25 березня 2010 р. № 29/170-09-3954
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Шевчук С.Р.
суддів:Владимиренко С.В. - доповідач,
Кролевець О.А.,
розглянув
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р.
у справі№29/170-09-3954 господарського суду Одеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ"
за участю третьої особи, приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколи Івановича
провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. №02.02-10/117 у зв'язку з відпусткою судді Кота О.В., змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Шевчук С.Р. -головуючий, судді Владимиренко С.В. (доповідач), Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у даній справі.
За участю представників:
- позивача: не з'явилися;
- відповідача: Лекарь А.С., дов. №19-02/10 від 19.02.2010р.; Федорова Т.В., дов. №29-12/09 від 29.12.2009р.;
- третьої особи: не з'явилися.
У серпні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" за участю третьої особи, приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколи Івановича, про визнання виконавчого напису №2120 від 17.06.2009р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. про повернення від ТОВ "Відродження" на користь ТОВ "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" башеного крану МК-110, серійний номер 110.008.2, 2007р. випуску, який був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором №L1508-12/07 від 07.12.2007р., таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2009р. у справі №29/170-09-3954 (суддя Аленін О.Ю.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. у справі №29/170-09-3954 (колегія суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Бандури Л.І., Туренко В.Б.) апеляційну скаргу ТОВ "Відродження" задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2009р. у справі № 29/170-09-3954 скасовано, позов задоволено. Визнано виконавчий напис №2120 від 17.06.2009р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" на користь ТОВ "Відродження" витрати по сплаті держмита в сумі 127,5грн., в тому числі за розгляд апеляційної скарги, та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. у справі №29/170-09-3954 та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2009р. у справі №29/170-09-3954.
Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового акту.
В судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2007р. між ТОВ "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" (лізингодавець) та ТОВ "Відродження" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L1508-12/07, за умовами якого лізингодавець за договором купівлі-продажу зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату башенний кран МК-110 (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.
Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 07.12.2007р. ТОВ "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" укладено договір купівлі-продажу №Р1508-12/07 та придбано предмет лізингу для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу, який в-послідуючому 14.12.2007р. переданий лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.
При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що оскільки позивач своєчасно не сплатив поточні лізингові платежі, у нього виникла прострочена заборгованість перед відповідачем більше 30 днів.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, в червні 2009р. на підставі п.6.1 договору, ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.18 ЦК України, відповідач звернувся до нотаріуса із заявою для вчинення виконавчого напису про повернення від ТОВ "Відродження" предмету лізингу - башенного крану МК-110, 2007р.в., серійний номер 110.088.2, з наданням відповідно до п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мінюсту України від 03.03.1994р. №20/5, зареєстрованим в Мінюсті України 03.03.2004р. за №283/8882, оригіналу договору фінансового лізингу, копій рахунків, направлених відповідачем лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, копії письмового повідомлення про наявність заборгованості позивача від 15.04.2009р., доказів отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення.
Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 17.06.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. вчинено виконавчий напис №2120 про повернення від ТОВ "Відродження" на користь ТОВ "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" майна - башенного крану МК-110, 2007р.в., серійний номер 110.088.2, переданого у користування на умовах фінансового лізингу за договором №L1508-12/07 від 07.12.2007р.
При цьому, судом першої інстанції вказано, що за умовами п.6.1 договору №L1508-12/07 від 07.12.2007р. лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір і вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Пославшись на приписи ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат", п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мінюсту України від 03.03.1994р. №20/5, зареєстрованим в Мінюсті України 03.03.2004р. за №283/8882, місцевий господарський суд зазначив, що для вчинення виконавчого напису не потрібно надавати акт звірки взаєморозрахунків на підтвердження безспірності заборгованості, а відповідачу надане право у безспірному порядку вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача за наявності простроченої заборгованості більше ніж 30 днів.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що 15.04.2009р. відповідач направив позивачу листа вих.№790-04/09 з вимогою оплатити заборгованість на протязі трьох днів з моменту отримання даної претензії, отриманий останній 21.04.2009р. та залишений без відповіді та задоволення.
З огляду на зазначене, вказуючи про недоведення позивачем, що нотаріусом вчинено спірний виконавчий напис при відсутності безспірності вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Однак апеляційний господарський суд з таким висновком місцевого господарського суду підставно не погодився та дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найом (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Приписами статті 7, пунктів 3, 4 ч.1 ст.10 цього Закону визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Врахував зазначене, а також приписи пунктів 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, п.3 статті 651 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вірно вказав, що оскільки спеціальними нормами про лізинг не передбачений порядок відмови від договору чи його розірвання, повинні застосовуватися загальні норми, зокрема, про найом.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції послався на приписи статті 782 ЦК України, за якою у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, а також на приписи ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", за якою відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Врахував вищевикладені приписи норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що праву вимоги повернення предмету лізингу від лізингоодержувача завжди повинна передувати відмова лізингодавця від договору, про що інша сторона повинна довідатися, або надані докази, що вона могла довідатися про таку відмову.
При цьому, встановив з надісланого відповідачем позивачу листа вих. №790-04/09 від 15.04.2009р., з повідомленням про наявність у позивача заборгованості по сплаті лізингових платежів за договорами фінансового лізингу, в тому числі за договором №L1508-12/07, і наявність у лізингодавця права на підставі п.6.1.2 договору його розірвати в односторонньому порядку та вимагати повернення предмету лізингу, але, з огляду на ситуацію, яка виникла, просить оплатити зазначену заборгованість на протязі 3 (трьох) днів з дня отримання цього листа, апеляційний господарський суд обґрунтовано вказав, що цей лист не містить передбаченої ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу, тоді як саме цей лист був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Отже, вірно встановив ненадання відповідачем суду першої інстанції належних доказів, на підставі яких можливо зробити висновок, що позивач довідався або міг довідатися про відмову від договору лізингу, та відповідно не дослідження судом першої інстанції вказаних обставин, апеляційний господарський суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку правильно оцінив обставини справи, застосував належні норми матеріального права, дійшов правильного висновку про задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підставно скасував прийняте у даній справі з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції.
Водночас судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідач не позбавлений права в установленому законом порядку відмовитись від договору та у встановленому порядку вимагати повернення техніки.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.1117 Господарського процесуального кодексу України. Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права спростовуються вищевикладеним.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. у справі №29/170-09-3954 - без змін.
Головуючий суддя:С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
О. Кролевець