклали, договір купівлі-продажу нежилого приміщення, за яким Продавець взяв на себе зобов'язання передати, а Покупець - прийняти у власність нежитлове приміщення будівлі корівника (літ. А-1), площею 1756,4 м2, розташовану у м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е за сплачену Покупцем до підписання договору суму: 109307,45грн. Передача об'єкту продажу здійснюється за актом прийому-передачі протягом 2 днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а право власності на вказану будівлю переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору.
27.01.2005 р. спірне майно передано відповідачу-1, про що сторони склали акт приймання-передачі. Крім того, на підставі договору купівлі-продажу право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем-1.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.06.2009р. звіт керуючого санацією КСП „Широкий” Матлаєва О.І. затверджено, а провадження у справі №3/197Б про банкрутство вказаного підприємства припинено.
Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений з відповідачем1 на стадії ліквідації позивача в межах справи про банкрутство, як такий, що укладено з порушенням процедури продажу майна на стадії ліквідації банкрута.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до повноважень ліквідатора віднесено реалізацію майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Порядок такої реалізації визначено ст. 30 вказаного Закону. З аналізу вимог ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вбачається, що комітет кредиторів має прийняти рішення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; визначений рішенням комітету кредиторів порядок проведення процедури продажу майна опубліковується ліквідатором в пресі. Лише після дотримання вказаних дій, ліквідатор в межах прийнятого рішення уповноважений на укладення відповідного договору купівлі -продажу майна банкрута.
Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що ліквідатор позивача при здійснені продажу спірного майна порушив вимоги Закону. Так, протокол комітету кредиторів від 08.04.2004р., на підставі якого укладено договір не містить рішення про склад, умови та строки придбання майна, внаслідок чого не може вважатися належною і достатньою підставою для продажу майна банкрута шляхом укладання договору з єдиним покупцем.
Відсутність належного рішення комітету кредиторів унеможливило і забезпечення ліквідатором через засоби масової інформації повідомлення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, погодженого з комітетом кредиторів.
Оголошення в газеті „Жизнь” не містить обов'язкових відповідно до вимог ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відомостей.
Отже, спірний договір укладено за відсутності волевиявлення комітету кредиторів стосовно обов'язкових питань продажу майна. Ліквідатор позивача уклав договір з перевищенням повноважень та самостійно визначив порядок і умови продажу, без попереднього узгодження з комітетом кредиторів та належного повідомлення у пресі.
Керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України суди визнали недійсним договір як такий, що укладений з порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, оскільки позивач не надав доказів в розумінні ст. 32-34 ГПК України, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача-2 та доказів протиправної поведінки відповідача-2 в частині відмови позивачу в здійсненні державної реєстрації права власності, господарські суди обгрунтовано відмовили в задоволенні позову в цій частині.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону. Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Доводи скаржників (ОСОБА_4, ПАТ "ПроКредит Банк") про те, що рішення у даній справі стосується їх прав і обов'язків, суд касаційної інстанції відхиляє.
Так, згідно ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що особа, яку не було залучено до участі у справі, може подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили та постанову апеляційного господарського суду лише у тому випадку, якщо вказані судові акти безпосередньо стосуються прав та обов'язків цієї особи, тобто у них розглядається і вирішується питання про право у правовідносинах, учасником яких є така особа, або міститься судження про права та обов'язки вказаної особи у відповідних правовідносинах.
Рішення або постанова господарських судів є такими, що прийняті про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у них розглянуто і вирішено питання про право у правовідносинах, учасником яких є така особа, або якщо в їх описовій або мотивувальній частині містяться висновки або судження про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині господарський суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1 та зобов'язання зареєструвати право власності.
ОСОБА_4 та ПАТ "ПроКредит Банк" не є сторонами у справі та не є сторонами договору купівлі-продажу, який визнано недійсним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що господарський суд при розгляді справи № 37/130 не приймав рішення щодо прав та обов'язків безпосередньо скаржників - ОСОБА_4 та ПАТ "ПроКредит Банк".
Відповідно до оскаржуваного судового рішення позов задоволено частково: спірний договір купівлі-продажу визнано недійсним. В іншій частині позову відмовлено. Отже, постановивши такий судовий акт, господарський суд дійшов висновків щодо визнання недійсним договору як такого, що укладений з порушенням вимог закону.
При цьому, правовідносини сторін спору та скаржників (ОСОБА_4 та ПАТ "ПроКредит Банк") не є предметом розгляду у даній справі.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ТОВ "Евростандарт ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. у справі №37/130 залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. Губенко
СуддіТ. Барицька
С. Мирошниченко