17 березня 2010 р. № 29/301-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Торговий дім "Облагрохімія"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від09.11.2009
у справі№ 29/301-09
за позовомДержавного підприємства "Торговий дім "Облагрохімія"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "СТО "Форсаж"
провизнання векселів недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
Державне підприємство "Торговий дім "Облагрохімія" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО "Форсаж" (надалі відповідач) про визнання векселів недійсними.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2009 у справі №29/301-09 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги позивача задоволені повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 (судді: Лакіза В.В., Білоусова Я.О., Пуль О.А.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, позов залишено без розгляду.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою апеляційного господарського суду, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувану постанову.
Представники сторін у судове засідання 17.03.2010 не з'явились, не зважаючи на те, що були повідомлені належним чином про час та місце розгляду даної справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати прості векселі №80351016271904 від 11.01.2005 та №80351016271905 від 22.02.2005 недійсними як такі, що не мають вексельної сили та не підлягають оплаті позивачем.
Підставою позову є те, що відповідачем була подана заява з вимогами включити його в четверту чергу кредиторів боржника позивача, щодо якого порушено справу про банкрутство з грошовими вимогами у сумі 8 315 000,00 грн., оскільки відповідач є векселедержателем двох простих векселів, векселедавцем за якими є позивач. Однак, як стверджує позивач, пред'явлені відповідачем копії оспорюваних векселів не мають підпису головного бухгалтера, а лише підпис директора позивача, що суперечить ст. 7 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР №104/1341 від 07.08.1937; більш того, наявний на оспорюваних векселях підпис директора позивача є фальшивим та не належить колишньому директору. До того ж, відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видача переказних і простих векселів можлива лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; а на момент видачі простого векселя векселедавець повинен мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобовязання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Однак, відповідно до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача №123-20-313 від 29.12.2005, проведеної КРВ у м. Харкові, на вказані у оспорюваних векселях дати позивач не мав заборгованості перед відповідачем, а мав заборгованість перед іншими особами в розмірі лише 26 439,71 грн.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи. Так, суд встановив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт відсутності у позивача грошової заборгованості за товари, роботи та надані послуги перед будь-якою особою у розмірах, достатніх для видачі спірних векселів, так як загальна сума заборгованості за товари, роботи та послуги станом на 01.12.2005 складала лише 26 439,71 грн., про що свідчить акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2003 по 01.12.2005, яка була проведена Контрольно-ревізійним відділом в м. Харкові; крім того, позивач взагалі не знаходився у будь-яких договірних відносинах з відповідачем, що суперечить ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", якою передбачено, що умова проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково має відображатися у відповідному договорі. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, оспорювані позивачем прості векселі не містять усіх необхідних реквізитів, передбачених ст. 75 Уніфікованого закону та ст. 21 Закону "Про цінні папери" у редакції, чинній на дату видачі оспорюваних векселів.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі та залишаючи позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК, виходив із того, що на вимогу суду апеляційної інстанції сторонами у справі не були надані оригінали оспорюваних у даній справі простих векселів, що виключає можливість вирішити дану справу, предметом якої як раз і є оспорювання дійсності цих векселів. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, надані сторонами у справі копії простих векселів мають суттєві відмінності як в номерах, так і в датах їх видачі.
Вищий господарський суд України не може погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 34 цього ж кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Окрім того, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Враховуючи, що предметом даного спору є оспорювання позивачем дійсності простих векселів у зв'язку з їх невідповідністю законодавству, яким регулюється порядок оформлення, видачі векселів, а також необхідні реквізити, що мають містити прості векселі, тощо, саме оригінали цих векселів, які в даному випадку є основними та фактично єдиними доказами (документами), що можуть підтвердити або ж спростувати доводи позивача стосовно їх невідповідності певному законодавству, мають бути предметом дослідження судами.
Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Про обов'язковість виконання господарськими судами зобов'язання, передбаченого ст. 38 ГПК України щодо витребування документів, необхідних для вирішення спору, свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 27.05.2008 справа №9/127 та від 28.08.2008 справа №216/12-06/9.
Правова позиція про необхідність витребування у кредитора оригіналу векселя на підтвердження грошових зобов'язань боржника перед кредитором викладена у постанові Верховного Суду України №04/262 від 08.06.2004року у справі №32/173б.
Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог на підставі копій оспорюваних векселів, наведеного не врахував, чим допустив порушення норм процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та залишаючи позов без розгляду на підставі п. 5. ст. 81 ГПК України, також допустився порушення як даної норми, так і інших норм процесуального права стосовно обов'язковості реалізації судом процесуального права стосовно витребування від сторін у справі, а також інших осіб незалежно від їх участі у справі, необхідних для вирішення спору документів.
Більш того, відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду на підставі вищенаведеної правової норми -неподання витребуваних документів без поважних причин, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини, в зв'язку з якими вимоги суду щодо надання документів не можуть бути виконані та об'єктивно оцінити їх поважність.
Отже, обов'язковою умовою застосування вказаної норми процесуального права (п. 5 ст. 81 ГПК України) є відсутність поважних причин неподання витребуваних судом матеріалів та необхідність їх для вирішення спору.
Поважність або неповажність неподання сторонами суду тих чи інших матеріалів є оціночною категорією, а тому оцінку поважності або неповажності неподання необхідних для вирішення спору матеріалів повинні давати суди попередніх інстанцій, які розглядають справу по суті, а не суд касаційної інстанції.
Проте, із матеріалів справи не вбачається, що судом апеляційної інстанції з'ясовувалися причини неподання позивачем та відповідачем оригіналів оспорюваних векселів та вчинялися будь-які дії щодо реалізації покладеного на господарські суди процесуального обов'язку витребувати необхідні для правильного вирішення справи документи від організацій, осіб, підприємств незалежно від їх участі у справі, не зважаючи на те, що відповідач в суді апеляційної інстанції надав свої пояснення стосовно місцезнаходження оригіналів оспорюваних векселів ( ас. 76,77), які, за словами відповідача, знаходяться в матеріалах кримінальної справи, порушеної начальником відділу СО Дзержинського РО ХДУ ГУМВД України в Харківській області, по факту шахрайства посадовими особами ДП "Торговий дім "Облагрохімія".
Такі дії судів попередніх інстанцій беззаперечно свідчать про порушення судами норм процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Однак, суд касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що справа №29/301-09 має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції,
Під час нового розгляду господарському суду необхідно витребувати оригінали оспорюваних векселів та перевірити відповідність вказаних векселів вимогам чинного законодавства, що діяло на дату їх видачі, з'ясувати наявність/відсутність/ грошового зобов'язання за ними та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Торговий дім "Облагрохімія" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду 09.11.2009 та рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009 у справі №29/301-09 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко