Справа № 22ц-2876/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 32 суддя Мельник В.В.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
05 червня 2008 p. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоус A.M.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариствва «Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2005 року
за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про стягнення компенсації втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків виплати, -
Встановив :
В червні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що тривалий час працював на шахті «Дніпровська», правонаступником якої є відповідача, у зв'язку з чим отримав професійне захворювання і за висновком МСЕК від 13 січня 1998 року йому встановлено втрату 55% працездатності та третю групу інвалідності. Наказом по шахті № 101-к від 02 березня 1998 року йому призначено одноразову допомогу у сумі 31009, 00 грн. Рішенням Петропавлівського райсуду від 06 серпня 2003 року на його користь стягнуто вказану одноразову допомогу у сумі 31009, 00 грн. Згідно довідки шахти станом від 23 червня 2005 року заборгованість виплачена, рішення суду виконане. У зв'язку з порушенням строків виплати одноразової допомоги просив стягнути з ВАТ «Павлоградвугілля» компенсацію втрати частини одноразової допомоги у сумі 23845, 92 грн. за період з 11 березня 1998 року по 31 грудня 2000 року (а.с.2-3).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, на його користь з ВАТ «Павлоградвугілля» стягнуто компенсацію втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків виплати у сумі 5145, 39 грн. (а.с.13).
В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати у зв' язку з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що відповідно до ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів громадян" та ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" одноразова допомога має характер одноразової виплати, а тому не підлягає індексації і компенсації, оскільки діюче законодавство не передбачає компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової виплати (а.с.22-23).
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того, що за період з часу призначення одноразовою допомоги з 02 березня 1998 року станом на час набрання чинності Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" тобто по грудень 2000 року відповідач не сплатив позивачу призначену одноразову допомогу у зв'язку з пошкодженням здоров'я у сумі 31009, 00 грн., а тому відповідно до вимог п.39, 43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров' я,
пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», ст.34 Закону України «Про оплату праці» та «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженого постановою КМУ № 1427 від 20 грудня 1997 року, з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини нарахованої працівникові одноразової допомоги у зв'язку з порушенням термінів її виплати починаючи.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказом відповідача (шахти) № 101-к від 02 березня 1998 року позивачу призначено одноразову допомогу у сумі 31009, 00 грн. (л.д.11).
Відповідно до рішення Петропавлівського райсуду від 06 серпня 2003 року на користь позивача стягнуто вказану одноразову допомогу у сумі 31009, 00 грн. (а.с.).
Таким чином на час ухвалення судового рішення відповідач одноразову допомогу позивачу не сплатив.
Порядок розрахунку і сума компенсації відповідачем не заперечується.
Доводи відповідача про те, що законодавством не передбачена компенсація за несвоєчасну виплату одноразової допомоги, що компенсація не застосовується до одноразової допомоги, оскільки та має разовий характер, не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до п.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», діючих на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Тобто у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги законодавством встановлений порядок коригування несвоєчасно виплаченого відшкодування шкоди здоров'ю в такому ж порядку, як для заробітної плати.
Згідно зі ст.34 Закону України "Про оплату праці" у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок компенсації втрати частини заробітної плати на той час був встановлений «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Тому міркування з приводу відсутності законодавчого врегулювання компенсації втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати є хибними.
Так само помилковими є доводи апеляційної скарги, що вимоги п.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» про коригування несвоєчасно виплаченого відшкодування шкоди не застосування не застосовуються до одноразової допомоги, з посиланням на п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року.
Зазначена постанова не є роз' ясненням всіх положень «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», а розглядає суттєві питання, що виникають у практиці судів при розгляді справ такої категорії.
В п.43 «Правил...» відсутні обмеження стосовно виду відшкодування шкоди, до якого застосовується коригування в порядку передбаченому для заробітної плати.
Відсутність роз'яснення у вказаному Пленумі Верховного Суду України стосовно спірного питання не є підставою вважати, що положення п.4 3 «Правил...» слід розуміти саме з позиціє відповідача.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається .
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариствва «Павлоградвугілля» -відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2005 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.